Легенди про середньовічних жорстокості жахають будь-яку цивілізовану людину. Чого варті тільки «Нюрнберзька діва» (саркофаг з шипами кинджалами або шипами) чи «колінодробилка» (подоба гільйотини, де замість ножів виступали шипи), «молитовний хрест» (металевий нашийник з браслетами та ланцюгами) або «іспанський чобіт» (металеве пристрій для перелому гомілки)… Список можна продовжувати нескінченно, адже людська фантазія для муки і знищення собі подібних безмежна.
Одним із прикладів, що зустрічаються в літературі – покарання призвідників угорського повстання під керівництвом Дьєрдя Дожа 1514 року, що прийняв мученицьку смерть: болісні тортури, потім «Розпечена корона», потім ще живого розірвали на шматки, які змусили з’їсти його подвижників.
А починалося все досить патріотично – із заклику папи римського Льва Х до хрестового походу угорців проти Османської порти, яка все частіш здійснювала спустошливі набіги на християнські країни. Угорське селянство і ремісники в кількості 40 тисяч чоловік швидко піднялися під прапори визвольної війни на чолі з призначеним керівником – дворянином Дьєрдем Дожа.
От тільки знать на чолі з королем Уласло II, злякавшись такого скупчення представників нижчого стану, в останній момент відмінила визвольний похід, відповіддю селянського ополчення на що стало направлення своїх дій проти зрадивших їх феодалів.
Результат був невтішним для обох сторін – селянське повстання придушене, а ослаблене дворянське військо короля Угорщини зазнало поразки у війні з Османською Портою, підпавши під її владу на цілих 173 роки.
Ці часи давно канули в Лету, але жорстокість у боротьбі за владу і багатство залишається головною зброєю.