Історія

Коли за рік до 100-річного ювілею народження видатного майстра слова Олександра Сергійовича Пушкіна (1799 – 1837) в Житомирі була організована комісія і почалися дебати Дворянського зібрання про комплекс заходів святкування знаменної дати, ніхто й подумати не міг, що це викличе бурю емоцій, які стали притчею во язицех у місцевих жителів на століття. А все почалося з пропозиції про закарбуванні пам’яті великому поетові в скульптурі…

Ідея комісії Дворянського зібрання одразу ж не сподобалася ватажку Волинської губернії, столицею якої був Житомир наприкінці XX століття, Петру Івановичу Каталею (1855 – 1905). І хоча з міським бюджетом справи йшли не кращим чином, міська дума в решті решт дала добро на проект, але із уточненням, що фінансування його будуть приватні жертводавці.

Скульптор Герні Олешкевич підтримав громадську ініціативу, виготовивши макет і подарувавши полірований граніт для постаменту, інженер Михайло Васильович Бетакі створив ескіз, а городяни з небайдужих зібрали кошти в розмірі шістсот карбованців. Так що після виливки виливки бронзового бюста на чавуноливарному заводі Ш.Х. Вайнштейна ще залишилися кошти, на які вихованці сирітського притулку зі своїм наставником А.А. Плотницким спорудили для нього огорожу.

Бачачи блискучий результат реалізації проекту без участі міської влади житомирській думі залишилося лише виділити для пам’ятника найпочесніше місце – біля витоку Бульварної вулиці. Так що урочисте відкриття пам’ятника О.С. Пушкіну 6 червня 1899 року відбулося в присутності всієї міської еліти і діячів культури. Були срібний вінок від інтелігенції і напис «Дворянинові Пушкіну від дворян Волинської губернії», остання з яких викликала уїдливі коментарі в місцевій газеті «Волинь» і цілу бурю відповідних емоцій місцевої аристократії.

Бюст, що не йшов в розріз з ідеологічною політикою нових більшовицьких правителів української землі, які прийшли до влади після перевороту 1917-го, був збережений, хоча вулиця і змінювала кілька разів ім’я в дусі часу: Третього Інтернаціоналу, Сталіна, 50-річчя жовтневої революції…

Але тернистий шлях пам’ятника Пушкіну на цьому не закінчився – гримнула Втора світова війна, його під час німецької окупації у зв’язку з цінністю матеріалу вирішено було відправити на переплавку, а почесний постамент – поступитися лику вождя Третього рейху. Однак, в плани агресора в 1941-му втрутилися місцеві патріоти, які спочатку викрали і сховали бюст майстра чорнил та паперу, а через два тижні після установки зникло і скульптурне зображення фюрера.

Заховане дбайливою рукою творіння Олешкевича і Бетакі п’ять років припадала пилом в підвалі міськкомунгоспу, поки його не виявили в 1946-му і не повернули на своє законне місце. А в 1979-му під час реконструкції Старого бульвару пам’ятник Пушкіну в Житомирі отримав новий п’єдестал з лабрадориту, на якому він спочиває і до нині будучи однією з візитних карток міста.

Архітектура

Триступеневий стилобат з лабрадориту, пірамідальний прикрашений фільонками гранітний постамент з лаконічними ініціалами (раніше прикрашав напис бронзовими літерами «Дворянинові Пушкіну від дворян Волинської губернії») і невеликий майстерно виконаний бронзовий бюст великого поета на вершині біля витоку Старого бульвару як символ старого Житомира та духу тієї інтелігентної до більшовицькой епохи, які породили і зелену стрічку, і перший міський пам’ятник.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Житомирська обл, м. Житомир, Старий бульвар.

Посилання

• Етимологія. Радник проти миру

Як дістатися

Автотранспортом по трасах Е40 (Городок – Броди – Рівне – Бориспіль – Полтава – Харків – Слов’янськ – Луганськ) або М21 (Житомир – Бердичів – Вінниця – Жмеринка – Могилів-Подільський), які через місто проходять по вул. Великій Бердичівській. На перетині останньої зі Старим бульваром розташований пам’ятник Пушкіну.

Міським транспортом прямуючим уздовж Великої Бердичівської до зупинки «Старий бульвар», поруч з яким знаходиться бюст великого поета.