Варіант А1
Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
За тобою, Морозенком, Україна плаче.
Не так тая Україна, як те горде військо…
Заплакала Морозиха, ідучи на місто.
«Годі, годі, Морозихо, по сині тужити;
Ходім з нами, козаками, меду-вина пити!»
«Чогось мені, милі браття, мед-вино не п’ється:
Ой десь то мій Морозенко да вже з турком б’ється!»
От з-за гори, із-за кручі горде військо виступає,
Посамперед Морозенко сивим конем виграває.
Склонив же він головоньку своєму коню на гривоньку:
«Бідна ж моя головонька, це чужая сторононька!»
А в нашого Морозенка червоная стрічка,
Де проїде Морозенко – кровавая річка.
За річкою, за лиманом покопані шанці…
Взяли, взяли Морозенка в неділеньку вранці.
Посадили Морозенка на тесовім стільці,
Зняли, зняли з Морозенка з черешів червонці.
Посадили Морозенка на жовтім пісочку,
Зняли, зняли з Морозенка кроваву сорочку.
Вони ж його ані били, ні в чверті рубали,
Тільки з його, молодого, живцем серце взяли.
Варіант Б2
Ой Морозе та Морозенку,
Ой ти славний козаче,
Гей, гей, за тобою, та Морозенку,
Уся Україна плаче.
Не так тая та Україна,
А як теє горде військо.
Гей, гей, заплакала та Морозиха,
Йдучи рано на місто.
«Не плач, не плач, та Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Гей, гей, ходім з нами, з нами, козаками,
Да меду-вина напийся!»
«Чомусь мені, да миле браття,
Да і мед-вино не п’ється:
Гей, гей, ох, і десь же мій син Морозенко
Да із турчином б’ється».
Варіант В3
Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна,
Як теє горде військо,
Ой заплакала Морозиха,
Ідучи на місто.
«Не плач, не плач, Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Ой ходімо з нами, з нами, козаками,
Та меду-вина напийся».
«Ой щось мені, та милі браття,
Та мед-вино не п’ється,
Ой десь син мій та Морозенко
Та із турчином б’ється».
Із-за гори, з-за крутої
Гордо військо виступає,
Ой попереду Морозенко
Сивим коником виграває.
Ой і став Морозенко
Та й у полі гуляти,
Ой і стали ж тоді та Морозенка
Ляхи й турки обступати.
Морозенко та козаченько,
Як мак, розпускався,
Ой Морозенко та козаченько
В неволю попався.
Ой повели та Морозенка
На Савур-могилу:
«Ой подивися, Морозенку,
На свою Україну».
Вони ж його не били
І не в чверті рубали,
Ой тільки з його, з його, молодого,
Та живцем серце взяли.
Прощай, прощай ти, Морозенку,
Ти славний козаче,
Ой за тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.
Ой вийняли серденько
Та й вкинули у воду:
«Тепер дивись, Морозенку,
На свою ти вроду».
Ой винесли Морозенка
На Савур-могилу:
«Тепер дивись ти, Морозенку,
На свою та Україну».
Варіант Г4
Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся країна плаче.
Ой не тілько вся країна,
Як Шайгород місто,
Ой забито козаченька,
Ой там в полю чистом.
Варіант Д5
Ой Морозе, Морозенку,
Та славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна,
Як старая мати,
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.
«Не плач, не плач, Морозихо,
Не плач, не журися,
Ходім з нами, козаками,
Меду-вина пити».
«Чогось мені, козаченьки,
Мед-вино не п’ється,
А десь мій син Морозенко
З татарвою б’ється».
Із-за гори, із-за кручі
Мале військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.
Схилив він свою голівоньку
Сивому коню на гриву,
Розпустив він чорні кудрі
Коню до копита.
То ж не грім в степу грохоче,
То не хмара поле криє, -
То татар велика сила
Козаченьків обступила.
Бились зранку козаченьки
До ночі глухої,
Полягло козаків чимало,
А татарів втроє.
Ні один козак не здався
Живим у неволю,
Ні один козак не вернувся
Із бою додому.
Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята,
Замучила удалого
Татарва проклята.
Вони його не різали
Й на часті не рвали, -
Вони з його, молодого,
Живцем серце видирали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу:
«Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну».
Варіант Е6
Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Уся Україна плаче.
Не так тая Україна,
Як та стара мати,
Заплакала Морозиха,
Та стоячи біля хати.
Ой з-за гори та з-за кручі
Буйне військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
То не грім в степу грохоче,
То не хмара світ закрила, -
То татар велика сила
Козаченьків обступила.
Бились наші козаченьки
До ночі глухої, -
Полягло наших чимало,
А татар утроє.
Не вернувся Морозенко,
Голова завзята,
Замучили молодого
Татари прокляті.
Вони його не стріляли
І на часті не рубали,
Тільки з його, молодого,
Живцем серце відірвали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу:
«Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну!»
Вся ти єси, Україно,
Славою покрита,
Тяжким горем та сльозами
Та кров’ю полита!
І поки над білим світом
Світить сонце буде, -
Твої думи, твої пісні
Не забудуть люди.
Варіант Є7
Ой Морозе, Морозенку,
Ой да ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.
Ой не так же Україна,
Як рідная мати,
Заплакала Морозиха,
Та стоячи біля хати.
«Ой не плач же, стара Морозихо!
Не плач, не журися,
Піди з нами, козаками,
Меду-пива напийся».
«Чогось мені, козаченьки,
Мед-пиво не п’ється,
Десь мій син Морозенко
З татарами б’ється».
Із-за гори, із-за кручі
Вдале військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
Та схилив же головоньку
Сиву коню на гриву,
Та розпустив чорні кудрі
Сиву коню до копиту.
То ж не грім у степу грохоче,
То ж не хмара світ закрила, -
То ж татар велика сила
Козаченьків обступила.
Бились зранку козаченьки
До ночі глухої,
Козаків лягло чимало,
А татар утроє.
Ні один козак не здався
Живим у неволю,
Полягли усі, не вернувся
Ні один додому.
Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята…
Життя старе України
Як не було, минувало,
Тільки думки на споминки
Та пісні зостались.
І живучі, і могучі
Другі пісні України,
І вразливі, і унилі,
Як плач сиротини.
Їх родила степ широка,
Гей, та Дніпр, та море;
Вони з серця виливались
Од тяжкого горя.
Розлилося по всіх піснях
Горенько козаче,
І в веселих, і в удалих,
Сміючися плаче.
Ой як весело співати
Тобі, Україно!
Ти ж ніколи не зазнала
Доброї години.
Товкли тебе зо всіх боків,
Зо всієї сили
І хрещені й нехрещені
Сусідоньки милі.
Хоч-не-хоч, а довелося
Весь вік воювати
І за віру, й за родину,
Й за правду стояти.
І стояли, не внивали
В лихую годину,
Здачі всім здавать вспівали
Сини України.
Та давно добро і лихо
Уже миновались,
Тільки думки на споминки
Та пісні зостались.
Уся то ти, Україно,
Славою покрита,
Лютим горем та сльозами
Та кров’ю залита!
Варіант Ж8
Ой Морозе, Морозенку, ой ти славний козаче!
За тобою, Морозенку, вся Україна плаче.
Не так же та Україна, а як те славне військо.
Заплакала Морозиха, а ідучи на місто.
«Не плач, не плач, Морозихо, ой не плач, не журися!
Та йди з нами, козаками, та меду-вина напийся».
«Чомусь мені, милі браття, мед-вино не п’ється:
Ой десь мій син Морозенко із ордою б’ється».
Під Хоролом, під Лубнами сильне військо виступає,
Попереду Морозенко сивим конем виграває;
Схилив-склонив голівоньку сиву коню на гривоньку
Та розпустив чорні кудрі сиву коню до копита…
Посадили Морозенка на дубовій лавці;
Взяли зняли з Морозенка кармазин, сап’янці,
Посадили Морозенка на біле ряденце
Та вийняли з Морозенка та кривавеє серце.
Варіант З9
Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
Ой по тобі, Морозенку, вся Україна плаче,
А не так-то Україна, як рідна родина,
А не так-то і родина, як гордеє військо.
Із-за гори, із-за крутої сильне військо виступає,
Попереду Морозенко на воронім коні грає.
Склонив же він головоньку своєму коню на гривоньку,
Бідна ж моя головонька, Крим – чужая сторононька…
Історична довідка
1 Варіант А
Це один з найдавніших записів. Друкується за однією з перших публікацій: Максимович, 1834, ч. І, стор. 74-76.
Пор.: Срезневський, II, стор. 14-18, 18-20; Паулі, І, стор. 145-148; Метлинський, стор. 409; ЗЮР, І, стор. 223, 245; Мордовцев, стор. 193-197; Закревський, стор. 68, 93; РД, стор. 18-19; Євецький, стор. 74-75; Коціпінський, стор. 10; Гацук, стор. 300-303; Новицький, 1894, стор. 11-12; СХИО, VI, № 11; Червяков, № 33; Лисенко, дес. 2, № 2; Сумцов, 1893, стор. 144; Н. И. Костомаров, Собрание сочинений, т. 19, кн. 8, СПб., 1905, стор. 776-777; ЧОИД, 1863, кн. III, стор. 5; Екатеринославские губернские ведомости, 1889, № 17; Грінченко, стор. 588-590; «Триста найкращих історичних пісень», К., 1909, № 142; Лисенко, 1861, стор. 6-7.
Пор. також: рук. ф. ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 435, арк. 33; ф. 6-9, од. зб. 148, арк. 54; ф. 28-3, од. зб. 81, № 7, арк. 11, 17, 18, 20-23; ф. 28-3, од. зб. 39а, арк. 1-14; ф. 29-3, од. зб. 43, арк. 64; ф. 3-3, од. зб. 207, арк. 22-24.
Хто такий Морозенко – герой широковідомої пісні «Ой Морозе, Морозенку», досі остаточно не встановлено. Деякі історики і фольклористи вважають, що прототипом цього образу є сподвижник Богдана Хмельницького Станіслав Морозенко (Мрозовицький), полковник, учасник визвольної війни українського народу 1648 – 1654 рр. і зокрема облоги Збаража в 1649 р. Під час цієї облоги С. Морозенко загинув. За ним, як говориться в щоденнику облоги, «дуже жалкувала його чернь»10. Інші дослідники гадають, що оспіваний в пісні Морозенко – це Нестор Морозенко (Морозовський), осаула Кропивнянського полку11. Більш вірогідною є думка про те, що опоетизований Морозенко – це узагальнений образ українського козака, хороброго і відважного воїна, образ, який увібрав у себе кращі риси козаків-патріотів, що мужньо боролися як проти польсько-шляхетського гніту на Україні, так і проти турецько-татарських нападників (у другій половині XVII – на початку XVIII ст.), а також і проти зрадників-«гетьманців». Саме цим міг заслужити Морозенко любов всього українського народу і тому смерть його могла викликати сум і плач «всієї України».
10 Див. М. Н. Петровський, Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648-1654), «Нариси з історії України», в. IV, Вид-во АН УРСР, К., 1940, стор. 118.
11 Ф. Колесса, Українська усна словесність, Львів, 1938, стор. 592-593.
2 Варіант Б
Друкується за кн.: Хведорович, № 42, стор. 64.
3 Варіант В
Записано на Поділлі у 1934 р. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 453, № 108, арк. 43-44.
Савур-могила – назва, яка багато разів зустрічається в українській народній усній поезії XVII-XVIII ст. Відома Савур могила між гирлами річок Дону і Самари. Тут, мабуть, іде мова про якусь степову могилу на Полтавщині, оскільки вона часто згадується поряд з назвою Келеберда (так називаються кілька сіл і хуторів на Полтавщині).
4 Варіант Г
Вперше опубліковано: Л, 1840, стор. 169. Друкується за зб.: Метлинський, стор. 409.
Шайгород, Шаргород – районний центр Вінницької обл.
5 Варіант Д
Записано на Полтавщині, зберігається серед матеріалів, записаних у 1890-1920 рр., переданих у 1925 р. Етнографічному товариству в Києві. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 33-3, од. зб. 24, арк. 5.
6 Варіант Е
Текст і мелодію пісні записала С. Тобілевич у квітні 1935 р. на Полтавщині від лірника. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 8-4, од. зб. 335, арк. 22-23, мелодія № 44, стор. 148.
Кінцеву частину пісні про героїчну і нещасну долю України, очевидно, створено під деяким літературним впливом.
7 Варіант Є
Записано в Харкові від кобзаря Т. М. Пархоменка (29 р.) з с. Бурківка, кол. Сосницького пов. (нині Комаровського р-ну, Чернігівської обл.). Записувач чув цю пісню у виконанні кобзаря Т. Пархоменка у 1902 р. на засіданні археологічного з’їзду. В 1902 р. варіант цієї пісні був записаний Ф. Д. Проценком в м. Ніжині теж від Пархоменка. Друкується за першою публікацією: ЭО, стор. 115-116.
У цій пісні до відомих мотивів про Морозенка додано (очевидно, значно пізніше) строфи, в яких висловлене глибоке уболівання над тяжкою долею України. Не виключена можливість, що цей додаток був створений відомими кобзарями кінця XIX – початку XX ст. М. Кравченком або Т. Пархоменком під впливом поезій Шевченка.
8 Варіант Ж
Записав Ф. Скорик у с. Скориківка, Золотоніського р-ну, Полтавської обл. Друкується за зб.: Метлинський, стор. 411.
9 Варіант З
Друкується за першою публікацією: Іллюмінарський, II, стор. 4. Записано в Баланді, кол. Аткарського пов., Саратовської губернії, в другій половині XIX ст.
Ноти до пісні про Морозенка
Варіант А
Варіант Б
Варіант В
Варіант Г
