Песня про Морозенко (Ой Морозе, Морозенко, ты славный казак). Часть первая с переводом

Варіант А¹

Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
За тобою, Морозенком, Україна плаче.
Не так тая Україна, як те горде військо…
Заплакала Морозиха, ідучи на місто.
«Годі, годі, Морозихо, по сині тужити;
Ходім з нами, козаками, меду-вина пити!»
«Чогось мені, милі браття, мед-вино не п’ється:
Ой десь то мій Морозенко да вже з турком б’ється!»
От з-за гори, із-за кручі горде військо виступає,
Посамперед Морозенко сивим конем виграває.
Склонив же він головоньку своєму коню на гривоньку:
«Бідна ж моя головонька, це чужая сторононька!»
А в нашого Морозенка червоная стрічка,
Де проїде Морозенко – кровавая річка.
За річкою, за лиманом покопані шанці…
Взяли, взяли Морозенка в неділеньку вранці.
Посадили Морозенка на тесовім стільці,
Зняли, зняли з Морозенка з черешів червонці.
Посадили Морозенка на жовтім пісочку,
Зняли, зняли з Морозенка кроваву сорочку.
Вони ж його ані били, ні в чверті рубали,
Тільки з його, молодого, живцем серце взяли.

Варіант Б²

Ой Морозе та Морозенку,
Ой ти славний козаче,
Гей, гей, за тобою, та Морозенку,
Уся Україна плаче.

Не так тая та Україна,
А як теє горде військо.
Гей, гей, заплакала та Морозиха,
Йдучи рано на місто.

«Не плач, не плач, та Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Гей, гей, ходім з нами, з нами, козаками,
Да меду-вина напийся!»

«Чомусь мені, да миле браття,
Да і мед-вино не п’ється:
Гей, гей, ох, і десь же мій син Морозенко
Да із турчином б’ється».

Варіант В³

Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна,
Як теє горде військо,
Ой заплакала Морозиха,
Ідучи на місто.
«Не плач, не плач, Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Ой ходімо з нами, з нами, козаками,
Та меду-вина напийся».
«Ой щось мені, та милі браття,
Та мед-вино не п’ється,
Ой десь син мій та Морозенко
Та із турчином б’ється».
Із-за гори, з-за крутої
Гордо військо виступає,
Ой попереду Морозенко
Сивим коником виграває.
Ой і став Морозенко
Та й у полі гуляти,
Ой і стали ж тоді та Морозенка
Ляхи й турки обступати.
Морозенко та козаченько,
Як мак, розпускався,
Ой Морозенко та козаченько
В неволю попався.
Ой повели та Морозенка
На Савур-могилу:
«Ой подивися, Морозенку,
На свою Україну».
Вони ж його не били
І не в чверті рубали,
Ой тільки з його, з його, молодого,
Та живцем серце взяли.
Прощай, прощай ти, Морозенку,
Ти славний козаче,
Ой за тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.
Ой вийняли серденько
Та й вкинули у воду:
«Тепер дивись, Морозенку,
На свою ти вроду».
Ой винесли Морозенка
На Савур-могилу:
«Тепер дивись ти, Морозенку,
На свою та Україну».

Варіант Г⁴

Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся країна плаче.
Ой не тілько вся країна,
Як Шайгород місто,
Ой забито козаченька,
Ой там в полю чистом.

Варіант Д⁵

Ой Морозе, Морозенку,
Та славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна,
Як старая мати,
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.
«Не плач, не плач, Морозихо,
Не плач, не журися,
Ходім з нами, козаками,
Меду-вина пити».
«Чогось мені, козаченьки,
Мед-вино не п’ється,
А десь мій син Морозенко
З татарвою б’ється».
Із-за гори, із-за кручі
Мале військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.
Схилив він свою голівоньку
Сивому коню на гриву,
Розпустив він чорні кудрі
Коню до копита.
То ж не грім в степу грохоче,
То не хмара поле криє, -
То татар велика сила
Козаченьків обступила.
Бились зранку козаченьки
До ночі глухої,
Полягло козаків чимало,
А татарів втроє.
Ні один козак не здався
Живим у неволю,
Ні один козак не вернувся
Із бою додому.
Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята,
Замучила удалого
Татарва проклята.
Вони його не різали
Й на часті не рвали, -
Вони з його, молодого,
Живцем серце видирали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу:
«Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну».

Варіант Е⁶

Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Уся Україна плаче.

Не так тая Україна,
Як та стара мати,
Заплакала Морозиха,
Та стоячи біля хати.

Ой з-за гори та з-за кручі
Буйне військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.

То не грім в степу грохоче,
То не хмара світ закрила, -
То татар велика сила
Козаченьків обступила.

Бились наші козаченьки
До ночі глухої, -
Полягло наших чимало,
А татар утроє.

Не вернувся Морозенко,
Голова завзята,
Замучили молодого
Татари прокляті.

Вони його не стріляли
І на часті не рубали,
Тільки з його, молодого,
Живцем серце відірвали.

Поставили Морозенка
На Савур-могилу:
«Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну!»

Вся ти єси, Україно,
Славою покрита,
Тяжким горем та сльозами
Та кров’ю полита!

І поки над білим світом
Світить сонце буде, -
Твої думи, твої пісні
Не забудуть люди.

Варіант Є⁷

Ой Морозе, Морозенку,
Ой да ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.
Ой не так же Україна,
Як рідная мати,
Заплакала Морозиха,
Та стоячи біля хати.
«Ой не плач же, стара Морозихо!
Не плач, не журися,
Піди з нами, козаками,
Меду-пива напийся».
«Чогось мені, козаченьки,
Мед-пиво не п’ється,
Десь мій син Морозенко
З татарами б’ється».
Із-за гори, із-за кручі
Вдале військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
Та схилив же головоньку
Сиву коню на гриву,
Та розпустив чорні кудрі
Сиву коню до копиту.
То ж не грім у степу грохоче,
То ж не хмара світ закрила, -
То ж татар велика сила
Козаченьків обступила.
Бились зранку козаченьки
До ночі глухої,
Козаків лягло чимало,
А татар утроє.
Ні один козак не здався
Живим у неволю,
Полягли усі, не вернувся
Ні один додому.
Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята…
Життя старе України
Як не було, минувало,
Тільки думки на споминки
Та пісні зостались.
І живучі, і могучі
Другі пісні України,
І вразливі, і унилі,
Як плач сиротини.
Їх родила степ широка,
Гей, та Дніпр, та море;
Вони з серця виливались
Од тяжкого горя.
Розлилося по всіх піснях
Горенько козаче,
І в веселих, і в удалих,
Сміючися плаче.
Ой як весело співати
Тобі, Україно!
Ти ж ніколи не зазнала
Доброї години.
Товкли тебе зо всіх боків,
Зо всієї сили
І хрещені й нехрещені
Сусідоньки милі.
Хоч-не-хоч, а довелося
Весь вік воювати
І за віру, й за родину,
Й за правду стояти.
І стояли, не внивали
В лихую годину,
Здачі всім здавать вспівали
Сини України.
Та давно добро і лихо
Уже миновались,
Тільки думки на споминки
Та пісні зостались.
Уся то ти, Україно,
Славою покрита,
Лютим горем та сльозами
Та кров’ю залита!

Варіант Ж⁸

Ой Морозе, Морозенку, ой ти славний козаче!
За тобою, Морозенку, вся Україна плаче.
Не так же та Україна, а як те славне військо.
Заплакала Морозиха, а ідучи на місто.
«Не плач, не плач, Морозихо, ой не плач, не журися!
Та йди з нами, козаками, та меду-вина напийся».
«Чомусь мені, милі браття, мед-вино не п’ється:
Ой десь мій син Морозенко із ордою б’ється».
Під Хоролом, під Лубнами сильне військо виступає,
Попереду Морозенко сивим конем виграває;
Схилив-склонив голівоньку сиву коню на гривоньку
Та розпустив чорні кудрі сиву коню до копита…

Посадили Морозенка на дубовій лавці;
Взяли зняли з Морозенка кармазин, сап’янці,
Посадили Морозенка на біле ряденце
Та вийняли з Морозенка та кривавеє серце.

Варіант З⁹

Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
Ой по тобі, Морозенку, вся Україна плаче,
А не так-то Україна, як рідна родина,
А не так-то і родина, як гордеє військо.
Із-за гори, із-за крутої сильне військо виступає,
Попереду Морозенко на воронім коні грає.
Склонив же він головоньку своєму коню на гривоньку,
Бідна ж моя головонька, Крим – чужая сторононька…

Історична довідка

¹ Варіант А

Це один з найдавніших записів. Друкується за однією з перших публікацій: Максимович, 1834, ч. І, стор. 74-76.

Пор.: Срезневський, II, стор. 14-18, 18-20; Паулі, І, стор. 145-148; Метлинський, стор. 409; ЗЮР, І, стор. 223, 245; Мордовцев, стор. 193-197; Закревський, стор. 68, 93; РД, стор. 18-19; Євецький, стор. 74-75; Коціпінський, стор. 10; Гацук, стор. 300-303; Новицький, 1894, стор. 11-12; СХИО, VI, № 11; Червяков, № 33; Лисенко, дес. 2, № 2; Сумцов, 1893, стор. 144; Н. И. Костомаров, Собрание сочинений, т. 19, кн. 8, СПб., 1905, стор. 776-777; ЧОИД, 1863, кн. III, стор. 5; Екатеринославские губернские ведомости, 1889, № 17; Грінченко, стор. 588-590; «Триста найкращих історичних пісень», К., 1909, № 142; Лисенко, 1861, стор. 6-7.

Пор. також: рук. ф. ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 435, арк. 33; ф. 6-9, од. зб. 148, арк. 54; ф. 28-3, од. зб. 81, № 7, арк. 11, 17, 18, 20-23; ф. 28-3, од. зб. 39а, арк. 1-14; ф. 29-3, од. зб. 43, арк. 64; ф. 3-3, од. зб. 207, арк. 22-24.

Хто такий Морозенко – герой широковідомої пісні «Ой Морозе, Морозенку», досі остаточно не встановлено. Деякі історики і фольклористи вважають, що прототипом цього образу є сподвижник Богдана Хмельницького Станіслав Морозенко (Мрозовицький), полковник, учасник визвольної війни українського народу 1648 – 1654 рр. і зокрема облоги Збаража в 1649 р. Під час цієї облоги С. Морозенко загинув. За ним, як говориться в щоденнику облоги, «дуже жалкувала його чернь»¹⁰. Інші дослідники гадають, що оспіваний в пісні Морозенко – це Нестор Морозенко (Морозовський), осаула Кропивнянського полку¹¹. Більш вірогідною є думка про те, що опоетизований Морозенко – це узагальнений образ українського козака, хороброго і відважного воїна, образ, який увібрав у себе кращі риси козаків-патріотів, що мужньо боролися як проти польсько-шляхетського гніту на Україні, так і проти турецько-татарських нападників (у другій половині XVII – на початку XVIII ст.), а також і проти зрадників-«гетьманців». Саме цим міг заслужити Морозенко любов всього українського народу і тому смерть його могла викликати сум і плач «всієї України».

¹⁰ Див. М. Н. Петровський, Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648-1654), «Нариси з історії України», в. IV, Вид-во АН УРСР, К., 1940, стор. 118.

¹¹ Ф. Колесса, Українська усна словесність, Львів, 1938, стор. 592-593.

² Варіант Б

Друкується за кн.: Хведорович, № 42, стор. 64.

³ Варіант В

Записано на Поділлі у 1934 р. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 453, № 108, арк. 43-44.

Савур-могила – назва, яка багато разів зустрічається в українській народній усній поезії XVII-XVIII ст. Відома Савур могила між гирлами річок Дону і Самари. Тут, мабуть, іде мова про якусь степову могилу на Полтавщині, оскільки вона часто згадується поряд з назвою Келеберда (так називаються кілька сіл і хуторів на Полтавщині).

⁴ Варіант Г

Вперше опубліковано: Л, 1840, стор. 169. Друкується за зб.: Метлинський, стор. 409.
Шайгород, Шаргород – районний центр Вінницької обл.

⁵ Варіант Д

Записано на Полтавщині, зберігається серед матеріалів, записаних у 1890-1920 рр., переданих у 1925 р. Етнографічному товариству в Києві. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 33-3, од. зб. 24, арк. 5.

⁶ Варіант Е

Текст і мелодію пісні записала С. Тобілевич у квітні 1935 р. на Полтавщині від лірника. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 8-4, од. зб. 335, арк. 22-23, мелодія № 44, стор. 148.

Кінцеву частину пісні про героїчну і нещасну долю України, очевидно, створено під деяким літературним впливом.

⁷ Варіант Є

Записано в Харкові від кобзаря Т. М. Пархоменка (29 р.) з с. Бурківка, кол. Сосницького пов. (нині Комаровського р-ну, Чернігівської обл.). Записувач чув цю пісню у виконанні кобзаря Т. Пархоменка у 1902 р. на засіданні археологічного з’їзду. В 1902 р. варіант цієї пісні був записаний Ф. Д. Проценком в м. Ніжині теж від Пархоменка. Друкується за першою публікацією: ЭО, стор. 115-116.

У цій пісні до відомих мотивів про Морозенка додано (очевидно, значно пізніше) строфи, в яких висловлене глибоке уболівання над тяжкою долею України. Не виключена можливість, що цей додаток був створений відомими кобзарями кінця XIX – початку XX ст. М. Кравченком або Т. Пархоменком під впливом поезій Шевченка.

⁸ Варіант Ж

Записав Ф. Скорик у с. Скориківка, Золотоніського р-ну, Полтавської обл. Друкується за зб.: Метлинський, стор. 411.

⁹ Варіант З

Друкується за першою публікацією: Іллюмінарський, II, стор. 4. Записано в Баланді, кол. Аткарського пов., Саратовської губернії, в другій половині XIX ст.

Перевод

Вариант А¹²

Ой Морозе, Морозенко, ты славный казак!
За тобой, Морозенком, Украина плачет.
Не так та Украина, как то гордое войско…
Заплакала Морозиха, идя в город.
«Хватит, хватит, Морозиха, по сыну тосковать;
Пойдем с нами, казаками, мед-вино пить!»
«Что-то мне, милые братья, мед-вино не пьется:
Ой где-то мой Морозенко да уже с турком бьется!»
Вот из-за горы, из-за круч гордое войско выступает,
Впереди Морозенко сизым конем играет.
Склонил же он головушку своему коню на гриву:
«Бедная моя головушка, это чужая сторонушка!»
А у нашего Морозенка красная ленточка,
Где проедет Морозенко – кровавая речка.
За рекой, за лиманом покопаны шанцы…
Взяли, взяли Морозенка в воскресенье утром.
Посадили Морозенка на тесовом стуле,
Сняли, сняли с Морозенка с чересов червонцы.
Посадили Морозенка на желтом песочке,
Сняли, сняли с Морозенка кровавую рубашку.
Они же его ни били, ни на четверти рубили,
Только из него, молодого, живьем сердце вынули.

Вариант Б¹³

Ой Морозе да Морозенко,
Ой ты славный казак,
Гей, гей, за тобой, да Морозенко,
Вся Украина плачет.

Не так тая да Украина,
А как то гордое войско.
Гей, гей, заплакала да Морозиха,
Идя рано в город.

«Не плачь, не плачь, да Морозиха,
Об сыру землю не бейся,
Гей, гей, пойдем с нами, с нами, казаками,
Да меду-вина напейся!»

«Почему-то мне, да милые братья,
Да и мед-вино не пьется:
Гей, гей, ох, и где же мой сын Морозенко
Да с турчином бьется».

Вариант В¹⁴

Ой Морозе, Морозенко,
Ты славный казак,
За тобой, Морозенко,
Вся Украина плачет.
Не так та Украина,
Как то гордое войско,
Ой заплакала Морозиха,
Идя в город.
«Не плачь, не плачь, Морозиха,
Об сыру землю не бейся,
Ой пойдем с нами, с нами, казаками,
Да меду-вина напейся».
«Ой что-то мне, да милые братья,
Да мед-вино не пьется,
Ой где-то сын мой да Морозенко
Да с турчином бьется».
Из-за горы, из-за крутой
Гордо войско выступает,
Ой впереди Морозенко
Сизым коньком играет.
Ой и стал Морозенко
Да и в поле гулять,
Ой и стали же тогда да Морозенка
Ляхи и турки окружать.
Морозенко да казаченько,
Как мак, распускался,
Ой Морозенко да казаченько
В неволю попался.
Ой повели да Морозенка
На Савур-могилу:
«Ой посмотри, Морозенко,
На свою Украину».
Они же его не били
И не на четверти рубили,
Ой только из него, из него, молодого,
Да живьем сердце вынули.
Прощай, прощай ты, Морозенко,
Ты славный казак,
Ой за тобой, Морозенко,
Вся Украина плачет.
Ой вынули сердечко
Да и бросили в воду:
«Теперь смотри, Морозенко,
На свою ты красу».
Ой вынесли Морозенка
На Савур-могилу:
«Теперь смотри ты, Морозенко,
На свою да Украину».

Вариант Г¹⁵

Ой Морозе, Морозенко,
Ты славный казак!
За тобой, Морозенко,
Вся страна плачет.
Ой не только вся страна,
Как Шайгород город,
Ой убито казаченька,
Ой там в поле чистом.

Вариант Д¹⁶

Ой Морозе, Морозенко,
Да славный казак,
За тобой, Морозенко,
Вся Украина плачет.
Не так та Украина,
Как старая мать,
Заплакала Морозиха,
Стоя возле хаты.
«Не плачь, не плачь, Морозиха,
Не плачь, не печалься,
Пойдем с нами, казаками,
Меду-вина пить».
«Что-то мне, казаченьки,
Мед-вино не пьется,
А где-то мой сын Морозенко
С татарвой бьется».
Из-за горы, из-за круч
Малое войско выступает,
Впереди Морозенко
Сизым конем играет.
Склонил он свою головушку
Сизому коню на гриву,
Распустил он черные кудри
Коню до копыта.
То не гром в степи грохочет,
То не туча поле кроет, -
То татар великая сила
Казаченьков окружила.
Бились с утра казаченьки
До ночи глухой,
Полегло казаков немало,
А татар втрое.
Ни один казак не сдался
Живым в неволю,
Ни один казак не вернулся
Из боя домой.
Не вернулся и Морозенко,
Голова удалой,
Замучила удалого
Татарва проклятая.
Они его не резали
И на части не рвали, -
Они из него, молодого,
Живьем сердце вырывали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу:
«Смотри теперь, Морозенко,
На свою Украину».

Вариант Е¹⁷

Ой Морозе, Морозенко,
Ты славный казак,
За тобой, Морозенко,
Вся Украина плачет.

Не так та Украина,
Как та старая мать,
Заплакала Морозиха,
Да стоя возле хаты.

Ой из-за горы да из-за круч
Буйное войско выступает,
Впереди Морозенко
Сизым конем играет.

То не гром в степи грохочет,
То не туча свет закрыла, -
То татар великая сила
Казаченьков окружила.

Бились наши казаченьки
До ночи глухой, -
Полегло наших немало,
А татар втрое.

Не вернулся Морозенко,
Голова удалой,
Замучили молодого
Татары проклятые.

Они его не стреляли
И на части не рубили,
Только из него, молодого,
Живьем сердце оторвали.

Поставили Морозенка
На Савур-могилу:
«Смотри теперь, Морозенко,
Да на свою Украину!»

Вся ты есть, Украина,
Славой покрыта,
Тяжким горем да слезами
Да кровью полита!

И пока над белым светом
Светить солнце будет, -
Твои думы, твои песни
Не забудут люди.

Вариант Є¹⁸

Ой Морозе, Морозенко,
Ой да ты славный казак!
За тобой, Морозенко,
Вся Украина плачет.
Ой не так же Украина,
Как родная мать,
Заплакала Морозиха,
Да стоя возле хаты.
«Ой не плачь же, старая Морозиха!
Не плачь, не печалься,
Пойди с нами, казаками,
Меду-пива напейся».
«Что-то мне, казаченьки,
Мед-пиво не пьется,
Где-то мой сын Морозенко
С татарами бьется».
Из-за горы, из-за круч
Удалое войско выступает,
Впереди Морозенко
Сизым конем играет.
Да склонил же головушку
Сизому коню на гриву,
Да распустил черные кудри
Сизому коню до копыта.
То же не гром в степи грохочет,
То же не туча свет закрыла, -
То же татар великая сила
Казаченьков окружила.
Бились с утра казаченьки
До ночи глухой,
Казаков легло немало,
А татар втрое.
Ни один казак не сдался
Живым в неволю,
Полегли все, не вернулся
Ни один домой.
Не вернулся и Морозенко,
Голова удалой…
Жизнь старая Украины
Как не была, миновала,
Только думы на воспоминание
Да песни остались.
И живучие, и могучие
Другие песни Украины,
И ранимые, и унылые,
Как плач сиротины.
Их родила степь широкая,
Гей, да Днепр, да море;
Они из сердца выливались
От тяжкого горя.
Разлилось по всем песням
Горюшко казацкое,
И в веселых, и в удалых,
Смеясь, плачет.
Ой как весело петь
Тебе, Украина!
Ты же никогда не знала
Доброго часа.
Толкли тебя со всех сторон,
Со всей силы
И крещеные, и некрещеные
Соседушки милые.
Хочешь не хочешь, а пришлось
Весь век воевать
И за веру, и за семью,
И за правду стоять.
И стояли, не унывали
В лихую годину,
Сдачи всем давать успевали
Сыны Украины.
Да давно добро и лихо
Уже миновали,
Только думы на воспоминание
Да песни остались.
Вся ты, Украина,
Славой покрыта,
Лютым горем да слезами
Да кровью залита!

Вариант Ж¹⁹

Ой Морозе, Морозенко, ой ты славный казак!
За тобой, Морозенко, вся Украина плачет.
Не так же та Украина, а как то славное войско.
Заплакала Морозиха, а идя в город.
«Не плачь, не плачь, Морозиха, ой не плачь, не печалься!
Да иди с нами, казаками, да меду-вина напейся».
«Почему-то мне, милые братья, мед-вино не пьется:
Ой где-то мой сын Морозенко с ордой бьется».
Под Хоролом, под Лубнами сильное войско выступает,
Впереди Морозенко сизым конем играет;
Склонил-склонил головушку сизому коню на гривушку
Да распустил черные кудри сизому коню до копыта…
Посадили Морозенка на дубовой лавке;
Взяли сняли с Морозенка кармазин, сапьянцы,
Посадили Морозенка на белое ряденце
Да вынули из Морозенка да кровавое сердце.

__Вариант З_²⁰

Ой Морозе, Морозенко, ты славный казак!
Ой по тебе, Морозенко, вся Украина плачет,
А не так-то Украина, как родная родня,
А не так-то и родня, как гордое войско.
Из-за горы, из-за крутой сильное войско выступает,
Впереди Морозенко на вороном коне играет.
Склонил же он головушку своему коню на гривушку,
Бедная же моя головушка, Крым – чужая сторонушка…

Историческая справка

¹² Вариант А

Это одна из самых древних записей. Печатается по одной из первых публикаций: Максимович, 1834, ч. І, стр. 74-76.
Ср.: Срезневский, II, стр. 14-18, 18-20; Паули, І, стр. 145-148; Метлинский, стр. 409; ЗЮР, І, стр. 223, 245; Мордовцев, стр. 193-197; Закревский, стр. 68, 93; РД, стр. 18-19; евецкий, стр. 74-75; Коципинский, стр. 10; Гацук, стр. 300-303; Новицкий, 1894, стр. 11-12; СХИО, VI, № 11; Червяков, № 33; Лысенко, дес. 2, № 2; Сумцов, 1893, стр. 144; Н. И. Костомаров, Собрание сочинений, т. 19, кн. 8, СПб., 1905, стр. 776-777; ЧОИД, 1863, кн. III, стр. 5; екатеринославские губернские ведомости, 1889, № 17; Гринченко, стр. 588-590; «Триста лучших исторических песен», К., 1909, № 142; Лысенко, 1861, стр. 6-7.
Ср. также: рук. ф. ИМФЭ, ф. 1-5, ед. сб. 435, л. 33; ф. 6-9, ед. сб. 148, л. 54; ф. 28-3, ед. сб. 81, № 7, л. 11, 17, 18, 20-23; ф. 28-3, ед. сб. 39а, л. 1-14; ф. 29-3, ед. сб. 43, л. 64; ф. 3-3, ед. сб. 207, л. 22-24.
Кто такой Морозенко – герой широко известной песни «Ой Морозе, Морозенко», до сих пор окончательно не установлено. Некоторые историки и фольклористы считают, что прототипом этого образа является сподвижник Богдана Хмельницкого Станислав Морозенко (Мрозовицкий), полковник, участник освободительной войны украинского народа 1648–1654 гг. и в частности осады Збаража в 1649 г. Во время этой осады С. Морозенко погиб. О нем, как говорится в дневнике осады, «очень жалела его чернь»²¹. Другие исследователи полагают, что воспетый в песне Морозенко – это Нестор Морозенко (Морозовский), есаул Кропивнянского полка²². Более вероятным является мнение о том, что поэтизированный Морозенко – это обобщенный образ украинского казака, храброго и отважного воина, образ, вобравший в себя лучшие черты казаков-патриотов, мужественно боровшихся как против польско-шляхетского гнета на Украине, так и против турецко-татарских захватчиков (во второй половине XVII – в начале XVIII ст.), а также и против предателей-«гетманцев». Именно этим мог заслужить Морозенко любовь всего украинского народа, и потому смерть его могла вызвать печаль и плач «всей Украины».

²¹ См. М. Н. Петровский, Освободительная война украинского народа против гнета шляхетской Польши и присоединение Украины к России (1648-1654), «Очерки по истории Украины», вып. IV, Изд-во АН УССР, К., 1940, стр. 118.

²² Ф. Колесса, Украинская устная словесность, Львов, 1938, стр. 592-593.

¹³ Вариант Б

Печатается по кн.: Хведорович, № 42, стр. 64.

¹⁴ Вариант В

Записано на Подолье в 1934 г. Рук. ф. ИМФЭ, ф. 1-5, ед. сб. 453, № 108, л. 43-44.
Савур-могила – название, которое много раз встречается в украинской народной устной поэзии XVII-XVIII вв. Известна Савур могила между устьями рек Дона и Самары. Здесь, вероятно, идет речь о какой-то степной могиле на Полтавщине, поскольку она часто упоминается рядом с названием Келеберда (так называются несколько сел и хуторов на Полтавщине).

¹⁵ Вариант Г

Впервые опубликовано: Л, 1840, стр. 169. Печатается по сб.: Метлинский, стр. 409.
Шайгород, Шаргород – районный центр Винницкой обл.

¹⁶ Вариант Д

Записано на Полтавщине, хранится среди материалов, записанных в 1890-1920 гг., переданных в 1925 г. Этнографическому обществу в Киеве. Рук. ф. ИМФЭ, ф. 33-3, ед. сб. 24, л. 5.

¹⁷ Вариант Е

Текст и мелодию песни записала С. Тобилевич в апреле 1935 г. на Полтавщине от лирника. Рук. ф. ИМФЭ, ф. 8-4, ед. сб. 335, л. 22-23, мелодия № 44, стр. 148.
Конечную часть песни о героической и несчастной судьбе Украины, очевидно, создано под некоторым литературным влиянием.

¹⁸ Вариант Є

Записано в Харькове от кобзаря Т. М. Пархоменко (29 лет) из с. Бурковка, бывш. Сосницкого уезда (ныне Комаровского р-на, Черниговской обл.). Записывающий слышал эту песню в исполнении кобзаря Т. Пархоменко в 1902 г. на заседании археологического съезда. В 1902 г. _Вариант этой песни был записан Ф. Д. Проценко в г. Нежине тоже от Пархоменко. Печатается по первой публикации: ЭО, стр. 115-116.

В этой песне к известным мотивам о Морозенко добавлены (очевидно, значительно позже) строфы, в которых выражена глубокая скорбь о тяжелой судьбе Украины. Не исключена возможность, что это дополнение было создано известными кобзарями конца XIX – начала XX вв. М. Кравченко или Т. Пархоменко под влиянием поэзии Шевченко.

¹⁹ Вариант Ж
Записал Ф. Скорик в с. Скориковка, Золотоношского р-на, Полтавской обл. Печатается по сб.: Метлинский, стр. 411.

²⁰ Вариант З
Печатается по первой публикации: Иллюминарский, II, стр. 4. Записано в Баланде, бывш. Аткарского уезда, Саратовской губернии, во второй половине XIX в.

Ноты к песне про Морозенко

Вариант А

Вариант Б

Вариант В

Вариант Г