Варіант И1
Ой Морозе ж, Морозенку,
Ой ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
А вся Україна плаче,
А не так же та Україна,
Ой як запорізьке військо.
Заплакала Морозиха,
А йдучи на місто.
«Ой не плач, не плач, Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Ходім з нами, з козаками,
Меду-горілки нап’ємся».
«О, то ж мені, та миле браття,
[Мед-горілка не п’ється, -]
Коло моїх ворітечок,
Так як син з ордою б’ється».
Ой нехай б’ється, рубається,
А він у тому кохається.
Ой буде биться ще й рубаться,
А то б орді не податься.
Варіант І2
Ой з-за гори кам’яної темне військо виступає,
Попереду Морозенко сивим конем виграває,
За ним Морозиха з жалю омліває.
«Не плач, не плач, Морозихо, нічого не бійся,
Іди з нами, козаками, мед-вина напийся».
«Ой щось мені, милі брати, мед-вино не п’ється,
Січ з ордою б’ється».
«Нехай б’ється, нехай одбивається,
А вже мене, молодого, не сподівається!
Ступай, ступай, сивий коню, та тихою стопою:
Чи не зійдемося, чи не стрінемося на морі з ордою?»
Стоїть явор над водою, зовсім похилився,
А вже Січ-мати із ордою на сім літ змирився.
Варіант Ї3
За моїми воротами татарин з козаком б’ється.
Ой б’ється він три дні, б’ється три дні й три години,
Ой лежить трупу та лежить трупу та орди на три милі.
Іди, коню, горою, та ристю, ходою,
Зострінешся під Келебердою із вражою ордою.
Біжить, біжить татарюга Морозенка в’язати;
Ой став йому Морозенко щиру правдоньку казати:
«Хоч ти зв’яжеш, татарюго, мої білі руки, -
Не завдавай мені, молодому, та смертельної муки».
Не велику Морозенку та кароньку завдали,
Тільки з його, з його та живого та серденько виймали.
Ой вийняли серденько та й укинули в воду:
«Тепер дивись, Морозенку, на свою ти вроду!»
Ой винесли Морозенка на Савур-могилу:
«Тепер дивись, Морозенку, на свою ти Україну!»
Варіант Й4
Ой з-за гори, з-за крутої
Військо виступає,
Попереду Морозенко
На сивім коні грає.
«Ой грай, грай, коню,
Та й підо мною,
Та зустрінемось з ордою
Під Килибердою».
А в Килиберді, у городі
Покопали шанці,
Взяли, взяли Морозенка
Не ввечері – вранці.
Посадили Морозенка
На тесовій лавці:
«Скидай, скидай, Морозенку,
Чоботи-сап’янці!»
Посадили Морозенка
На жовтім пісочку:
«Скидай, скидай, Морозенку,
Штани ще й сорочку!»
Ой вивели Морозенка
На високу могилу:
«Дивись, дивись, Морозенку,
На свою Вкраїну!»
«Ой гай, гай та й боже мій,
Мені край не поможе».
Взяли, взяли Морозенка
На три штики вгору
Та й кинули Морозенка
В річку головою.
Ой Морозе, Морозенку,
Славний ти козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Варіант К5
Ой Морозе, Морозенку,
Гей, ти славний козаче,
За тобою, та Морозенку,
Уся Україна плаче.
Не так тая Україна,
Як те гордеє військо,
Що розносе про Морозенка
По все ту світу вісті.
Ой з-за гори, з-за крутої
Хижа орда виступає,
Проти неї та Морозенко
Сивим конем виграває.
«Ой грай, ой грай, сивий коню,
Та тихо підо мною,
Зустрінемось та з ордою,
Гей, аж під Кивердою».
А Киверда славний город,
Там покопані шанці,
Взяли, взяли та Морозенка
В понеділок уранці.
В неділю Морозенко
На конику вигравався,
В понеділок та Морозенко
У неволю попався.
Посадили Морозенка
Та на тисовій лавці, -
Ой скидали та з Морозенка
Та чоботи-сап’янці.
Посадили Морозенка
Та на жовтім пісочку,
Ой скидали та з Морозенка
Та криваву сорочку.
Ой вивели Морозенка
На високу гору
Та вдарили та Морозенка
Та й об пень головою.
Ой вивели Морозенка
На високу грушу,
Ой вимали та з Морозенка
Та козацькую душу.
Ой вивели Морозенка
На високу могилу:
«Дивись, дивись, та Морозенку,
Та на свою Україну!»
Ой вже ж тая Україна
Та, як мак, процвітає;
А вже того та Морозенка
Та на світі немає.
Ой гримнула чорна хмара -
Дрібний дощ розлився;
Заплакали та козаченьки,
Що Морозенка немає.
Варіант Л6
Ти Морозе, Морозенку!
Ти славний козаче!
За тобою, пане отамане,
Та вся Україна плаче!
Не так тая Україна,
Як рідна родина,
Та й сталася пану Морозенці
Прелиха година.
Не так рідна ріднесенька,
Як матуся старесенька,
Сумуючи, стиха промовляла,
Орла-сина виряджала:
«Мій коханий, гарний сину!
Нехай тебе криє боже,
Рятуй, рятуй рідну Україну,
Тобі боже най споможе!»
Не май гріха, тримай шати
На своїм козацькім стані;
Згадуй мене, старесеньку,
В своїм важко-скрутнім стані.
Бувай здоров, мій синочку!
Т’але ж важко спогадати:
Як зашумує злая пригода,
Де ж матимеш ночувати».
«Ой буду ж я ночувати
В чистім полі, при долині,
Припну коня до явора,
До червоної калини!
Ой буду ж я ночувати
На зеленій сіножаті».
Одкланявся пан Морозенко
Своїй нені й дівчаті.
Під Лубнами, з-під Хорола
Горде військо виступає,
Попереду пан Морозенко
Сивим конем виграває!
«Ой грай, ой грай, сивий коню,
Т’але ж тихою ступою,
Бо зітнемось з вражою ордою
Аж попід Халабарчою».
Ой під Савур-могилою,
На Савранському полю,
Сталася січа славних козаченьків
З татарвою лихою.
Попереду Морозенко,
Як на герці, гуляє,
Козацькою шабелькою поле
Татарвою устилає.
Ой влучили ж Морозенка
Та по десній руці,
Шабля впала, а татарва його
Потягнула в свої купці.
Морозенко-козаченько,
Як мак, розпускався!
Морозенко, славний козаченько,
Та й в їх волю попався!
Ой вивели Морозенка
Аж на Савур-могилу:
«Дивись, дивись, та превражий сину,
На свою славну Вкраїну!»
Посадили ж Морозенка
Та й на дубовій лавці,
Зараз з його хутко поскидали
Гарний кармазин, сап’янці.
«Ой татарва, вража, люта,
Не дратуй же мене тяжко!
Вбий відразу, скинь цупкі пута,
Нехай згину худіший тута!»
Невелику ж Морозенці
Та й кароньку пригадали:
Що з живого пана-отамана
Козацькеє серденько взяли.
Ти ж Морозе, Морозенку,
Наш преславний козаче,
За тобою, пане отамане,
Та вся Україна плаче!
Варіант М7
Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче,
За тобою, Морозенков, вся Україна плаче.
Не так тая Україна, як гордеє військо.
Заплакала Морозиха, та йдучи на місто.
«Не плач, не плач, Морозихо, не плач, не журися,
Іди з нами, козаками, меду-вина напийся».
«Чогось мені, милі братці, мед-вино не п’ється,
За моїми воротами турок з шведом б’ється».
Із-за гори кам’яної військо виступає,
Попереду Морозенко сивим конем грає.
«Ой грай, коню, ой грай, коню, тихою ходою,
Зострінемося з ордою під Келебердою».
А в городі Келеберді покопані шанці,
Взяли, взяли Морозенка не ввечері – вранці;
Взяли, взяли Морозенка на три списи вгору
Та вдарили Морозенка об пень головою;
Посадили Морозенка на дубовій лаві:
«Скидай, скидай, Морозенко, чоботи сап’яні!»
Посадили Морозенка на дубовім стільці:
«Скидай, скидай, Морозенко, червоні постільці!»
Ой вивели Морозенка на Савур-могилу:
«Подивися, Морозенко, на свою Україну!»
«Та вже ж мені, милі братці, Україна не мила,
Що побила Морозенка лиха година».
«Стійте, братці, не бійтеся, бо не наша воля,
Бо убито під Морозенком коня вороного;
Стійте, братці, не бійтеся, бо не наша сила,
Бо вже убито Морозенка, Морозишиного сина».
Варіант Н8
Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче…
Вже піймали Морозенка в неділеньку вранці,
Яку ж тому Морозенку кароньку завдати?
Нумо з його, із живого, сорочку здіймати.
На тонкий білий лубочок Морозенка клали,
Із живого Морозенка серденько виймали.
«Лучче б мені, моя мати, в сирій землі тліти,
Аніж мені, козакові, мученьку терпіти;
Лучче б мені, моя мати, в сирій землі лежати,
Аніж мені, козакові, мученьку приймати».
Варіант О9
Ой ти, Морозенку,
Ой ти преславний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.
Та не так тая Україна,
Як те горде військо!
Ой заплакала Морозиха,
Ідучи рано в місто.
Ой заплакала Морозиха
Та й стала тужити,
Що взяли її сина Івана
У військо служити.
«Не плач, не плач, Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Ходім з нами, з козаками,
Та меду-вина напийся!»
«Ой чогось мені, панове-браття,
Мед-вино не п’ється, -
Ой десь мій син Морозенко
З турком-шведом б’ється!
Ой щось, браття, перед двором
Сизий орел в’ється,
Мабуть, мій син Морозенко
Назад не вернеться!»
У неділю та ранесенько
Та ще до схід сонця
Ой плакала Морозиха,
Сидя край віконця.
«Ой щось рано-ранонесенько
Став мак розпускаться, -
Мабуть, син мій Морозенко
У неволю попався».
Ой з-за гори, з-за крутої
Горде військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.
Ой не вспів Морозенко
На коника сісти,
Обступили Морозенка
Турецькії війська.
По тім боці запорожці
Покопали шанці;
Ой впіймали Морозенка
У неділю вранці.
Ой недаром ранесенько
Той мак розпускався, -
Ой уже наш Морозенко
У неволю попався.
Ой загнали Морозенка
В глибоку долину
Та спіймали Морозенка
За червону жупанину.
«Не будемо, Морозенку,
Ані сікти, ні рубати,
Лиш будемо, Морозенку,
Живцем серце добувати».
Посадили Морозенка
На біле ряденце,
Ой вийняли з Морозенка
Кривавіє серце.
Познімали з Морозенка
Всі червоні стрічки,
Куди везли Морозенка -
Там червоні річки.
Розкопали Морозенку
Глибоку долину,
Висипали Морозенку
Високу могилу.
Прилітила зозуленька,
Начала кувати:
«Вийди, вийди, Морозихо,
Морозова мати!»
Прилітила зозуленька,
Сіла на воротях:
«Вийди, вийди, Морозихо,
В червоних чоботях!»
Прилітила зозуленька
Та й сіла на фіртці;
Ой виходить Морозиха,
Руки її в тісті.
Ой як вийшла Морозиха
У густії лози, -
Обілляли Морозиху
Дрібненькії сльози.
Ой Морозе, Морозенку,
Ти преславний козаче!
За тобою вся Вкраїна
Тяжко-важко плаче!
Варіант П10
Ти Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенко,
Вся Україна плаче.
Не так тая Україна,
Як тая дівчина,
Ой плакала дівчинонька,
Да через місто йдучи.
Ой плакала-убивалась,
Через місто йдучи,
Як зачули два козаки,
Мед-горілку п’ючи.
«Не плач, гарна Морозихо,
Не плач, не журися,
Іди з нами, козаками,
Горілки напийся».
«Чомусь мені, козаченьки,
Горілка не п’ється, -
За моїми воротами
Сильна орда б’ється».
Із-за гори, з-за крутої
Орда виступає,
Попереду Морозенко
На конику грає.
«Бийся, коню, підо мною
Тихою ходою,
Зустрінемося із ордою
Під Калебардою».
Калебарда славний город -
Покопані шанці,
Ой узяли Морозенка
Не ввечері – вранці.
Що понесли Морозенка
У степ на могилу;
Ой підняли Морозенка
На три штики вгору:
«Дивись, дивись, Морозенко,
На свою Вкраїну!»
«Нехай наша Україна,
Як мак, процвітає».
Ой плакало все козацтво,
Яму копаючи,
А ще й дуже заплакало,
Тіло ховаючи.
А Морозенкова мати
Все гірко ридає:
«Десь нашого Морозенка
На світі немає».
Історична довідка
1 Варіант И
Записано в Компаніївському р-ні, Кіровоградської обл., влітку 1929 р. від В. Д. Єржова (72 р.). Рук. ф. ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 437, стор. 26.
2 Варіант І
Записав А. Скальковський. «Порубежники», 1850, в. III, стор. 154-155. Друкується за зб.: Метлинський, стор. 412.
3 Варіант Ї
Записано Метлинським у Борзенському пов. (нині Борзнянському р-ні) на Чернігівщині. Друкується за першою публікацією: Метлинський, стор. 410.
В цьому варіанті, як і в кількох наступних, є згадка про трагічний для Морозенка бій козаків з татарами чи турками під Келебердою. Яке саме село Келеберда з кількох наявних на Полтавщині згадано в цій пісні – трудно встановити.
4 Варіант Й
Рук. ф. ІЛ, ф. 46, од. зб. 496, арк. 6.
5 Варіант К
З матеріалів, записаних на Полтавщині і надісланих В. Гнатюку. Зберігається в списках 1859-1866 рр. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 39а, стор. 1-2.
Киверда – певно, село Келеберда на Полтавщині.
6 Варіант Л
З матеріалів Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Записав О. Роздольський десь близько 80-х років XIX ст. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 29-3, од. зб. 347, стор. 114-115.
7 Варіант М
Записано Я. П. Новицьким у червні 1884 р. в с. Вознесенці, Мелітопольського р-ну, Запорізької обл., від С. Власенка (80 р.). Друкується за першою публікацією: Новицький, 1908, стор. 33-34.
8 Варіант Н
Записав Я. П. Новицький в с. Купчугумі, кол. Олександрівського пов. (нині Куйбишевського р-ну, Запорізької обл.), від І. Маштахаря (78 р.). Друкується за першою публікацією: Новицький, 1908, стор. 34-35.
9 Варіант О
Записав Г. Т. Танцюра в 1920 р. від Я. Зуйхи у с. Зятківцях, Гайсинського р-ну, Вінницької обл. Друкується за зб.: «Укр. нар. думи та іст. пісні», стор. 134-135.
10 Варіант П
З матеріалів, надісланих В. Гнатюку. Зберігається в списках, зроблених на Полтавщині, Київщині, Харківщині та Одещині у 1854-1865 рр. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 39а, арк. 5-6.
Цей варіант пісні цікавий новими мотивами, принесеними з лірично-побутових пісень.
Перевод
Вариант И11
Ой Мороз же, Морозенко,
Ой ты славный казак,
За тобой, Морозенко,
А вся Украина плачет,
А не так же та Украина,
Ой как запорожское войско.
Заплакала Морозиха,
А идучи в город.
«Ой не плачь, не плачь, Морозиха,
Об сырую землю не бейся,
Пойдем с нами, с казаками,
Меду-водки напьемся».
«О, то же мне, да милые братья,
[Мед-водка не пьется, -]
Возле моих воротечек,
Так как сын с ордой бьется».
Ой пускай бьется, рубится,
А он в том наслаждается.
Ой будет биться еще и рубиться,
А то бы орде не податься.
Вариант І12
Ой из-за горы каменной темное войско выступает,
Впереди Морозенко седым конем играет,
За ним Морозиха от жалости обмирает.
«Не плачь, не плачь, Морозиха, ничего не бойся,
Иди с нами, казаками, мед-вина напейся».
«Ой что-то мне, милые братья, мед-вино не пьется,
Сечь с ордой бьется».
«Пусть бьется, пусть отбивается,
А уже меня, молодого, не дожидается!
Ступай, ступай, седой конь, да тихою стопою:
Не сойдемся ли, не встретимся ли на море с ордою?»
Стоит явор над водою, совсем наклонился,
А уже Сечь-мать с ордою на семь лет помирилась.
Вариант Ї13
За моими воротами татарин с казаком бьется.
Ой бьется он три дня, бьется три дня и три часа,
Ой лежит трупу да лежит трупу да орды на три мили.
Иди, конь, горою, да рысью, ходою,
Встретишься под Келебердою с вражьей ордою.
Бежит, бежит татарюга Морозенка вязать;
Ой стал ему Морозенко чистую правдочку говорить:
«Хоть ты свяжешь, татарюга, мои белые руки, -
Не причиняй мне, молодому, да смертельной муки».
Не большую Морозенку да кару причинили,
Только из него, из него да живого да сердечко вынимали.
Ой вынули сердечко да и бросили в воду:
«Теперь смотри, Морозенко, на свою ты красу!»
Ой вынесли Морозенка на Савур-могилу:
«Теперь смотри, Морозенко, на свою ты Украину!»
Вариант Й14
Ой из-за горы, из-за крутой
Войско выступает,
Впереди Морозенко
На седом коне играет.
«Ой играй, играй, конь,
Да и подо мною,
Да встретимся с ордою
Под Килибердою».
А в Килиберде, в городе
Покопали шанцы,
Взяли, взяли Морозенка
Не вечером – утром.
Посадили Морозенка
На тесаной лавке:
«Снимай, снимай, Морозенко,
Сапоги-сапьянцы!»
Посадили Морозенка
На желтом песочке:
«Снимай, снимай, Морозенко,
Штаны еще и рубашку!»
Ой вывели Морозенка
На высокую могилу:
«Смотри, смотри, Морозенко,
На свою Украину!»
«Ой гай, гай да и боже мой,
Мне край не поможет».
Взяли, взяли Морозенка
На три штыка вверх
Да и бросили Морозенка
В реку головою.
Ой Морозе, Морозенко,
Славный ты казак,
За тобою, Морозенко,
Вся Украина плачет.
Вариант К15
Ой Морозе, Морозенко,
Гей, ты славный казак,
За тобою, да Морозенко,
Вся Украина плачет.
Не так та Украина,
Как то гордое войско,
Что разносит про Морозенка
По всему тому свету вести.
Ой из-за горы, из-за крутой
Хищная орда выступает,
Против нее да Морозенко
Седым конем играет.
«Ой играй, ой играй, седой конь,
Да тихо подо мною,
Встретимся да с ордою,
Гей, аж под Кивердою».
А Киверда славный город,
Там покопаны шанцы,
Взяли, взяли да Морозенка
В понедельник утром.
В воскресенье Морозенко
На коньке игрался,
В понедельник да Морозенко
В неволю попался.
Посадили Морозенка
Да на тисовой лавке, -
Ой снимали да с Морозенка
Да сапоги-сапьянцы.
Посадили Морозенка
Да на желтом песочке,
Ой снимали да с Морозенка
Да кровавую рубашку.
Ой вывели Морозенка
На высокую гору
Да ударили да Морозенка
Да и об пень головою.
Ой вывели Морозенка
На высокую грушу,
Ой вынули да из Морозенка
Да казацкую душу.
Ой вывели Морозенка
На высокую могилу:
«Смотри, смотри, да Морозенко,
Да на свою Украину!»
Ой уже та Украина
Да, как мак, расцветает;
А уже того да Морозенка
Да на свете нет.
Ой грянула черная туча -
Мелкий дождь разлился;
Заплакали да казаченьки,
Что Морозенка нет.
Вариант Л16
Ты Морозе, Морозенко!
Ты славный казак!
За тобою, пан атаман,
Да вся Украина плачет!
Не так та Украина,
Как родная родина,
Да и случился пану Морозенко
Презлой час.
Не так родная родненькая,
Как матушка старенькая,
Груствуя, тихо говорила,
Орла-сына провожала:
«Мой любимый, красивый сын!
Пусть тебя хранит бог,
Спасай, спасай родную Украину,
Тебе бог пусть поможет!»
Не имей греха, держи одежду
На своем казацком стане;
Вспоминай меня, старенькую,
В своем тяжко-трудном стане.
Будь здоров, мой сыночек!
Но же тяжело вспоминать:
Как зашумит злая беда,
Где же будешь ночевать».
«Ой буду же я ночевать
В чистом поле, при долине,
Припну коня к явору,
К красной калине!
Ой буду же я ночевать
На зеленом сенокосе».
Поклонился пан Морозенко
Своей матери и девушке.
Под Лубнами, из-под Хорола
Гордое войско выступает,
Впереди пан Морозенко
Седым конем играет!
«Ой играй, ой играй, седой конь,
Но же тихою стопою,
Ибо столкнемся с вражьей ордою
Аж под Халабарчою».
Ой под Савур-могилою,
На Савранском поле,
Случилась сеча славных казаченьков
С татарвою лихою.
Впереди Морозенко,
Как на герце, гуляет,
Казацкою сабелькою поле
Татарвою устилает.
Ой попали же Морозенко
Да по правой руке,
Сабля упала, а татарва его
Потащила в свои толпы.
Морозенко-казаченько,
Как мак, распускался!
Морозенко, славный казаченько,
Да и в их волю попался!
Ой вывели Морозенка
Аж на Савур-могилу:
«Смотри, смотри, да превражий сын,
На свою славную Украину!»
Посадили же Морозенка
Да и на дубовой лавке,
Сейчас с него быстро поснимали
Красивый кармазин, сапьянцы.
«Ой татарва, вражья, лютая,
Не мучь же меня тяжко!
Убей сразу, сбрось крепкие путы,
Пусть погибну худший тут!»
Небольшую же Морозенку
Да и кару придумали:
Что из живого пана-атамана
Казацкое сердечко взяли.
Ты же Морозе, Морозенко,
Наш преславный казак,
За тобою, пан атаман,
Да вся Украина плачет!
Вариант М17
Ой Морозе, Морозенко, ты славный казак,
За тобою, Морозенко, вся Украина плачет.
Не так та Украина, как гордое войско.
Заплакала Морозиха, да идучи в город.
«Не плачь, не плачь, Морозиха, не плачь, не журись,
Иди с нами, казаками, меду-вина напейся».
«Что-то мне, милые братцы, мед-вино не пьется,
За моими воротами турок со шведом бьется».
Из-за горы каменной войско выступает,
Впереди Морозенко седым конем играет.
«Ой играй, конь, ой играй, конь, тихою ходою,
Встретимся с ордою под Келебердою».
А в городе Келеберде покопаны шанцы,
Взяли, взяли Морозенка не вечером – утром;
Взяли, взяли Морозенка на три копья вверх
Да ударили Морозенка об пень головою;
Посадили Морозенка на дубовой лаве:
«Снимай, снимай, Морозенко, сапоги сапьянные!»
Посадили Морозенка на дубовом стуле:
«Снимай, снимай, Морозенко, красные постельцы!»
Ой вывели Морозенка на Савур-могилу:
«Посмотри, Морозенко, на свою Украину!»
«Да уже мне, милые братцы, Украина не мила,
Что побил Морозенка лихой час».
«Стойте, братцы, не бойтесь, ибо не наша воля,
Ибо убито под Морозенком коня вороного;
Стойте, братцы, не бойтесь, ибо не наша сила,
Ибо уже убито Морозенка, Морозишиного сына».
Вариант Н18
Ой Морозе, Морозенко, ты славный казак…
Уже поймали Морозенка в воскресенье утром,
Какую же тому Морозенку кару задать?
Ну-ка с него, из живого, рубашку снимать.
На тонкий белый лубочек Морозенка клали,
Из живого Морозенка сердечко вынимали.
«Лучше бы мне, моя мать, в сырой земле тлеть,
Нежели мне, казаку, мучение терпеть;
Лучше бы мне, моя мать, в сырой земле лежать,
Нежели мне, казаку, мучение принимать».
Вариант О19
Ой ты, Морозенко,
Ой ты преславный казак,
За тобою, Морозенко,
Вся Украина плачет.
Да не так та Украина,
Как то гордое войско!
Ой заплакала Морозиха,
Идучи рано в город.
Ой заплакала Морозиха
Да и стала тужить,
Что взяли ее сына Ивана
В войско служить.
«Не плачь, не плачь, Морозиха,
Об сырую землю не бейся,
Пойдем с нами, с казаками,
Да меду-вина напейся!»
«Ой что-то мне, господа-братья,
Мед-вино не пьется, -
Ой где-то мой сын Морозенко
С турком-шведом бьется!
Ой что-то, братья, перед двором
Сизый орел вьется,
Наверное, мой сын Морозенко
Назад не вернется!»
В воскресенье да раненько
Да еще до восхода солнца
Ой плакала Морозиха,
Сидя у оконца.
«Ой что-то рано-ранонесенько
Стал мак распускаться, -
Наверное, сын мой Морозенко
В неволю попался».
Ой из-за горы, из-за крутой
Гордое войско выступает,
Впереди Морозенко
Седым конем играет.
Ой не успел Морозенко
На конька сесть,
Обступили Морозенка
Турецкие войска.
По той стороне запорожцы
Покопали шанцы;
Ой поймали Морозенка
В воскресенье утром.
Ой недаром раненько
Тот мак распускался, -
Ой уже наш Морозенко
В неволю попался.
Ой загнали Морозенка
В глубокую долину
Да поймали Морозенка
За красный жупан.
«Не будем, Морозенко,
Ни сечь, ни рубить,
Лишь будем, Морозенко,
Живьем сердце добывать».
Посадили Морозенка
На белое ряденце,
Ой вынули из Морозенка
Кровавое сердце.
Поснимали с Морозенка
Все красные ленточки,
Куда везли Морозенка -
Там красные речки.
Раскопали Морозенку
Глубокую долину,
Насыпали Морозенку
Высокую могилу.
Прилетела кукушечка,
Начала куковать:
«Выйди, выйди, Морозиха,
Морозова мать!»
Прилетела кукушечка,
Села на воротах:
«Выйди, выйди, Морозиха,
В красных сапогах!»
Прилетела кукушечка
Да и села на калитке;
Ой выходит Морозиха,
Руки ее в тесте.
Ой как вышла Морозиха
В густые лозы, -
Облили Морозиху
Мелкие слезы.
Ой Морозе, Морозенко,
Ты преславный казак!
За тобою вся Украина
Тяжко-тяжко плачет!
Вариант П20
Ты Морозе, Морозенко,
Ты славный казак,
За тобою, Морозенко,
Вся Украина плачет.
Не так та Украина,
Как та девушка,
Ой плакала девушка,
Да через город идучи.
Ой плакала-убивалась,
Через город идучи,
Как услышали два казака,
Мед-водку пья.
«Не плачь, красивая Морозиха,
Не плачь, не журись,
Иди с нами, казаками,
Водки напейся».
«Почему-то мне, казаченьки,
Водка не пьется, -
За моими воротами
Сильная орда бьется».
Из-за горы, из-за крутой
Орда выступает,
Впереди Морозенко
На коньке играет.
«Бейся, конь, подо мною
Тихою ходою,
Встретимся с ордою
Под Калебардою».
Калебарда славный город -
Покопаны шанцы,
Ой взяли Морозенка
Не вечером – утром.
Что понесли Морозенка
В степь на могилу;
Ой подняли Морозенка
На три штыка вверх:
«Смотри, смотри, Морозенко,
На свою Украину!»
«Пусть наша Украина,
Как мак, расцветает».
Ой плакало все казачество,
Яму копая,
А еще очень заплакало,
Тело хороня.
А Морозенкова мать
Все горько рыдает:
«Где-то нашего Морозенка
На свете нет».
Историческая справка
11 Вариант И
Записано в Компаниевском р-не, Кировоградской обл., летом 1929 г. от В. Д. ержова (72 г.). Рук. ф. ИМФЭ, ф. 1-5, ед. сб. 437, стр. 26.
12 Вариант І
Записал А. Скальковский. «Порубежники», 1850, в. III, стр. 154-155. Печатается по сб.: Метлинский, стр. 412.
13 Вариант Ї
Записано Метлинским в Борзенском уезде (ныне Борзнянском р-не) на Черниговщине. Печатается по первой публикации: Метлинский, стр. 410.
В этом варианте, как и в нескольких следующих, есть упоминание о трагическом для Морозенка бое казаков с татарами или турками под Келебердой. Какое именно село Келеберда из нескольких существующих на Полтавщине упомянуто в этой песне – трудно установить.
14 Вариант Й
Рук. ф. ИЛ, ф. 46, ед. сб. 496, л. 6.
15 Вариант К
Из материалов, записанных на Полтавщине и присланных В. Гнатюку. Хранится в списках 1859-1866 гг. Рук. ф. ИМФЭ, ф. 28-3, ед. сб. 39а, стр. 1-2.
Киверда – вероятно, село Келеберда на Полтавщине.
16 Вариант Л
Из материалов Научного общества им. Шевченко во Львове. Записал О. Роздольский где-то около 80-х годов XIX в. Рук. ф. ИМФЭ, ф. 29-3, ед. сб. 347, стр. 114-115.
17 Вариант М
Записано Я. П. Новицким в июне 1884 г. в с. Вознесенке, Мелитопольского р-на, Запорожской обл., от С. Власенко (80 г.). Печатается по первой публикации: Новицкий, 1908, стр. 33-34.
18 Вариант Н
Записал Я. П. Новицкий в с. Купчугуме, бывш. Александровского уезда (ныне Куйбышевского р-на, Запорожской обл.), от И. Маштахаря (78 г.). Печатается по первой публикации: Новицкий, 1908, стр. 34-35.
19 Вариант О
Записал Г. Т. Танцюра в 1920 г. от Я. Зуйхи в с. Зятковцах, Гайсинского р-на, Винницкой обл. Печатается по сб.: «Укр. нар. думы и ист. песни», стр. 134-135.
20 Вариант П
Из материалов, присланных В. Гнатюку. Хранится в списках, сделанных на Полтавщине, Киевщине, Харьковщине и Одесщине в 1854-1865 гг. Рук. ф. ИМФЭ, ф. 28-3, ед. сб. 39а, л. 5-6.
Этот вариант песни интересен новыми мотивами, принесенными из лирико-бытовых песен.
Ноты песни про Морозенко
Вариант Д
Вариант Е
Вариант Є
Вариант Ж
