історичні факти

Історія, що проходить повз

Опубліковано Виктория Шовчко 12-11-2017

Кінець XIX – початок ХХ століття, коли з ганебним кріпосним правом нарешті було покінчено і майбутнє малювалося лише в яскравих тонах, прогресивні демократичні ідеї почали розбурхувати серця і уми ліберальної частини суспільства імперії двоголового орла. Харків, як науково-просвітницька столиця Східної України не міг залишитися осторонь від загального тренда – літературні салони, світські прийоми і ділові зустрічі закінчувалися гарячими суперечками про світле майбутнє країни і світу.

На хвилі загального ідейно-економічного підйому з легкої руки Олександра Олександровича Іозефовіча 1 грудня 1880 року в слобожанської столиці з’являється голос освіченого суспільства, націлений на вдосконалення духовно-соціальної складової губернії як запоруки її подальшого процвітання – газета “Наш край”.

Читати далі »

Велика дурість солідної організації

Опубліковано Виктория Шовчко 05-11-2017

Технічний прогрес в якості приватної ініціативи ступив на простори Російської імперії лише в 1868 році, коли царський уряд милостиво віддав в концесію на двадцять років приватним компаніям будівництво та експлуатацію ділянок Південної залізниці. І якщо у приватних підприємців в честі були строгий контроль доходів і витрат (один із прикладів оптимізації – переведення з Кременчука другого центру управління Курсько-Харківсько-Азовської), то до казенних грошей відношення у службовців було більш ніж прохолодне.

Так станом на 1891 рік Харківсько-Миколаївська залізна вже десятиліття як перебувала в державній власності, але її керувальний центр (за винятком начальника 3-го ділянки шляху, ревізора служби руху, ревізора служби тяги, начальника станції “Харків” та його помічників) все ще перебували в Кременчуці, що викликало величезні комунікативні складності в її роботі.

Читати далі »

Крапка поставлена вчасно

Опубліковано Виктория Шовчко 29-10-2017

Люта, голодна, неясна одеська зима 1921 року, коли кривавий більшовизм зі зброєю в руках зруйнував існуючий світопорядок без планів на майбутнє, крім “відібрати і поділити” і перспектив. Для когось вона була першою, для когось останньою, але людина пристосовується до всього і перлина Чорного моря потихеньку пристосовуватися до зелених шинелей на вулицях, обміну речей на продукти і топити по чорному. Але у всій цій безпросвітній безвиході залишилося те, чим людина пожертвувати не змогла – розумне, добре, вічне, яке не давало збожеволіти і дарувало іскру віри в майбутнє – друковане слово.

Молодий, метушливий, пустотливий, обірваний колектив приморській газети “Моряк”, в якій на той час працювали Бабель, Багрицький, Ільф, Катаєв, Олеша Паустовський, як якір тримався на гранді російської преси, колишньому директору найбільшої вітчизняної багатотиражки “Руське слово” сивочолому Федірі Івановиче Благові, який працював тут коректором. Але безпечність і самовпевненість юності та безсумнівність літературного таланту робили цих молодих дарувань від літератури малосприйнятливими до правил і досвіду життя.

Читати далі »

Бані в Святих горах

Опубліковано Виктория Шовчко 22-10-2017

Здається, вони існували завжди – білі гори-велетні над бистроногою річкою, загублені в гущавині високого лісу, в далені від чужого, недоброго ока. Острів порятунку від суєти буття. За перказами перші святі люди прийшли сюди ще в на зорі християнської України, хоча офіційно історія зберігає їх ім’я лише з 1549 року, коли зачарований крейдяними відрогами їх, під ім’ям Святих гір, описав у своїх мандрівних записках барон Зигмунд Герберштайн.

В перших документах Успенської обителі від 1624 року колишня назва місцевості підтверджується, хоча селища як такого ще не існувало, і навіть всі монастирські будівлі до кінця XVII століття фактично перебували всередині гори, високо над земною твердю. Зате в середини XVIII століття навпроти комплексу на лівому березі, поруч з озером з’являється Банна слобода, в якій жили 92 людини.

Читати далі »

Життя-трагедія графа Доррера

Опубліковано Виктория Шовчко 15-10-2017

Старовинний французький рід d’Horrer, який отримав спадковний графський титул з рук самого папи римського за вірне служіння католицької церкви в якості посланника Карла Х. Які причини спонукали його нащадка на початку XIX століття перебратися на службу в Московію з підтвердженням спадкового дворянства від Миколи I – про тому історія мовчить.

Але станом на кінець ХІХ століття сім’я батьків майбутнього професора Харківського технічного інституту, Йосипа Пилиповича і Катерини В’ячеславівни Доррер окрім графського титулу і шести дітей (чотири сини і дві доньки) володіла власним борошномельним виробництвом в якості забезпечення майбутнього добробуту розважливих господарів.

Читати далі »

Друг, натхненник і критик

Опубліковано Виктория Шовчко 03-10-2017

Михайло народився в Харкові на Холодній Горі в заможному домі купців Слонових по Анненський. Завдяки другу матері, місцевому меценату Якову Миколайовичу Лисікову, який помітив в хлопчині безсумнівний співочий талант, він з малих років почав свою кар’єру в церковному хорі, а пізніше назавжди пов’язав своє життя з музикою в класах Московської консерваторії, де навчався з 1887 по 1893 рік разом з цілою плеядою майбутніх зірок світової сцени.

Саме студентська лава тісно пов’язала харківського юнака з двома неординарними геніями свого часу – Сергієм Рахманіним та Федіром Шаляпіним. І не зрозуміло для кого цей подарунок долі був цінніше, адже Михайло став для них першим шанувальником, першим імпресаріо на добровільних засадах, першим ковтком успіху.

Читати далі »

Королева німого екрану

Опубліковано Виктория Шовчко 30-09-2017

Неземна краса і всенародна слава, брудна політика і таємнича смерть – за два коротких роки вона випила цю гірку чашу життя до дна, ставши пішаком у грі червоних і білих за знищення української землі. Вона яскравою кометою пролетіла по небосхилу життя, щоб піти в зеніті слави, залишивши за собою шлейф загадок життя і смерті, які ось уже століття намагаються розгадати адепти Віри Холодної. А початок був таким багатообіцяючим…

Народження в благополучній родині викладача словесності полтавської гімназії, за плечима якого був Московський університет. Переїзд в дворічному віці до столиці імперії. Відмінне навчання в приватній гімназії Перепьолкіної. Балетне училище Великого театру. Ранній шлюб по любові з красенем-юристом Володимиром Холодним. Народження доньки.

Читати далі »

Від Божого лику до імпресії

Опубліковано Виктория Шовчко 18-09-2017

Київ кінця XIX століття. Художня майстерня іконопису батька. Школа малювання дядька – Миколи Мурашка. Ще учнем посильна участь у розписі Володимирського собору і Кирилівської церкви поруч з визнаними метрами Васнецовим, Врубелем, Нестеровим. Здавалося його шлях в живопису зумовлений класичною освітою і церковними канонами. Але не судилося…

Неординарний талант Олександр Мурашко шукав свого виходу в чомусь іншому, серце юнака кликало його туди, де вир сміливих ідей і нового бачення вільний від умовностей – Вище художнє училище при Петербурзькій академії мистецтв і клас знаменитого Іллі Рєпіна стали першою сходинкою до його розкриття.

Читати далі »

П'ять хвилин до порятунку

Опубліковано Виктория Шовчко 15-09-2017

Правда це, чи лише красива легенда, якими так славиться Львів, тепер вже ніхто і не скаже напевно, адже було це, як кажуть, в ті далекі часи, коли одне з найстародавніших міст України було ще дуже молодим і лише почало відраховувати перші століття свого існування…

Коли в середині XV століття перші брати-бернардинці постукали в Галицьку браму і отримали милістю Анджея Одровонжа свій, нехай на перших порах і дерев’яний, оплот, ніхто з місцевих обивателів з числа їх релігійних шанувальників і супротивників не міг передбачити, що це сама милосердна доля стукається в їх життя – монастирські стіни із зовнішнього боку львівського оборонного периметру стали тим додатковим бар’єром, який не завжди вдавалося подолати ворогам на шляху до серця Галичини.

Читати далі »

Затоплені таємниці Дніпра

Опубліковано Виктория Шовчко 10-09-2017

Бездумні комуністичні колективізація та індустріалізація перших п’ятирічок. О, скільки їх жертв поховано під товстим шаром земної тверді або водної гладі — не злічиш. Одні забуті навіки, інші збереглися лише у вигляді примарних легенд і лише одиницям даровано виступати на сторінках історії в старих картах, рукописах, рідкісних аерофотознімках минулого.

Зокрема закінчення будівництва Дніпро ГЕС на початку 1930-х поставило жирну крапку в існуванні століттями сформованого ландшафту – підняття рівня води призвело до затоплення багатьох великих і малих островів. Вони як примари повстали з річкової безодні після підриву греблі відступаючими радянськими військами 18 серпня 1941 року, в результаті якого загинули більше ста тисяч українців, щоб сколихнути людську пам’ять рідкісними кадрами трофейних фотоплівок і знову зникнути в небуття.

Читати далі »

Щастя з балкону

Опубліковано Виктория Шовчко 23-08-2017

Одна згадка слова «Персія», і розум занурюється в зачаровуюче-дурманливий запах пахощів, солодкість фруктової млості, шерех тонких тканин, блиск бездонних очей чорноволосих красунь під протяжний заклики муедзинів з розпеченого палючими сонячними променями балкона білосніжного мінарету. Східна казка на яву.

Але Персія початку ХХ століття – це вже не та сонно-розслаблена східна монархія, якою її знали протягом тисячоліть піддані, де воля падишаха безумовна, а все суспільство підпорядковане суворій ієрархії без права голосу, без права змін. З новими реаліями, де все голосніше і наполегливіше звучав голос народу, змушений був змиритися Мозафереддін-шах Каджар, прийнявши в жовтні 1906 року конституцію, що обмежила його монарші права, і утворивши Меджліс. Правда серце правителя не витримало такого приниження, і він помер через сорок днів після підписання історичного документа.

Читати далі »

Потік життя, потік смерті

Опубліковано Виктория Шовчко 14-08-2017

Колись давно невелике поселення під Бучачем славилося своїми весільними традиціями, завдяки унікальності яких воно вперше з’явилося на сторінках літописної історії ще в кінці XIV століття в науковій праці дослідника етносимволизму «Синопсис» Анатолія Демаха. Правда тоді воно ще називалося Загайполе.

Пройде два століття. У села з’явиться власник в особі надвірного маршалка Якуба Потоцького. І його доля круто зміниться: буде отримано дозвіл на проведення двох ярмарків на Петра і Павла та Чеснохрестенье, з’являться оборонні споруди, впроваджено Магдебурзьке право у 1578-ому, але все це буде вже під новою назвою Потік на честь древньої фамільної резиденції під Енджеюв, останні права на яке були поступлені Якубом стриєчному братові Яну за півстоліття до того.

Читати далі »

Президентський кравець

Опубліковано Виктория Шовчко 11-08-2017

Останнє спокійне десятиліття перед великою катастрофою. Маленьке мальовниче закарпатське село Павлово, де верхівки вікових сосен цілує вітер свободи, а могутні вершини Карпат назавжди вдихають всю силу мужнього творення збережену тінями забутих предків в душу тих, хто хоч раз пізнали їх. Благополучна сім’я інженера Грунфеля, і довгоочікувана радісна звістка про народження сина нареченого Максиміліаном 9 серпня 1928 року.

Налагоджений міщанський побут, зачаровує краса природи … і Європа над прірвою – червона і коричнева недоімперіі, самовпевнено вирішили розділити світ навпіл, повергнувши його в хаос. Самостійність Карпатської України та анексія 1939 року Угорщиною, що виступала на боцы агресорів стали початком кінця мирного життя сім’ї Грунфелей.

Читати далі »

Харківські мрії про море

Опубліковано Виктория Шовчко 03-08-2017

Прохолодні морські води, котрі легкої хвилею накочуються на золотистий берег, освіжаюче дихання бризу з самого серця Пасейдону, оксамит золотистого піску – мрія про млості і блаженство мільйонів жителів далеких від узбережжя мегаполісів і маленьких сіл. Та тільки вони, напевно, і не здогадуються, що на пляжах курортів місцеві жителі – рідкісні гості, у них робота, турботи, справи, які ніякими хвилює не змити і вітру не здути, а море – це приємне доповнення в рідкісні хвилини відпочинку.

Але там, в серці Слобожанщини, за сотні кілометрів від жаданого моря досі існують легенди про судноплавство місцевих річок, по яких до Харкова через Сіверський Донець стрункими рядами йшли каравани барж з рибою і всілякими делікатесами сходу…

Читати далі »

Український вчитель американського джазу

Опубліковано Виктория Шовчко 25-07-2017

Він народився в бурхливо прогресуючому Харкові на зламі епох в 1895 році, коли здавалося, що світ остаточно покінчив з війнами і став на шлях прогресу і творення. Щасливе дитинство на одній з тихих вуличок в самому серці старого міста, де його матуся мала репутацію однієї із найкращих капелюшних майстринь, що створило благодатний грунт для розвитку багатогранних талантів юного обдарування, яке почало писати музику у вісім років. Йосип Шиллінгер.

Надходження в столичну консерваторію було справою вирішеною при таких безсумнівних музичних талантах. Благо закінчити її по класу диригування та композиції йому вдалося в 1917-му, щоб встигнути повернутися до рідного Харкова до початку більшовицької бійні.

Читати далі »

Гетьманські скарби

Опубліковано Виктория Шовчко 16-07-2017

Його трагічна доля завжди займала розуми і серця українців набагато менше ніж те, що він залишив у спадок. Не слова сміливої тиради, кинуті в обличчя московським тирану, який прорубував вікно в Європу замість дипломатичних шляхів пошуку компромісів, кинув тисячі життів на вівтар своїх амбіцій, відібрав свободу у українського народу, запам’ятала історія, а заворожуюче уяву сяйво золота в бочках доставлене на зберігання в англійський банк.

Павло Полуботок, офіційному визнанню якого гетьманом кривавий цар Петро I противився всіма силами в порушення власних зобов’язань по повазі незалежності і права на самовизначення українського народу, запідозривши в ньому «хитру людину, з якої вийде другий Мазепа», все своє життя присвятив служінню Україні.

Читати далі »

Падіння, порятунок і ревні обітниці

Опубліковано Виктория Шовчко 09-07-2017

Неаполітанська принцеса, прийнявши пропозицію руки та серця від польського короля Сигізмунда I не тільки стала королевою Речі Посполитої в 1518 році, а й через вісімнадцять років отримала в своє повне розпорядження Кременець з Ровом. У лічені роки фортеці обох міст, що практично лежали в руїнах, отримали «друге дихання» – укріплення були відновлені, а на їх захист поставлено добре навчений військовий гарнізон.

І якщо Рів, у зв’язку особливої прихильності нової господині перейменований за назвою її італійського князівського володіння в Бар, мав честь неодноразово споглядати королеву на власнооч, то Кременець, хоч і не був обділений її турботою в плані оснащення, за твердженням істориків не мав цього щастя. Що втім не завадило місцевим жителям на підставі чуток і переказів про її важку вдачу породить на світ чимало страшних легенд обтяжених моторошними подробицями, які пережили їх героїню на століття.

Читати далі »

Біла фортеця

Опубліковано Виктория Шовчко 01-07-2017

Всюдисущі жителі древнього Мілета, що вели свій рід від згаданих в гомерівській Іліаді як єдиних прихильників Трої малоазіатських лелегов, в пошуках нових родючих земель забрели в далеке гирло Тіраса (Дністра), на правому березі якого вже існувало поселення скіфів-орачів Тіра. Своє ж місто майбутні прабатьки найбагатшого міста Іонії утворили на острові серед Лиману, назвавши його Офіуса (місто змій). Було це в VI столітті до н.е.

Тіра залишиться єдиним селищем на березі в гирлі Тираса після затоплення сусіднього острову підняттям рівня світового океану, прийнявши під крило його жителів. Потім буде завоювання римлянами, перейменувати фортеці в Алба-Юлію (107р.) і повернення споконвічної назви, правда в дещо іншому звучанні «Туріс», після завоювання гунами (371р.).

Читати далі »

Коротке життя Білої Троянди

Опубліковано Виктория Шовчко 28-06-2017

Їй аплодував Париж, її полотна стали першими жіночими творами Лувру, зустрічі з нею шукав сам Гі де Мопассан, а її щоденник, хоч і неабияк підкоригований родичами, викликав фурор у французькому світі…

Марія Башкирцева, народжена в полтавській глибинці середини XIX століття в заможній родині місцевого предводителя дворянства та харківської аристократки. Здавалося б їй зумовлена доля тих томно-розпещених панянок, які виросли в млості та любові і марють лише про кохання, щоб зайняти належне їм місце в соціальній ієрархії імперії: дружина – господиня дому – матір.

Читати далі »

Воїни в чорному

Опубліковано Виктория Шовчко 21-06-2017

З яких би далей вони не прийшли (на цей рахунок є три побычнодоведених історії), щоб досягти крейдяних гір на березі швидкоплинної річки серед густого лісу їм знадобилося не тільки християнське смирення і витримка, але і не дужа здатність тримати удар від ворогів земних і випробувань небесних. Що вже казати про титанічну працю будівництва на практично прямовисній скелі печерного монастиря.

Тому очікувати від загартованих життєвими випробуваннями жителів Святих Гір, що хоч і прийняли чернечі обітниці, покірності і непротивлення для будь-яких зазіхачів на їх розмірений, віддалений від мирської суєти уклад було великою помилкою – той хто зміг прорити в стрімких схилах на величезній висоті розгалужену мережу багатокілометрових тунелів, створивши ціле місто, чиїми працями на крейдяних відрогах з’явилися диво-храми схожі на ластівчині гнізда, у кого вистачало сил щодня піднімати на двохсотсаженеву височинь нескінченну кількість дубових бочок з цілющою вологою з Дінця просто не міг здатися без бою.

Читати далі »

Сарматська принцеса

Опубліковано Виктория Шовчко 13-06-2017

З давніх-давен в українському фольклорі збереглося безліч легенд про незчисленні скарби рідної землі, залишені поколіннями предків. І велика частка цих скарбів так ніколи не була, а можливо і не буде знайдена в осяжному майбутньому, бо вони є замовленими і зберігають на собі печатку закляття. Хоча при цьому в народі кажуть, що один раз на рік місце поховання зачарованого золота відкривається обранцеві блакитним світінням над ним, але викопати його можна лише в переддень Нового року.

Невелике село Михайлівка в глибинці Бессарабії. Рутинні весняно-польові роботи, які затяглися до глибокої ночі. Два звичайних тракториста. І раптом на вершині одного з курганів, якими так рясніє територія колишньої Сарматії від Дону до Дунаю, втомленим працівникам побачився блакитний вогник.

Читати далі »

Зробити більше ніж прожити

Опубліковано Виктория Шовчко 03-06-2017

Народження через два роки після скасування петербурзькими владою ганебного кріпосницького, а по суті рабовласницького, права (хоча свобода в Московській державі так і не засяяла). Маленьке харківське село Вільховий Яр. Заможна сім’я відставного штабс-капітана Дмитра Грінченка. Забезпечене дитинство поміщицького сина. Чотири класи реальної харківської школи і… виключення через читання і поширення українських народовольських листків, царські каземати, туберкульоз.

Не зломлена, але загартована в тюремних катівнях воля змусила Бориса Грінченка боротися за виживання, навчаючись майстерності взуттєвої справи, та освіту, левова частка зароблених коштів йшла на купівлю книг для самостійної підготовки до здачі іспитів на звання народного вчителя, яке він щасливо отримав у вісімнадцятирічному віці.

Читати далі »

Українська мати американського авангарду

Опубліковано Виктория Шовчко 30-05-2017

Дев’яти короткометражних фільмів та серії про релігійні обряди Гаїті вистачило, щоб її ім’я стало в один ряд з найвідомішими американцями і закріпило славу засновниці світового авангарду. Її життя стало легендою для тисяч експериментаторів-візуалістів, шанувальників фрейдистських теорій та інтелектуала від богеми…

Коли 29 квітня 1917 року в родині київського психіатра Соломона Давида Деренковського і актриси Марії Фідлер відбулася радісна подія народження дочки Елеонори, ніхто і припустити не міг, що всього через кілька місяців країну втопити в крові більшовицький переворот, а після того, як через п’ять років українське бій за незалежність з оскаженілим люмпеном буде остаточно програно і на довгі сімдесят років втрачено надію, сім’ю чекає еміграція за океан.

Читати далі »

Братська любов московитів

Опубліковано Виктория Шовчко 23-05-2017

Вільні поселення – економія для державного бюджету Російської імперії і рабство для всіх, хто мав нещастя народиться тут. І це в XIX столітті, коду весь інший світ ступив на шлях прогресу і творення! За визнанням народженого в Чугуєві Іллі Рєпіна «гірше було лише кріпакам». Але московитам було не вперше покривати викликаний тотальною корупцією і марнотратством правлячої верхівки державний грошовий дефіцит здиранням останньої сорочки зі своїх підданих, а ще краще – прикриваючись війною і порожніми гаслами, відібрати разом з майном і життя, щоб було менше обурених. Століттями з російського селянина виховували раба без права, без голосу, без свободи вибору.

Такий же фокус царський окупаційний режим вирішив застосувати на українцях, які спокушені обіцянками захисту від окатоличення і свободи самовизначення Михайла Федоровича Романова фактично відвоювали у татар і поляків Дике Поле, застосувавши ініційовану військовим міністром Аракчеєвим практику військових поселень, коли кожен народжений і проживаючий на їх території ставав практично рабом під гнітом регламентуючих правил та озброєних спостерігачів (без згоди начальства не дозволялося створювати сім’ю, будувати хату, залишати міську територію, вільного пересуватися).

Читати далі »

Таємниця однієї зірки

Опубліковано Виктория Шовчко 18-05-2017

Історичні помилки офіційних документів іноді виправляє маленька випадковість, яка як зерно істини народжуе на світ цілі фоліанти наукових пошуків та творчих робіт…

Придбаний в центральному антикварному магазині Києва для Чугуївського музею імені Іллі Рєпіна в далекому 1983 році майстерний портрет довгий час вважався в офіційних документах художнім зображенням А.Н. Терещенко (про що красномовно свідчила приклеєна етикетка) авторства Миколи Корниловича Пимоненка згідно перекресленого чорнильного напису на зворотному боці полотна.

Читати далі »

Дивний дар небес

Опубліковано Виктория Шовчко 08-05-2017

Прославлена легенда української землі, яка з’явилася насвіт в містичної серпанку і розчинилася десь у небутті, коли покладена на неї висока місія була виконана до кінця. Ім’я її – Озерянська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці.

Її дивне явлення світові було зобов’язане енергії і завзятості одного слобожанського селянина, який не покладаючи рук тяжко працював, щоб в його домі панували добробут та радість. Одного разу, як свідчать перекази, невтомно заготовлюючи сіно на зиму він запрацювався до пізнього вечора, що й не помітив як стало нічого не видно. Раптом його вірна коса на щось напоролася і почувся жіночий стогін. Яке ж було здивування чоловіка, коли в тьмяному місячному світлі він підняв з трави перерубаний їм на дві половинки лик Богородиці.

Читати далі »

Злети і падіння Василя Масловича

Опубліковано Виктория Шовчко 03-05-2017

Поява довгоочікуваного спадкоємця в сім’ї лікаря Чернігівського полку Григорія Масловича після смерті двох його братів в дитинстві, здавалося б, обіцяло хрещеному Василем новонародженому безхмарне майбутнє і зумовлену кар’єру по військово-медичної частини. Але підступна доля на щастя або на біду сплутала всі карти, коли його батько був переведений на службу до Сибіру, а матір з дитиною лишилася в теплому українському кліматі. Хлопчині тоді не виповнилося й року.

Через деякий час обдурена довгою відсутністю звісток від чоловіка і неправдивим повідомленням про його смерть Терезія Маслович (уроджена Хайновська) знову виходить заміж за поручика Лукашевича. Розкрита обман, розлучення, втеча з Кам’янця-Подільського та пошуки порятунку у колишнього однополчанина Григорія Масловича, Іони Миколайовича Познанського.

Читати далі »

Печаль і помста Курязької пустелі

Опубліковано Виктория Шовчко 19-04-2017

Стародавня монастирська пустель, якій століттями не щастило з настоятелями, але численні заможні покровителі не давали зникнути всує, була похована прийшлими на хвилі кривавого перевороту 1917-го бездушними нелюдами «від народу», коли обласкані словом ревної молитви стіни та відданої любові місцевих жителів стали майданчиком для виправлення малолітніх злочинців та соціальних експериментів по їхній адаптації до суспільства в 1920-х.

Тоді в запалі атеїстичного божевілля комуністи знищували все мало-мальськи пов’язане з будь-яким нагадуванням про вищу відплату за їх численні криваві гріхи, наче знищивши храм вони могли позбутися провини в надії, що Бог про все забуде. Так на сотні стародавніх і не дуже, унікальних і звичайних святинь просто зникли з лиця землі, а інші, так як і головний Курязький храм Преображення Господнього, позбулися всієї своєї колишньої величі і сім десятиліть животіли на узбіччі історії.

Читати далі »

Праведники в безбожній країні

Опубліковано Виктория Шовчко 08-04-2017

Країна червоних рад застрягла в брежнєвському застої; войовничий комунізм став для неї основною релігією, а атеїзм – новою вірою. До української волі ще довгих два десятиліття. Але справжня людина в усі часи залишається людиною, не дивлячись на всю мішуру навколишнього суєти і гучні закличні промови тимчасових правителів…

Коли в 1970-ому на чолі виробничого управління водопровідного господарства «Дінець» став Михайло Васильович Ніколаєнко, у древньої святині, що століттями зберігала душу Кочетка і вже п’ятдесят років покинута животіла на задвірках історії, з’явилася надія на відродження в кращих традиціях християнської віри. Адже у нового керівника окрім комуністичного партквитка ще була душа, яка плакала, побачивши жахливість стану унікального храму ікони Володимирської Божої Матері.

Читати далі »

Чудо в обмін на обітниці

Опубліковано Виктория Шовчко 23-03-2017

Стародавній монастир на вершині високого пагорба, від підніжжя якого спливають за горизонт безкраї слобожанські простори. Тут повітря чисте і прямий зв’язок з Богом – лише руку простягни, щоб дотягнуться до небес. А внизу, граючи з теплими сонячними променями в хованки, перекочують свої хвилі кришталево чисті води Дінця, щоб пробігши не одну сотню кілометрів стати Азовським морем.

Так що не дивно, що ще на зорі заселення цих просторів саме в цьому затишному кутку з’явилася обитель тих, хто тікав від мирської суєти до творчої мудрості цього світу через віру і покаяння – Богородичина пустинь. Тернистий шлях її літописної історії перервався вже через кілька десятиліть після заснування, але мабуть чернечі молитви до Всевишнього були настільки сильні, що він вирішив дати братії другий шанс…

Читати далі »

Від Городнього до Гізи

Опубліковано Виктория Шовчко 15-03-2017

Обмеженість і спірність документальних відомостей завжди породжує на світ легенди та теорії одна одної химерніше, в основі яких лежить найчастіше один єдиний факт. Вони швидко знаходять собі прихильників і їхніх опонентів, не дивлячись на те, що істина лежить десь зовсім в іншому місці.

Романтичні Співочі тераси, оповиті мороком таємниці свого походження. Їх унікальна акустика зачаровувала іменитих виконавців, яких багатому магнату-цукрозаводчику Павлу Харитоненко з тонкою душевною організацією вдавалося заманити обіцянками або спогляданням чуда в глибинку слобожанської землі. Кажуть, в числі тих, хто пізнав всю могутню силу рукотворного дива випробував на собі, був сам Федір Шаляпін.

Читати далі »

Камінь кохання

Опубліковано Виктория Шовчко 09-03-2017

Самотній валун на тінистій алеї Шарковського парку в оточенні ореолу незвичайної метафізики під муаровим покровом таємниці походження і легенд сучасних чудес, як магніт тяжіння для поколінь українців в сподіванні на щастя і взаємність почуттів, манить до себе і дарує крихту надію на здійснення чуда.

А почалося все з маленької трагедії однієї родини, в якій шалено закоханий чоловік і холодне серце молодий, яке не змогли запалити ні його пристрасть, ні відданість, ні незліченні багатства. Батьки Панянки, як її називали місцеві, все ж змусили дочка вступити в шлюб з розрахунку з сином цукрового короля Леопольда Кеніга, але взаємне кохання від цього так і не народилося. Подяка, відданість, дружба – так, але не любов.

Читати далі »

Українські євреї

Опубліковано Виктория Шовчко 03-03-2017

Доля народу-вигнанця століттями була переплетена з історією української землі як дві нероздільні складові цього світу, поки в їх мирне життя агресивної ведмежою ходою разом з антисемітизмом і українофобією не вторглася Московська імперія, благополуччя якої завжди трималося на крові, поті і сльозах захоплених народів. Так з’явилися лінія осілості, Валуєвський циркуляр 1863-го, Емський указом 1876 року, заборона листування та преси на ідиш 1914-го.

Тим ясніше стають мотиви рішення Всеукраїнського з’їзду рабинів в Одесі 1918-го про накладення «херему» (прокляття) на всіх супротивників Української народної республіки, при тому що єврейські організації дев’яти українських губерній визнали Центральну Раду єдиним легітимним органом управління на своїй землі, ідиш був однією з офіційних мов документів та валюти новонародженої країни, а війська Директорії на чолі з Симоном Петлюрою активно протистояли єврейським погромам (чому збереглося чимало документальних підтверджень). Так іудейська громада офіційно вступила в боротьбу за незалежність України 1917 – 1921 років.

Читати далі »

Дурна слава або гарний краєвид з вікна

Опубліковано Виктория Шовчко 24-02-2017

Два століття долі селянського поселення та садиби на берегах Шарівки йшли рука об руку, будучи один для одного вічними супутниками прогресу і процвітання, яке дають невсипуща праця і турбота про рідну домівку. Так було при Шаріях, Осипових, Гебенштрейтах…, але педантизм, радикалізм і непомірні амбіції багатого цукрового магната Леопольда Кеніга, котрий 1894 році викупив Шарівку, назавжди перекреслили створювані поколіннями доброзичливо-довірчі відносини між господарем та його підопічними.

Грандіозна реконструкція нового придбання для підкреслення високого статусу її господаря почалася звичайно ж з головної перлини майбутнього комплексу – невеликого палацу на південному схилі балки – в ході якої вона з пересічної представниці садибної архітектури перетворилася на прекрасного білого лебедя, чий величний образ відбивався в дзеркальній гладі ставка оповитій муаром флори.

Читати далі »

Хижак проти хижака

Опубліковано Виктория Шовчко 20-02-2017

Що б не говорили вчені та інші доброзичливці, але людина – один з найнебезпечніших і підступних хижаків на землі, на виверти якого рано чи пізно трапляється найобережніша та полохлива жертва (ким би не була вона в природній ієрархії). Різноманітності його тактик, безпрецедентній витримці і блискавичній кмітливості може позаздрити будь-який звір. У мистецтві вбивати йому немає рівних.

Сонячний, теплий день початку ХХ століття. Мирна, потопаюча в квітах та зелені садиба Наталівка десь глибинці Харківської губернії на березі Мерчика, що належить цукромагнатській сім’ї Харитоненко. Вся її величезна територія – один з кращих витворів садово-паркового мистецтва і практично жива племінна ферма з розведення придатної для полювання дичини: завезені сюди за величезні гроші кози, кавказькі дикі кабани, олені, сарни Даніель, вовки, ведмеді. Але основний любов’ю і гордістю Павла Івановича все ж були фазани.

Читати далі »

Українська біль єврейського Острога

Опубліковано Виктория Шовчко 19-02-2017

Покоління мирного єврейського народу вважали український Осторог своєю батьківщиною. Вони вільно народжувалися, жили і вмирали на цій землі, поки руїни Речі Посполитій не поховали під своїми уламками мирний сон синів Ізраїлевих. Новою господинею волинських земель стає східна імперія двоголового орла: відразу ж були введені лінії осілості та закрита друкарня в 1832 році, що все ж не завадило місцевій діаспорі розвиватися і надалі, досягнувши в середині XIX століття чисельності понад одинадцять тисяч.

Перша світова війна і прихід в Росії до влади режиму червоного терору на коротку міжвоєнну мить повернули єврейському народові промінь свободи під прапором Польської республіки, зробивши домінуючим голосом у 62% від загальної кількості жителів міста на березі Вілії при наявності одинадцяти синагог, талмуд-Торри, гімназії, восьми хедерів і трьох власних банків.

Читати далі »

Прокляття і спокута Тайкур

Опубліковано Виктория Шовчко 06-02-2017

В одвічній як світ боротьбі добра зі злом в усі віки були свої переможці і переможені. Долею перших був порятунок заблукалих душ, а других – спасіння для вічності через випробування небесного покарання, народжуючи легенди та віру в дива.

Середньовічне галасливе та метушливе місто Тайкури в глибинці Волинської землі. Його господарі з роду Кірдеев з друзями привітні, з ворогами – грізні, але до войовничих татарам в них особливе трепетно-шанобливі відношення… Так той ідилії судилося тривати рівно доти , доки в місті і не з’явився обоз з скринями повними злата і дорогоцінних прикрас чи то зібраними як данина, то чи отриманими в якості хабара одним турецьким мурзою.

Читати далі »

Безмовний Ісус

Опубліковано Виктория Шовчко 24-01-2017

Вже напевно талановитий живописець, малюючи на замовлення князів Сангушків на початку XVIII століття ікону святого Стефана для їх палацу в Славуті, і не здогадувався яка незвичайна доля уготована його творінню і скільки випробувань випаде на його долю, перш ніж він стане справжньою реліквією, яку будуть боготворити за послання небес, за нез’ясованість дива, за унікальність сюжету.

За яких таких причин в XIX столітті полотно загрунтували наново і зобразили Спасителя історія замовчує, але на порозі Першої світової саме з ликом Христа ікона прикрашала палац Романа Даміана, коли 19 жовтня 1917-го збожеволілі від вседозволеності і запаху крові російські солдати 264 запасного полку підбурювані більшовицькими комісарами увірвалися до княжої резиденції в пошуках легкої і багатої здобичі.

Читати далі »

Боже чудо для іудейської громади

Опубліковано Виктория Шовчко 23-01-2017

1792 рік. Московія як завжди зайнятий своєю улюбленою державною справою – вбивством своїх підданих на черговий східноєвропейської війні заради задоволення своїх амбіцій під прикриттям горезвісного «відновлення історичної справедливості», а простіше кажучи захопленні чужих земель, до яких вона ніколи не мала відношення. Тим більше ситуація підходяща – Річ Посполита вже пережила два розділи федерації і значно ослаблена в військово-економічній сфері.

Улюблене заняття росіян – нападати на слабких. Як бувало не раз жертвами їх атак ставало місцеве мирне населення, а зовсім не військові загони їх захищаючі. Самодурство, як відмінна риса всіх рівнів російського керівництва і їх підопічних, в усі часи з легкістю замінювало московитам рекогносцировку, розвідку та планування, а результат досягався лише чисельністю трупів їх солдатів.

Читати далі »

Жертва великодніх пристрастей

Опубліковано Виктория Шовчко 22-12-2016

Могутній і найзаможніший рід затятих поборників православної церкви, яким зобов’язана своїм існуванням незліченна кількість каплиць, храмів та монастирів волинської землі як єдиний порятунок і розрада серед жорстокості і несправедливості цього світу з його нескінченними війнами і стражданнями. Князі Острозькі.

Чим прогнівили вони небеса, що Всевишній припинив їх рід по чоловічій лінії і віддав владу в руки Ганні (в католицтві Алоїзі) Ходкевич, що зрадила вірі пращурів – невідомо. Позиції православ’я на підконтрольних Острозьким землях після того сильно похитнулися – в боротьбу за уми і серця за підтримки можновладців вступили численні римські ордени, серед яких єзуїти грали головну роль. Грецька віра вийшла з моди і стала релігією черні. І хоча поступово пристрасті розпалювалися, конфлікт все ж не виходив з економіко-політичної площині.

Читати далі »

Келих святого Володимира

Опубліковано Виктория Шовчко 21-12-2016

Напевно в ту мить, коли святий Володимир здіймав свій кубок до небес во здоров’є хрещеної Київської Русі, ніхто із сучасників і припустити не міг скільки кривавих, омиті потом і сльозами випробувань чекає Україну на шляху до довгоочікуваної Волі. За які такі гріхи країна сім століть перебуватиме в неволі, поки не пройде через очищення голодомором, червоним терором, двома світовими війнами та останньою російсько-українською війною, щоб повстати з попелу сильною і незалежною, напевно знає один Бог.

Пам’ять про доленосне хрещення і образ князя Красне Сонечко український народ дбайливо зберігав в найсвітліших куточках своєї душі, не дивлячись на століття під іноземним пануванням. Що вже казати про історичні артефакти з ними пов’язані…

Читати далі »

Амазонка волинських просторів

Опубліковано Виктория Шовчко 18-11-2016

Дитя народжене поза шлюбом, в жилах якого тече горда і могутня кров польського короля Сигізмунда I Старого, за законами всесвіту не могло пройти свій життєвий шлях в тіні безвісти і пересічності, адже кров – не водиця і голос предків завжди рано чи пізно завжди дається взнаки.

Виховання в розкоші і тиранії двору королеви Бони Сфорца, яка не мала причин до теплих почуттів у відношенні своєї неофіційної пасербиці… и при першій нагоді норовлива Беата Косцелецька спокушена молодістю і багатством одного з придворних аристократів на ім’я Ілля Костянтинович Острозький 3 лютого 1639 року вінчається з ним в Краківському замку, щоб стати володаркою величезних володінь в східній частині Речі Посполитої.

Читати далі »

Українська столиця моди

Опубліковано Виктория Шовчко 14-11-2016

Затяжний запаморочливий роман як солодке тягуче вино дурманячий голову все більше і більше затягував в свої заборонені і від того ще більш привабливіші золоті сіті її – палку польську аристократку з роду Ржевуйських – і предмет її зітхань – французького письменника, який пізнав смак першого приголомшливого успіху книги «Психологія шлюбу».

Законний чоловік на дев’ятнадцять років її старше і великі маєтки в Житомирському повіті Волинської губернії на одній чаші вагов і молодий талановитий іноземний літератор без гроша за душею – на інший – не легкий вибір для молодої красуні Евеліни Ганської. Потім все ж нею будуть написані два анонімних листи з різницею в півроку під інтригуючим псевдонімом «Іноземка», після яких відбудеться їхня перша доленосна зустріч у швейцарському Невшателі в 1833-ому.

Читати далі »

Мить між минулим та майбутнім

Опубліковано Виктория Шовчко 10-09-2016

Одинокий силует вершника немов хисткий привид сірим серпанком проступає крізь снігову пелену хуртовини. Він мчить щодуху, залишаючи позаду кілометри дороги, втрачене щастя, колишнє життя… летить на крилах страху в невідомість, де є тільки рідні душі і чужа земля… біжить, щоб вже ніколи не повернутися назад в дитячу казку зі щасливим кінцем.

Сніговий вальс кружляє і кружляє в своїх обіймах людину і коня, що злилися воєдино, стираючи межу між минулим і майбутнім. Здається, що лише вчора теплі батьківські руки підкидали її до небес і дзвінкий мамин сміх гучно розкочувався по незліченних кімнатах їх палацу, а зараз в цілому світі є тільки холод, безкрайній степ і єдина віддана істота під сідлом.

Читати далі »

Незліченні скарби минулого

Опубліковано Виктория Шовчко 19-08-2016

Скільки їх під похоронним камінням, в глибоких підвалах, на вершині високих гір, в старій кладці фортечних стін, під корінням вікових дерев, в политій кров’ю землі… не знає достеменно ніхто. І не тому що не шукають, а тому, що час з’явитися на світ їм ще не настав.

Століттями через брак надійних місць зберігання люди ховали свої скарби там, де мали можливість і де вважали ймовірність їх випадкового виявлення мінімальною. А багатств благодатна українська земля в усі часи давала своїм дітям стільки, скільки вони могли взяти своєю працею, відвагою, розумом і наполегливістю.

Читати далі »

Спокутуюча і облагороджуюча праця

Опубліковано Виктория Шовчко 27-07-2016

В ті часи коли сила віри безмежно володарювала над розумом і серцями обивателів, а всі хвороби і недуги могли зціляться лише силою молитви, в процвітаючий столиці Галичини один за одним з’являлися храми всіх релігій і конфесій, на запрошення міського старости Станіслава Мнішека з благословення архієпископа львівського Яна Прохницького з Перемишля прибутку батьки-реформатори.

Тим більше, що всі умови для щасливого облаштування на новому місці у святих отців були в повному розпорядженні: і підтримка адміністративної та церковної влади, і кошти на будівництво храму, і земельна ділянка під захистом могутніх стін Високого замку. Але ось в останньому-то і полягала величезна проблема…

Читати далі »

Святий грішник

Опубліковано Виктория Шовчко 12-07-2016

Мирний початок ХХ століття і тихі вулички повітового Житомира обіцяли недавньому випускникові столичної католицької духовної академії Анджею Федуковичу спокійне життя у служінні Всевишньому в стінах величного кафедрального собору святої Софії, куди він був призначений віце-деканом.

Заможний прихід, силами якого поряд з храмом незабаром з’явився витончений представник ренесансу будівлі консисторії, безмірна довіра городян не залежно від їх релігійної приналежності і головна ікона костелу – прекрасний образ Страдженої Божої Матері пензля самого Рафаеля перетворили життя ксьонза в справжній рай на землі. Але Перша світова війна, більшовицький переворот 1917 року і громадянське протистояння в одну мить перевернув його долю разом з мільйонами інших…

Читати далі »

Вісім років за вбивство легенди

Опубліковано Виктория Шовчко 28-06-2016

Одне його ім’я через десятиліття наводить жах на ворогів української землі, в його житті більше міфів ніж правди, його доля – низка трагічних подій, а смерть – досі залишається нерозгаданою таємницею. Але його незломлений дух як символ вільної України, за якою парять крила тисяч небесних ангелів, які склали свої голови за нашу свободу на чолі зі Степаном Бандерою.

Мюнхен. Вимушена еміграція. Постійна охорона з числа членів Організації українських націоналістів у зв’язку із загрозою для життя і запекла боротьба (нехай і у вигнанні) за свободу рідної землі від радянської чуми з крихітною іскрою надії на перемогу.

Читати далі »

Часи змінюються, корупція залишається

Опубліковано Виктория Шовчко 22-06-2016

Щедрість для загального блага одних часто стає ласим шматочком для особистого збагачення інших – корупція стара як цей світ і війна з нею. А тим більше що у вигляді об’єктного нагляду виступає величезне поле в двісті тридцять моргів (131,1га) родючої орної землі біля села Біла.

Виділена на добру справу шпиталю для утримання бідних і немічних при тернопільській церкви Різдва Христового фундація Василя Костянтина Острозького в 1570 на ці землі підлягала нагляду ради з восьми шанованих громадян міста, які в подяку за ці клопоти звільнялися тим же документом від сплати місцевих податків. Крім того в відання наглядової ради входило так само спостереження за самою Різдвянською церквою і Воздвиженським храмом над ставом.

Читати далі »

Вища справедливість

Опубліковано Виктория Шовчко 30-03-2016

Довгоочікувана християнська святиня в центрі кільця п’ятнадцяти могильних курганів язичницьких правителів, яка пройшла разом з селом Кінські Роздори десятиліття російського кріпосного панування, розпад імперії, важкі дні Першої світової, смуту громадянської війни…, щоб бути опорою войовничого духу його жителів в будь-якій ситуації, при будь-яких політичних режимах.

Потім будуть довгі роки протиборства з загальним атеїзмом радянської держави, в якому удача, як маятник, то відвертатиметься від Свято-Преображенської церкви (закриття парафії в 1929 і 1961 роках), то знову являтиме свій світлий лик: повторне відкриття, проведення богослужінь в післявоєнні роки, збереження храмової будівлі…

Читати далі »

Купівля паперу і дров для зігріву

Опубліковано Виктория Шовчко 15-02-2016

Одвічна російська “подяка” батогом і в’язницею всім непокірним, незважаючи на чини, заслуги і звання… Найстрашніший сон імперців на чолі з царем Петром – незламний український дух… І полковник Данило Апостол як один із підписантів Коломацьких петицій від 1723 року із проханням про повернення державних прав України. Покарання не змусило себе чекати – два роки (аж до смерті тирана) в’язнем в Петропавлівській фортеці і рік під арештом в Петербурзі.

Але роки ув’язнення не змогли зламати козацьку волю, і прохання від новообраного гетьмана Данила Апостола з проханням про відновлення дії Березневих статей 1654 року, лягло перед Петром II в день його коронації. Ось тільки російський уряд як завжди при своїй слабкості на міжнародній арені (над країною нависла реальна загроза нової війни з Туреччиною) посилив внутрішню політику і значно утиснув автономію і право на самовизначення Лівобережної України.

Читати далі »

Біблія в камені

Опубліковано Виктория Шовчко 12-02-2016

Білосніжна перлина в самому серці стародавнього міста Лева, крізь стіни якої як живі проступають біблійні сюжети вирізані рукою майстра з непоступливого каменю. Ними захоплено ходять милуватися жителі всієї округи від малого до старого, створюючи перед каплицею справжнісіньке стовпотворіння. Ось тільки, незважаючи на давнє закінчення блискуче виконаної роботи і народне визнання, стоїть вона замкнена на всі замки – немає благословення від католицької церкви у велике життя.

А вся справа в тому, що витончена майбутня родова усипальня Боїмів прибудована до Латинського кафедрального собору, як свідчать чутки, викликала люту заздрість у католицького єпископа, який будував тут же каплицю для себе, та тільки кошти йому не дозволяли змагатися з шедевром архітектурного зодчества у південно-східної стіни. Ось і вирішив його католицьке преосвященство відтягнути час тріумфу суперника будь-якими доступними засобами, з яких в його розпорядженні було лише здійснення обряду освячення храму.

Читати далі »

Дівоча купіль або козацька миска

Опубліковано Виктория Шовчко 03-02-2016

Є на Дніпрі один з осколків тих знаменитих Дніпрових порогів, які століттями охороняли водний шлях до серця українських земель. Зараз він захований в обіймах своїх співтоваришів, входячи в сальну групу Три стовпи, як живе втілення легенди про десятий подвиг Геракла, і розглядається історичними експертами виключно з наукової точки зору в якості стоянки середньостогівська культури епохи енеоліту, але колись…

В сиву давнину крізь його ворота літали швидкохідні козацькі чайки, а над Хортицею курився дим дозорних багать. Кажуть тоді заради забави у найспекотніші літні дні, коли вода в Дніпрі майже закипала під палючими сонячними променями, в круглому поглибленні на вершині Середньої скелі козаки варили свій нехитрий харч, щоб потім, змагаючись у спритності, годувати один одного смачними галушками з півтораметрових ложок, перехиляючись через цей природний казан. Давно канули в Лету ті часи, а поглиблення то досі деякі звуть Запорізької мискою.

Читати далі »

Безглузда пропозиція

Опубліковано Виктория Шовчко 02-02-2016

1913-й рік. Пароплав Одеса – Нікополь, на якому вісімнадцятирічний Лазар Йосипович Вайсбейн (або попросту Льодя) дряпає від кривавої розправи грізного одеського пристава, у якого “був пістолет і шашка, та й росту він був величезного”, за роман з дружиною-красунею представника влади манекенницею Лолою 25 років від роду (хоча спочатку юнак не думав їхати так далеко – йому вистачило б і Херсона, та ангажемент не склався). І випадковий погляд на попутницю, що презирливо зморщилася носик при погляді на нього.

Далі був шлях по вузькоколійці до багатого Олександрівська, кімната в одному з найреспектабельніших дохідних будинків міста та робота в театрі Азамат-Рудзевича. Полум’я пристрасті до одеської італійки згасло з намотаними на колеса паровоза кілометрами, потонуло в бурхливих дніпровських хвилях. Молода душа металася в пошуках нової любові.

Читати далі »

Три століття в пошуках золота

Опубліковано Виктория Шовчко 29-01-2016

Лувр марнів перед пишнотою його двору в Лубнах і фрейліни французької королеви готові були на все задля отримання роботи при його особі… Для його скарбниці знадобився цілий тунель, а монахи-бенедиктинці готові були життя віддати за свого благодійника… Номер один в чорному списку двох непримиренних ворогів (польського короля і Богдана Хмельницького), що, за чутками, і стало причиною його передчасної кончини.

Одіозна фігурам Яреми Вишневецького, яка досі є однією з найбільш суперечливих в історії української землі, залишила по собі багато таємниць. Найбільшою і принаднішою з яких, мабуть, залишається доля його незліченних скарбів (його щорічний дохід перевищував шістсот тисяч злотих, палац складався з трьохсот кімнат, а вартість колекцій живопису, ювелірних виробів і скульптури обчислювалася десятками мільйонів).

Читати далі »

Сивочолий хлопчик

Опубліковано Виктория Шовчко 28-01-2016

По його венах текла сербська, французька, єврейська, угорська кров, але душа, народжена серед безкраїх степів Донбасу, завжди була українською. Той хто народився в Дебальцевому, працював у Верхньому, служив у Бахмутськії сотні, воював у лавах УНР просто не міг належати іншому народові.

Володимиру Сосюрі випало жити в нелегкі для української землі часи, коли вперше зажевріла надія і червоним чоботом був розтоптаний шанс створення самостійної незалежної держави Україна. Примириться з дійсністю, коли навколо куражиться червоний терор, поглинаючи у своєму дикому танці долі, життя, роки… при цьому залишатися в душі патріотом – тяжкий тягар.

Читати далі »

Місто за порогами Дніпра

Опубліковано Виктория Шовчко 26-01-2016

Войовнича козацька вольниця Запорізької Січі з часів свого заснування не давала спокійно спати російським царям. Адже мирно співіснувати з добре озброєним, дисциплінованим і підпорядкованим лише своїм гетьманам військом, що визнає справедливість лише своїх законів честі, та до того ж складається з колишніх твоїх підданих дано не кожному правителю. Але головне – свобода – те, чого ні в якому разі вседержителі російські не могли пробачити своїм збіглим в’язням.

Два з половиною сторіччя інтриг і підкупів, воєн і повстань – улюблений спосіб російської влади добиватися своєї мети через опосередковану участь… і між річками Суха і Мокра Московка на лівому березі Дніпра в 1770 році на противагу козацькій станиці, розташованій нижче за течією, з’являється Олександрівська названа на честь героя Хотинської битви проти Османської імперії командувача 1-ю армією генерала Олександра Михайловича Голіцина фортеця.

Читати далі »

Світова Вісь

Опубліковано Виктория Шовчко 18-01-2016

Арамейці, іранці, тюрки, серби, хорвати, угорці, хазари, половці … не кажучи вже про слов’ян, які живуть тут і понині, – ось неповний перелік народів, які колись вважали цю землю своєю, а дуба-велетня шанували за найбільшу святиню. І хоча сучасні дослідники, боячись помилитися, датують вік зеленого дива сім’ю століттями, деякі історики проводять паралелі між ним і священним деревом константинопольського імператора Костянтина VII Багрянородного, про який він згадує у своїх працях (а це Х століття).

Хоча хтозна, може дуб на правому березі Дніпра в районі острова Хортиця і є те саме Дерево Миру, на гілках якого спочивав сам Господь, а змій вступав у запеклу суперечку з птахом. Адже поклониться йому, як символу Світової Вісі (де крона царство небесне, стовбур і кора – земне життя, а коріння – палаюче пекло), приходили багато поколінь європейських народів, щоб просити милості і благополуччя для свого народу або рідні, для себе особисто або для страдженого.

Читати далі »

Забіг зі смертю

Опубліковано Виктория Шовчко 14-01-2016

Мало є на світі людей, які психологічно готові змириться зі своєю кончиною, з віком проходячи всі стадії заперечення… і вдвічі це складніше якщо ти “бог” від медицини і на твоїх очах, твоїми руками люди повертаються з небуття, щоб продовжити жити.

І ось він – той, хто провів під час Другої світової чотири тисячі операцій в маленькому польовому госпіталі, хто першим в країні здійснив вдалу операцію з протезування мітрального клапана серця, хто керує провідними медичними інститутами України, на рахунку якого десятки тисяч врятованих життів на шостому десятку свого життя став перед усвідомленням факту насування старості.

Читати далі »

Дві сторони однієї вулиці

Опубліковано Виктория Шовчко 03-11-2015

Тонка в тремтячому світлі вуличних ліхтарів майже не видна ілюзорна грань, яка кам’яною стіною розділяє два діаметрально протилежних світи одного міста. Дрімуча простота невігластва і світоч культурного просвітництва, що йдуть кожен своїм шляхом і за обопільною згодою ніколи не пересікаються. Гапкінштрасе і Піжон-стріт – завжди дві лика однієї вулиці.

З одного боку вир вишукано і модно одягненої публіки в інтелектуальних бесідах про високе, в культурі мови і поведінки якої безпомилково вгадується інтелігенція. Яскраве світло ліхтарів у відблиску начищених туфель і бріолінових зачісках галантних кавалерів, дбайливо супроводжуючих на променад своїх злегка гордовитих дам в легких як туман вечірніх сукнях. Піжон-стріт – еліта і надія майбутнього країни.

Читати далі »

Чотири лопати в пошуках істини

Опубліковано Виктория Шовчко 26-10-2015

Розмиті часові межі при відсутності документальних свідчень надійно зберігають таємницю народження переважної більшості сучасних міст і селищ України. Немов норовлива кокетка вони зменшують свій вік, прикриваючись ілюзорним покривалом пожовклих сторінок в витіюватих завитках старовинних документів і умовним поняттям “місто”.

1778 рік вважається офіційною датою заснування Маріуполя, але тоді як же знахідки глиняного посуду віком п’ять тисяч років або предметів козацького побуту (трубка кінця XVII – початку XVIII століть), знайдені на невеликій ділянці вишукань в районі ДТСААФу (вул. Ковальська) під час перших ініційованих Маріупольським краєзнавчим музеєм вишукувань 2010 року на місці передбачуваного місця розташування фортеці Кальміуської паланки Війська Запорозького

Читати далі »

Спекуляції на смерті Бабеля

Опубліковано Виктория Шовчко 23-10-2015

Неординарний літературний талант родом з Одеси, якому були зобов’язані своїм народженням Беня Крик і Кирило Лютов, був арештований 16 травня 1939 року. Не допомогла і дружба з високопосадовими чиновниками молодої країни рад, а, можливо, це і стало першопричиною (роком раніше був розстріляний головний чекіст СРСР і давній товариш Ісаак Бабеля – Генріх Ягода). Головним аспектом його арешту називається улюблена тактика правонаступниці царської охранки з відвернення уваги народних мас від внутрішніх проблем за допомогою показових судилищ над інакодумцями.

Перший слідчий, який не мав на руках інших доказів крім доносу одного з сексотів (секретних інформаторів НКВС), практично не дав справі хід. Але державна каральна машина за найвищим розпорядженням вже була запущена, і 10 вересня того ж року справу передають більш розторопному слідчому Акопову, який за допомогою відомих “методів дізнання” (простіше кажучи силового вибивання визнання), в лічені місяці фабрикує справу №419 за трьома звинувачувальними пунктами: участь у контрреволюційній троцькістській організації, шпигунська діяльність на користь французької та австрійської розвідок і підготовка терористичних актів проти керівників парії та уряду.

Читати далі »

Зла іронія долі

Опубліковано Виктория Шовчко 22-10-2015

Перший натиск козацько-польської війни середини XVII століття, і особистісне протистояння Хмельницький – Вишневецький як її уособлення – ватажок регулярного війська проти гетьмана козацьких вольностей. Палають міста і села західної України в боротьбі за свободу і незалежність.

Першими під удар об’єднаного козацько-татарського війська потрапляють великі володіння князя Єремії, що став однією з передумов цієї кривавої бійні у своєму прагненні до безмежного розширення своєї влади на українських землях (передача земель запорожців разом з островом Хортиця польським королем Владиславом IV Вазою у володіння Вишневецького).

Читати далі »

Велика сила прокляття

Опубліковано Виктория Шовчко 17-10-2015

Процвітаючий Золочів – краса і гордість Польських східних володінь, про інтереси якої печеться сам король. Ідеальний вигляд процвітання псують лише часті набіги кримських татар, що залишають після себе розорення і смерть, але для збереження життів міська територія добре укріплена: є твердиня за кам’яними стінами, оборонні вали з глибоким ровом перед ним і надійний гарнізон, так що нападникам не завжди вдається піти з повними руками.

Гордий господар розкішного замку, міста та десятка прилеглих сіл Станіслав Сенінський, якого володіння настільки прекрасною перлиною зводить на вершину аристократичних сходыв королівства, робить все, щоб вона сяяла всіма гранями своєї краси і приносила чималий дохід. Цьому чимало сприяє її місце розташування – на перетині торгових шляхів зі сходу на захід. Так вже 15 вересня 1523 року клопіткими стараннями і витратними інтригами свого власника Золочів отримав Магдебурзьке право.

Читати далі »

Два лікаря - дві долі

Опубліковано Виктория Шовчко 15-10-2015

Один мав свій талант від Бога і лікував стражденних захованими в травах дарами землі, інший – займався пошуком філософського каменю й хімічними дослідами з експериментами на хворих. Одному допомагали сили небесні, інший впав у безодню чорної магії. Один не брав і шеляга за свої праці, інший – жив грошима і славою княжего лікаря.

Ім’я першого — Агапіт Печерський, і був він одним із перших монахів Києво-Печерської лаври, який прийняв постриг з рук ігумена Антонія. Його земна оболонка і нині покоїться в ближніх печерах монастиря під іконою з лаконічною епітафією “Агапіт – лікар безмездний”. Згідно відомостям Києво-Печерського патерика він без заклику приходив до важко хворих з внутрішніми хворобами і зціляв їх трав’яними зіллям і молитвами. Жив аскет в печерах і не брав за свою працю жодної винагороди.

Читати далі »

Крізь терен до зірок

Опубліковано Виктория Шовчко 29-09-2015

Два десятиріччя після закінчення найстрашнішої в історії людства війни. Мирне життя поступово увійшло в своє буденне русло. До керівництва комуністичної партії республіки приходить патріот не словом, а ділом Петро Юхимович Шелест, завдяки якому народились на світ такі грандіозні і значущі для всього українського народу проекти, як 26-томник “Історія міст і сіл УРСР”, Музей архітектури та побуту Пирогово і палац культури “Україна”. А 31 серпня 1963 був підписаний доленосний указ “Про увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з історією Запорізького козацтва”…

Саме з нього почалася історія відродження Хортиці 18 вересня того ж року острів на Дніпрі отримав статус заповідника державного значення, після чого оголошується всесоюзний конкурс на проект облаштування комплексу; директором історико-культурного заповідника призначається ентузіаст своєї справи Арнольд Сокульський, який набирає команду однодумців і починається інтенсивна робота зі створенню експозиції майбутнього музею…

Читати далі »

Українські Фермопіли

Опубліковано Виктория Шовчко 16-09-2015

25 січня 1918 року стало точкою неповернення для Української Народної Республіки в Громадянській війні із перекроювання Росії ініційованої більшовиками, коли Михайло Грушевський проголошенням IV Універсалу про абсолютну незалежність України по-суті поклав початок її кінця, так як цей історичний момент припав на абсолютну військову слабкість Києва (Перша світова, революція 1917 року і подальше за нею внутрішньодержавне протистояння зробили війська не боєздатним з ідейних мотивів).

І як завжди у найважчі дні на допомогу молодій державі прийшло її наймолодше доросле покоління – студенти та гімназисти старших класів, з яких був сформований Український Студентський Січової курінь. Він-то і був відправлений на допомогу Юнацькій військовій школі, що утримувала фронт за розпорядженням полковника Каплана на станції Бахмач, коли прийшла звістка про виступ більшовиків, оскаженілих від рішення о самостійності свого з таким трудом утримуваного весь цей час васала.

Читати далі »

Зберігач кам'янецької душі

Опубліковано Виктория Шовчко 08-09-2015

Сила древньої твердині, що охороняє місто у річковій петлі Смотрича, споконвіку охоронялася його храмами і живилась вірою його жителів. Так були а Кам’янці і костели, і кірхи, і синагоги. Але головною святинею-оберегом все ж вважалася дерев’яна замкова православна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, споруджена ще в 1362 році за Коріятовичів на честь визволення цих земель від татаро-монгольського ярма.

Кажуть, що саме цьому храму судилося стати усипальницею двох із них – литовських князів Олександра та Юрія, які своїм переходом у православ’я зміцнили духовну силу кам’янецької фортеці, що роками зберігала її від посягання ненажерливих загарбників.

Читати далі »

Герб Потоцьких Пилява

Опубліковано Виктория Шовчко 04-09-2015

Знаменитий блакитний щит з двома білими хрестами і лівим нижнім раменом, як символ багатства і процвітання українських земель, і через багато століть часто можна зустріти на величних архітектурних шедеврах минулого, які здебільшого належать спадщини могутнього магнатського роду Польського королівства Потоцьких. І хоча ланцюг спадкування цього геральдичного символу простежується досить чітко, історія його появи досі губиться в тумані невідомості другої половини XII століття…

Так, згідно однієї теорії, лаври першого носія цього дворянського знака були даровані великим князем Польщі Болеславом Кучерявим лицареві Зарославу, який самотужки зміг переломити хід битви з прусами під Піллау (Пилява), в безпрецедентній за сміливістю атаці знищивши ватажка ворожої армії, чим забезпечив перемогу свого війська (за цей подвиг до хреста на його щиті був доданий додатковий лівий нижній рамен).

Читати далі »

Підземні таємниці Кам'янця

Опубліковано Виктория Шовчко 02-09-2015

Приховані від людських очей під кам’яними склепіннями в товщі земній ходи були одним з головних фортифікаційних споруд будь-якого середньовічного міста, від яких часом залежали не тільки військова удача, а й тисячі життів мирних городян. У їхньому роззявленій чорнотій утробі народжувалися таємні змови, замишлялися великі злодійства, а іноді вирішувалися долі цілих держав.

Кам’янець-Подільський, не дивлячись на своє самою природою створене унікальне укріплене місце розташування в петлі Смотрича під надійним захистом стрімких скель Подільських Товтр, проте мало відрізнявся від загальноєвропейської практики спорудження міст. Недра плато його старої частини суцільно поцятковані сотнями великих і маленьких тунелів розташованих практично на трьох підземних рівнях, хоча історія і зберігає відомості на межі вигадки і правди лише про більш значущі з них.

Читати далі »

Пара рисаків, дві шаблі і шапка

Опубліковано Виктория Шовчко 01-09-2015

Перемога над слабким – це поразка, але зрозуміти це дано лише справжній людині. Тим більше що зараз в умовах війни мало беруться до уваги морально-етичні аспекти, коли будь-яка перемога – це Перемога, а виграна битва з мінімальними втратами подвійно цінніша. Але не так вже давно були часи, коли ставлення до результату бойових дій було зовсім іншим…

Непросте для тернопільської землі XVII сторіччя з його повстаннями і перманентними військовими діями рясно полите кров’ю і сльозами місцевих жителів… Зоря Нового Часу, коли про емансипацію і рівні права можна було лише мріяти, а роль жінки за старими звичаями зводилася до безголосої берегині сімейного вогнища… І ось в 1672 році після переможного маршу турецько-татарського війська під проводом Магомета IV, в ході якого впала Кам’янецька твердиня, на горизонті в недобрий час залишених господарем Яном Потоцьким під опікою дружини Терези бучацьких земель замайоріли ворожі прапори.

Читати далі »

Вкрадена слава

Опубліковано Виктория Шовчко 20-08-2015

Задовго до жахливих десятиліть червоного терору з його мільйонами безвинно закатованих у шаленому бажанні наживи будь-якою ціною… У ті часи, коли сильну державу неможливо було уявити без релігійної складової, яку через сторіччя в пориві атеїстичного завзяття з коренем виривали з народу смертями служителів культу адепти країни рад… на пізналі мир галицькі землі на початку XVIII століть вперше ступила нога комуністів.

Ось тільки це були не ті божевільні фанатики, котрі граючись блюзнірськи руйнували все на своєму шляху від безмовних архітектурних свідків минулого і зберігачів вселенської мудрості на сторінках паперових фоліантів до людських доль і поколінь народжених під зіркою волелюбних націй. Творення, самозречення і життя на славу Господа були девізом тих, хто взявся за опіку замкового костелу Бережан, що вже почав руйнуватися.

Читати далі »

Артерії середньовіччя

Опубліковано Виктория Шовчко 07-10-2014

Війни, набіги, міжусобні війни як невід’ємні складові повсякденності середньовіччя ставила питання безпеки одним з перших на порядку денному при будівництві суспільно важливих споруд культового чи оборонної призначення та житлових приміщень. Так під містами народжувалися їх примарні двійники, загублені в сутінках підземелля зі своїми вулицями, будинками, складами і навіть каплицями.

Минули сторіччя, по землі Європи прокотився руйнівний смерч двох світових воєн ХХ століття, але сліди таємного середньовічного кременецького життя ні-ні та й нагадають про себе: то невгамовне студентське братство, досліджуючи потаємні куточки рідної Альма-матер, наткнеться на величезні кімнати, що розташовувалися орієнтовно під площею між собором і ліцеєм (1887); то відновні роботи принесуть районному відділенню МВС головний біль у вигляді тіл несподівано виявлених прямо перед центральним входом до його будівлі (1960-ті); то в ході будівельних робіт по спорудженню розважального закладу (де нині розташовується лютеранська церква) екскаватор (1970-ті) або кінь в районі автобусної стоянки поруч з замком (1991) проваляться крізь землю; то газівники зіткнуться з несподіваною перешкодою при виконанні робіт на вулиці Базарній (1999).

Читати далі »

Фільм довжиною в життя

Опубліковано Виктория Шовчко 22-08-2014

Вогонь Другої світової війни, що змітав все на своєму шляху, залишив на все життя свій відбиток на мільйонах доль, даруючи одним забуття, а інших підносячи до небес на крилах натхнення безпрецедентних мужності і героїзму не дивлячись на всю гіркоту втрат.

Одним з тих, чиє життя потрапило в жорна цього страшного часу, був той, чиє ім’я згодом стане кінематографічним символом героїв війни – Леонід Биков.

Читати далі »

Корона Данили Галицького

Опубліковано Виктория Шовчко 15-08-2014

Перший після Соломона, наймудріший, найхоробріший, віротерпимий… не злічити епітетів, якими не шкодуючи нагороджували сучасники далекоглядного політика, засновника всесвітньо відомого і в наші дні міста Львова – Данилу Галицького.

Авторитет правителя, що став на захист Європи в світлі загострення загрози монгольської навали був настільки великий, що сам римський папа Інокентій IV своєю милістю дарували для його коронації чудовий витвір ювелірних майстрів величезної цінності.

Читати далі »

Залиш надію всяк сюди входячий

Опубліковано Виктория Шовчко 08-08-2014

Політичні погляди відмінні від центральної лінії ідеології комуністичної партії СРСР, як причина арешту, з перших годин господарювання Країни Рад на землях Західної України кинув в жорна страшної машини під назвою НКВС сотні, тисячі, десятки тисяч невинних душ, щоб на завжди вписати чорну сторінку в історію України.

Золочівський замок з його легкою п’янкою хмарою Китайського палацу, ажуром вистрижених вмілою рукою майстра кущиків і легковажними статуями в антуражі середньовічних стін і підйомного мосту, купаючись в променях яскравого сонця, навряд чи у кого сьогодні викличе негативні емоції. А тим часом… саме його стіни зберігають сотні найстрашніших історій так званої “Львівської тюрми №3”.

Читати далі »

Чудові діяння Богоматері

Опубліковано Виктория Шовчко 25-03-2013

Півострів з його оксамитовим покривалом яйли, сталевими піками гір і прозорою блакиттю набігаючих на берег хвиль з білими баранчиками на гребені повинен був стати раєм на землі, а ведений рукою злої долі на століття перетворився на арену воєн, поневолення, зрадництва в боротьбі за благодатний край.

Релігійні ж вірування, як основний стимул для підпорядкування та управління народами, широко використовувався з давніх часів, щоб досягти намічених государями цілей і обгрунтувати утиски інших народів. Крим же став мініатюрним відокремленим загубленим в чорноморських водах майданчиком, де роками розігрувалися сцени військових і політичних битв з релігійним підтекстом. Тому тим чи іншим подіям, пов‘язаним з віруваннями надавався майже містичний зміст, а реальний ворог перетворювався на міфічне уподібнення, щоб жити у віках.

Читати далі »

Русі тут бути

Опубліковано Виктория Шовчко 12-03-2013

У рік 1787 від Різдва Христового 22 травня в спекотний полудень прибула її імператорська величність Катерина II в оточенні розкішної свити з високопоставлених чиновників, австрійського імператора Йосифа II, принців Нассау і де-Лінь, іноземних дипломатів та обслуги в розташування бази Чорноморського флоту на Кримському півострові, досягнувши найпівденнішої точки своєї подорожі, яка почалося ще морозним ранком 2 січня в далекій північній столиці. Залишилися позаду сотні віх, на шляху (які пізніше назвуть Катерининський милями), тисячі верст і десятки селищ великих та малих.

Для стомлених подорожуючих на гребені Інкерманської скелі серед руїн древньої фортеці Каламіта заздалегідь був облаштований павільйон з розкішним обіднім столом. І ось заграла музика і перед очима здивованої сановної публіки, як у театрі, відчинилася завіса, відкриваючи дивну виграваючу всіма кольорами веселки картину Севастопольського рейду – блакить морської гладі, зелень прилеглих пагорбів, блакить небесного склепіння, білизна чайок, теплота сонячних променів і струнка лінія кораблів під проводом кайзер-прапора на “Славі Катерини”.

Читати далі »

Революція по-бандитськи

Опубліковано Виктория Шовчко 11-11-2012

Мойше-Яків Вольфович Вінницький. Більшості обивателів це ім‘я мало про що говорить. Інша справа його прізвисько, де злодійський кураж і азарт, зухвалість і жах злочину, вигода під личиною революційних настроїв, безпринципність і нахабство сплелися в особистості злодійського “короля” Одеси початку ХХ століття.

Учень в матрацній майстерні, електрик заводу “Анатра” – звичайний послужний список підлітка-безбатченка у чотирнадцять років. Але єврейський погром 1905 року в Одесі, під час якого його одноплемінників без особливої видимої причини грабували і вбивали на очах у добропорядних громадян, круто змінить його долю. Відтепер той надміру наділений організаторськими здібностями і силою волі невисокий юнак протиставив себе недосконалому суспільству, перейшовши межу “поза законом”.

Читати далі »

Народжений коханням

Опубліковано Виктория Шовчко 07-11-2012

Герб латиницею на фасаді “З давнини – сила”. Напевно ніхто не може заперечити цей вислів. Ніхто, крім того хто кохав по справжньому, коли два серця б‘ються як одне, і помисли передаються на відстані, і час не владний над цим почуттям.

Але у створювачки палацу з гербом є на це всі права. Адже це її коханню, пронесеному крізь життя під чорною вдовою мантією, зобов‘язаний цей шедевр своїм життям. Палац князів Гагаріних став останньою лебединою піснею красуні Тасо.

Читати далі »

Милостивий государ

Опубліковано Виктория Шовчко 26-10-2012

Часом примха долі зводить на вершину влади людей не наділених якимись видатними якостями чи здібностями крім жорстокості й уміння переступати через непокірних. Іноді вершина виявляється у ніг лише за правом народження. Найчастіше її досягнення зовсім не пов‘язано з особистістю – все вирішують обставини. Але бувають щасливі випадки, коли влада зосереджується в руках її гідних, і тоді – щастя народу, який отримує такого правителя.

Про силу і свободу історичної особистості прийнято судити в світлі грандіозності слідів її досягнень будь-то наслідки проведених реформ або грандіозність споруди щедротами її побудованої, монументальність літературної праці або ж блага подаровані суспільству.

Читати далі »

Патріотизм по-королівськи

Опубліковано Виктория Шовчко 19-10-2012

Франц Вільгельм Габсбург-Лотрінген. Що може бути спільного між онуком останнього австрійського імператора та України? Але деколи хитросплетіння долі настільки непередбачувані, що зовсім наганяють в глибоке здивування. Хто б міг подумати, що цей блискучий юнак австро-угорського імператорського прізвища до кінця своїх днів буде вважати себе справжнім патріотом своєї другої батьківщини.

Блискуче майбутнє, яке передбачало народження в сім‘ї Габсбургів – розкіш, спокій і благополуччя. Але у жорстокого рока були свої види на Франца Вельгельма, адже йому судилося народиться на зорі нової епохи, коли похитнулися основи старого світоустрою, поховавши під своїми руїнами цілі імперії, не кажучи вже про сотні тисяч поламаних життів знатних і не дуже, іменитих і зовсім безвісних.

Читати далі »

Таємниця зі смачним запахом

Опубліковано Виктория Шовчко 15-10-2012

Вищий рівень секретності, коли на кожних трьох працівників доводилося по перевіряючому. Військова таємниця прихована в скельній товщі гори, яку змогли прорубати лише за допомогою направлених вибухів. Секрет, який зажадав зникнення з карти цілого міста. І все це об‘єкт під безликим номером 825ГТС.

Споруджуваний з благословення самого товариша Сталіна в роки Холодної війни об‘єкт призначався в мирний час – для ремонту підводних човнів, а під час ядерної атаки на Радянський союз повинен був виступити останнім оплотом і помстою комунізму, зберігши для удару по імперіалізму десять підводних човнів з повним бойовим екіпажем та атомними боєголовками на борту.

Читати далі »

Лише духом святим живлючи

Опубліковано Виктория Шовчко 26-09-2012

Вересень 1999 року. Тисяча сто річний ювілей Полтави. Урочисте освячення пам‘ятного каменю на честь початку відновлення Свято-Успенсого кафедрального собору на лобному місці. Найвищі гості – патріарх Філарет та президент України Леонід Кучма.

Здавалося б долю благословенного на найвищому рівні проекту повинна була встелити червона доріжка: створено комітет із представників вищої ієрархії міста (керуюче ланка Полтавського технічного університету, головний міський архітектор, вищі сановники духовенства), розроблено проект, 3 квітня 2000 генеральним підрядником “ПМК-64 “ розпочато роботи з розчищення, в серпні було освячено перший зовнішній камінь, а 20 січня 2001 року – повністю закінчено цокольний поверх…

Читати далі »

І раб, і цар

Опубліковано Виктория Шовчко 25-09-2012

Одіозна фігура, яка піднялася з холопів і, впиваючись безмежністю своєї влади, впала з самої вершини на дно прірви. За велику любов йому дарували новий чин, а за нелюбов – забили батогами на смерть – Брюховецький Іван Мартинович.

Починаючи життя слугою великого гетьмана – Богдана Хмельницького – він завоював любов недовірливого війська Запорізького, де лише мужність, самовідданість, відданість товаришам і козачим ідеалам могли підняти серед інших. Здобувши лаври на ратному терені, Брюховецький отримав посаду кошового отамана (виборна посада), а пізніше – і спеціально для нього засновану посаду кошового гетьмана.

Читати далі »

Любов довжиною в життя

Опубліковано Виктория Шовчко 19-09-2012

Імператор Австрійський, король Угорщини, король Богемії – чи це не вагома підстава для того, щоб прожити щасливе життя в оточенні любові і поваги? Але немов у насмішку його життя – черга втрат і розчарувань, однією з найбільш всеосяжних і трагічних – втрата коханої дружини з гірким присмаком власної провини. Втрата, крапку в якій поставив фатальний постріл 10 вересня 1898 року, що обірвав її життя. Чи це був лише початок?

Дитя життя, дитя світла, дитя енергії – Сіссі (Єлизавета Баварська). Це їй судилося стати улюбленою, але далекою дружиною останнього короля Ломбардо-Венеції. Звичайно Франц Йосиф I не жив відлюдником – була черга коханок, позашлюбних дітей… Рідкісні візити дружини (їх загальна протяжність не перевищувала двох місяців на рік), яка втекла на тимчасовий відпочинок, що розтягнувся до кінця її днів, від тиранії свекрові і придворної публічності у двадцять три роки були лише ковтком минулого і втраченого щастя для вінценосного чоловіка.

Читати далі »

Справа державної важливості за свій рахунок

Опубліковано Виктория Шовчко 14-09-2012

Був найвищий указ Олександра I. Але як завжди на теренах величезної Російської імперії виконання указу, особливо якщо він стосується виділення бюджетних коштів, – справа довга. Його виконання може тягнуться тижнями, місяцями, роками і навіть десятиліттями – така бюрократична машина, віковий уклад… і від цього нікуди не подітися. Особливо ускладнює виконання, якщо фінансування виділяється на діло молоде, незвідане, що лише починає свій життєвий шлях.

Так йшли справи на зорі Нікітського ботанічного. Був царський указ від 10 червня 1811 року, де обумовлювала сума в десять тисяч рублів щорічно на розведення саду в південній частині Криму, причому із зауваженням, що відлік періоду починався з першого січня того ж року. Та виконання запізнювалося – фінансування не було ні в 1811, ні в першій чверті 1812-го.

Читати далі »

Двом смертям не бувати?

Опубліковано Виктория Шовчко 11-09-2012

Йому зобов‘язаний посмертною славою Мішка Япончик та інші джентльмени удачі Одеси початку ХХ століття. Це він описав реальну картину життя червонопрапорних бійців Першої кінної армії під командуванням Будьоного. Це його творчість подарувало світові Ільфа і Петрова, Паустовського, Катаєва… І саме його ім‘ям названо шеститисячник на Памірі.

Одеса. Рішельєвська 17. Тут почався шлях всесвітньо відомого Ісаака Еммануїловича Бабеля. Потім був звивистий і тернистий життєвий шлях зі своїми злетами і падіннями, але творча зірка, що породила жорстку, а часом і жорстоку “Кінармію” і романтично-відчайдушні “Одеські оповідання”, якщо зробити знижку на специфіку перших років життя Радянської країни, завжди виступала у всій своїй красі.

Читати далі »

Ціна комфорту

Опубліковано Виктория Шовчко 04-09-2012

До хорошого звикаєш швидко – так говорить народна мудрість. Як наочний приклад – споживацьке ставлення до благ цивілізації в кожному будинку, коли відсутність електрики або гарячої води викликає паніку і праведний гнів у його мешканців. І звичайно більшість міських жителів вже давно забула що таке носити воду в холоднечу з колодязя або зберігати продукти жарким літом, як важко приготувати біля відкритого вогню їжу влітку або забезпечити тепло в будинку взимку. Але ж колись все було зовсім інакше…

Так однією з нагальних проблем на зорі ХХ століття було водопостачання домогосподарств – воду слід було носити або з довколишніх водойм (благо екологічні питання тоді ще не стояли так гостро) або чекати прибуття водовозів, які за окрему платню доставляли цілющу вологу до вашого порогу, проте окрім фінансової та часової сторони цього питання існувала ще проблема її збереження.

Читати далі »

Порятунок людства в польових умовах

Опубліковано Виктория Шовчко 23-08-2012

Біль – страшний ворог і вірний друг. Вона змушує сходити з розуму, розриваючи тіло на частини, і разом з тим дає зрозуміти, що ти ще живий, що ще є надія на одужання.

Біль – це страшна сила, яка робить людину схожою звірова, вбиваючи в ньому все цивілізоване і раціональне. Вона готова вдарити з-під тишка, неждано – в цьому її сила, її могутність.

Читати далі »

Хоч сторожем, але в музеї

Опубліковано Виктория Шовчко 09-08-2012

Його життя – одне ціле з наукою. Його праця – ціла епоха в культурі. Його спадщина – безцінна частина історії та мовознавства, археології і фольклористики, літератури та етнографії України. І все це, не дивлячись на звання академіка, під грифом “українофіла”, “націоналіста” і “контри” – в залежності від освіченості чергового уряду та його фобій, пов’язаних з Малоросією.

Матеріальне втілення праць і пам’ятник на честь Дмитра Івановича Яворницького – це Дніпропетровський історичний музей, їм заснований і названий на його честь. Тут кожен зал буквально дихає теплом з такою любов’ю зібраних руками метра експонатів, який усі свої сили захопленої молодості і впевненої зрілості віддав на збирання, дослідження, аналіз, опис…

Читати далі »

Звертайтеся до мене на "ви"

Опубліковано Виктория Шовчко 02-08-2012

Війна, холод, окупація. Зима 1941 – 1942. Німецькі війська в Криму. Прекрасна перлина Воронцовського палацу кинута напризволяще – картини вийняті з рам і упаковані в ящики, мармурові бюсти стоять на голій підлозі, в приміщеннях температура значно нижче нуля, до того ж на весь великий комплекс залишилися лише кілька наглядачів на чолі з директором музею Степаном Григоровичем Щеколдіним.

Маленькій групі добровільних працівників музею довелося пристосовуватися до умов воєнного часу. Але війна війною, а цінніші експонати наполегливо кричали про допомогу, адже низька температура і вологість могли зробити те, що ще не спромоглася зробити війна – повністю їх знищити. Тому картини були вийнято зі своїх дерев‘яних темниць і складено в бібліотеці, а мармурові шедеври знову зайняли свої місця на п‘єдесталах (хоч і не без допомоги німецьких солдатів, бо з чоловіків був присутній лише Степан Григорович).

Читати далі »

Ігор, Каяла та вітри з моря

Опубліковано Виктория Шовчко 16-07-2012

Один з основоположних документів по ранньому періоду історії слов’ян – “Слово о полку Ігоревім” – суцільна загадка для сучасних дослідників. Сам факт, що послужив відправною точкою для створення цього шедевра давньоруської літератури – поразка військ князя Ігоря Святославовича 1185 року в поході проти половців – досі викликає запеклі суперечки. Вірніше не сам факт битви новгрод-сіверського князя з ханом Кончаком, а її географічне місце, про яке відомо “…тут поламати списів, тут притупитися шаблям об шоломи половецькі, на річці Каялі, у великого Дона…” та “…ось вітри, онуки Стрибога, віють з моря на хоробрі полки Ігоря”.

Ще з кінця XIX століття на підставі висновків М.Арістова в офіційних джерелах було прийнято ототожнювати річку Каялу з Кальміусом, а морем – Азовське, отже місцем знаменитої битви була територія нинішнього міста Маріуполь. Ця версія вважалася настільки незаперечною, що відповідні уточнюючі пояснення до тексту рукопису були поміщені в хрестоматії “Російська література”. складеної М.Л.Бродським, І.М.Кубіковим.

Читати далі »

Порто-франко, мідний п'ятак і хліб

Опубліковано Виктория Шовчко 12-07-2012

Чарівне зростання перлини Чорного моря, коли за пару десятків років місто стало одним з найбільших у Російській імперії – зовсім не казка і не загадка. Всьому є своє цілком матеріальне і цілком банальне пояснення. Як в стародавніх міфах і переказах це чудове явище грунтувалося на трьох китах імена яких: порто-франко, мідний п‘ятак і хліб.

Головною рушійною силою, яка спонукала купців влаштуватися серед безкраїх степів практично на порожньому місці, була безмитна торгівля (порто-франко), дарована Найвищим указом стараннями генерал-губернатора Новоросійського краю порту Одеса від 1817 року.

Читати далі »

Батьки і діти

Опубліковано Виктория Шовчко 03-07-2012

Богдан Хмельницький – це ім’я, яке викликає практично священний трепет у серцях. Адже це він підняти повстання проти великої Речі Посполитої, йому зобов’язане своїми свободами козацтво, на його вимогу селянство отримувало більше свобод … Перша ластівка свободи і незалежності України. Але всьому є своя ціна.

Його син і спадкоємець, ще за життя батька названий гетьманом Україні, надія і оплот українського народу виявився занадто слабкою і меркантильною особистістю для великої місії продовжувача справ Богдана. Юрій – єдиний нащадок чоловічого роду зрадив справу життя батька, а доля його стала чергою невдач і зрад.

Читати далі »

Арабський тайнопис

Опубліковано Виктория Шовчко 12-06-2012

Не зовсім звичайно виглядає арабська в‘язь на фасаді палацу однієї з перших осіб держави Російської. Адже сама в‘язь для слов‘янської людини асоціюється з містикою і загадкою, та ще й відсутність натяку на східний стиль у зовнішньому оформленні Воронцовського палацу Одеси і зовсім робить знаходження цієї плити незрозумілим.

Але всьому є можлива розгадка. Вічний опонент Російської імперії османський султан Махмуд II з гіркоти чи, чи з гордості на стінах славетного болгарського міста Варна розпорядився встановити двомовні (перський / османський) пам‘ятні плити зі своїм висловом.

Читати далі »

Народжена у Вишнівці

Опубліковано Виктория Шовчко 31-05-2012

Тихий куточок на Тернопільщині з чарівним палацом на високому обриві над неспішними водами річки, що потопає в зелені саду. Спокійне життя в княжому маєтку.

Ніхто й припустити не міг, що саме тут у 1516 році народиться той, хто створить перший організований оплот української свободи – фортецю на острові Мала Хортиця (прародительку Запорізької Січі) – Дмитро Вишневецький.

Читати далі »

Великий дар перемоги

Опубліковано Виктория Шовчко 05-05-2012

Полтавська перемога 1709 року. Значення її для розвитку Росії переоцінити неможливо. Але все ж головний подарунок, який вона дарувала країні – Великий місто.

Так, так, саме Полтавській перемозі Росія зобов’язана Петербургом з його невагомими палацами і набережними, що потерпають у тумані під мирний сон мармурових левів; кришталевим повітрям каналів і золотоглавими храмами, які дрімають під мелодійний дзвін Петропавлівського собору…

Читати далі »

Жартома

Опубліковано Виктория Шовчко 04-05-2012

Перегони, азарт, кураж. Не було б всього цього в Російській імперії, а іподроми продовжили б тягнути своє жалюгідне існування (не дивлячись на появу тоталізатора) коли б не його величність Випадок…

На столичному іподромі при явному фаворита жеребці Перкуні під сідлом професійного жокея-англійця Амброза забіг виграла темна конячка Фаг-о-Балла. Виграшна ставка по купленому на удачу квитку склала аж тисячу триста дев‘ятнадцять рублів.

Читати далі »

Святий покровитель Мукачево

Опубліковано Виктория Шовчко 13-04-2012

Спочатку (остання чверть XIV століття) в якості герба Мукачево було офіційно прийнято зображення покровителя міста – святого Мартіна в єпископському вбранні, благословляючого його жителів з посохом у руці.

Уже в XIX столітті столітті мукачівський герб прикрасила сцена, завдяки якій Мартін був зарахований до лику святих — несучи (з волі батька) службу офіцера в Галлії, одного разу холодною зимою він розділив свій плащ з оголеним жебракам – на срібному тлі римський воїн-легіонер верхи на білому коні відсікає частину свого пурпурного плаща для уклінного страждальця.

Читати далі »

Місто юності, місто печалі

Опубліковано Виктория Шовчко 29-03-2012

Одеса, душа якої загубилася десь у підворіттях звивистих вуличок, а відчуття іскрометного гумору і тонкої іронії навіть через роки змушують посміхнуться тих, хто хоч раз побував тут. Саме їй – перлині біля моря – судилося стати колискою цілої плеяди літераторів, поетів, письменників, гумористів… з малих років уражених хворобою під назвою “Одеса”.

Звичайний “довгов’язий одеський підліток, кудлатий, в подертих штанях, вічно голодний, в худих черевиках, з чорною пов’язкою на лобі” хіба можна вгадати, що через десяток років його заарештують за “образу його величності” у видаваному їм сатиричному журналі “Сигнал”.

Читати далі »

Кому стіна, кому почесне місце під храмом

Опубліковано Виктория Шовчко 28-03-2012

Покоїться в храмових стінах – чи це не велика честь, якої удостоювалися лише самі знатні й імениті громадяни міста, що мали незаперечні заслуги перед церквою?

У загальній складності при розкопках на території Свято-Успенського собору Полтави було виявлено дев‘яносто індивідуальних та колективних поховань, а також сім кам‘яних склепів. Згідно з дослідженнями почесні громадяни були поховані безпосередньо під храмом, а священнослужителі його – навколо своєї обителі.

Читати далі »

Краще смерть, ніж поразка

Опубліковано Виктория Шовчко 24-03-2012

Червень 1475 – місяць, який Крим запам’ятав назавжди.

Воістину чорним став для півострова день падіння однієї з найбільш неприступних його фортець – Солдайї. Останні рубежі генуезців були здані під нещадним натиском турецьких завойовників.

Читати далі »

Книги Вишневецького палацу

Опубліковано Виктория Шовчко 17-12-2011

Приватна колекція в двадцять одну тисячу фоліантів, серед яких безліч стародруків, а зібрання приватної кореспонденції досягало дев‘ятнадцяти тисяч примірників, і зараз вражає уяву. Що вже говорити про сподівання освічених сучасників Короля Філіпа Мнішека (початок ХІХ століття) хоча б оком зазирнути в його святу святих фамільної резиденції у Вишневецькому палаці – бібліотеку, де зберігалася одна з найбільших приватних бібліотек Європи.

Але всі ті літературні реліквії, що протягом століть з трепетом і любов‘ю збиралося кількома поколіннями сімей Вишневецьких, Потоцьких, Сангушко, Чарторийських, Острозьких, Мнішек в мить розлетілися по світу, підкоряючись волі однієї людини – Андрія Єжи Мнішека, який, вступивши в права успадкування, відбув на постійне місце проживання до Франції, а унікальне зібрання, в іншим як і фамільну резиденцію, кинув напризволяще.

Читати далі »

Клятва херсонеситів

Опубліковано Виктория Шовчко 12-12-2011

Клянусь Зевсом, Геей, Геліосом, Дівою, богами і богинями Олімпійськими і героями, котрі володіють містом, землею і укріпленнями херсонеситів:

  • Я буду однодумності щодо добробуту міста та громадян і не зраджу Херсонеса, Керкинітіди, Прекрасної Гавані, інших укріплень з області, якою херсонесити володіють або володіли. Нічого нікому, – ні елліна, ні варвара, але буду охороняти для народу херсонеситів;
  • не порушу демократії і тому, хто забажає зрадити або порушити, не дозволю і не приховаю разом з ним. Але заявлю деміургам, правлячим в місті;
  • буду ворогом зловмиснику і зраднику, хто схиляє до падіння Херсонес, або Керкинітіду, або Прекрасну Гавань, чи укріплення та області херсонеситів;
  • буду служити деміургом і членом ради як можна краще і найсправедливіше для міста і громадян;
  • і ΣАΣТНРА народу захищу і не передам на словах ні елліну, ні варвару нічого таємного, що може зашкодити місту;
  • не дам і не прийму дару на шкоду міста і співгромадян;
  • не задум ніякого неправедного діяння проти кого-небудь з громадян і ніякому зловмиснику не дозволю, і неприховаю разом з ним. Але заявлю і на суді подам голос за законами;
  • не вступлю в змову ні проти громади херсонеситів, ні проти кого-небудь із співгромадян, хто не оголошений ворогом народу;
  • якщо ж я з ким-небудь вступив в змову, пов‘язаний якою-небудь клятвою чи обітницею, то порушення нехай буде краще для мене, а не порушення – зворотне;
  • і якщо я дізнаюся про яку-небудь змову, існуючу або що складається, то заявлю деміургам;
  • і хліба не буду продавати і вивозити з рівнини в інше місце, лише тільки в Херсонес.

Зевс, Гея, Геліос, Діва і боги Олімпійські, які підтримують мене в цьому, дарують благо мені самому і роду моєму, а якщо не виконаю - зло мені самому і роду моєму, тоді хай не приносить мені плоду ні земля, ні море, жінки  не народжують прекрасних дітей…

Читати далі »

Засуджений подвигом

Опубліковано Виктория Шовчко 10-12-2011

Тричі народжена Алупкінська перлина – палац графа Воронцова. Скільки сердець полонила вона, скільки безсонних ночей марилася в тремтячому місячному світлі, скількох змусила стати хоч трішки краще. Але цього могло б і не бути…

1941 рік. Німецькі війська на підступах до Криму. Товаришем Сталіном відданий наказ “Ворогові нічого не залишати!” Керівництвом НКВД прийнято рішення про підрив Воронцовського палацу разом з цінностями. На його захист проти всього партійного апарату радянської країни виступає одна людина – охоронець музею Степан Григорович Щеколдін. Йому за допомогою солдат авіаційного батальйону, що мешкав в Шувалівському корпусі, вдалося видворити з території палацу машину з вибухівкою, яка вже під‘їхала.

Читати далі »

Шах і мат

Опубліковано Виктория Шовчко 01-12-2011

XVII століття. Мережевий палац на вершині пагорба подільських степів, порівнянний, за словами сучасників, хіба що з Версалем. Швидкоплинна річка Горинь, штучні заплаві якої створюють чарівний каскад озер з великою кількістю риби і невисокими водоспадами. Англійський пейзажний парк-сад, де без угаву співають птахи, і так приємно побродити по ажурних містках і схилити втомлене коліно в тіні кручених альтанок. Рай на землі…

Але є в цьому благодатному місці у тиші зелені парку особливий куточок, який, окрім як з трепетним жахом, жителі навколишніх сіл і не поминали – величезний мощений поперемінно чорними і білими тесаними плитами майданчик.

Читати далі »

Вишнівець матримоніальний

Опубліковано Виктория Шовчко 27-11-2011

Український Версаль з його пишнотою оздоблення летючого бароко – це чи не місце, де любить відпочивати бешкетник на ім’я Амур? Може бути саме тому так багато любовних історій пов’язані з цим місцем?

Серед жаху Смутного часу Вишневецькому замку судилося стати не тільки плацдармом для сходження на російський престол царя Дмитра Івановича (Лжедмітій І) з подачі Адама Вишневецького, але і зіграти в його долі іншу, більш піднесену, роль – цей благодатний дах став місцем зустрічі майбутнього царя з красунею-полькою Марією Мнішек. Подейкують, навіть, що саме в призамковій церкві у 1605 році відбулося заручення двох “люблячих” сердець, правда наречений особисто не був присутній в зв’язку з зайнятістю важливими державними справами (його місце тимчасово зайняв дяк Власьев), та наречена більше була охоплена жагою влади і могутності, ніж амурними пристрастями, але… заручини було укладено, втім як і шлюб пізніше.

Читати далі »

Малиновий дзвін турецьких гармат

Опубліковано Виктория Шовчко 22-11-2011

Химерні переплетення подій і фактів історії. Часом доля окремих історичних об‘єктів або предметів відображає цілі епохи і долі народів. Зокрема, церковні дзвони – як один із символів християнської віри – були якраз такими німими свідками історичних подій. Саме вони першими потрапляли під удар завойовників іншого віросповідання, та й життя їм, часом, давали трофеї, захоплені у мусульман.

Так за підсумками вдалого взяття військами Богдана Хмельницького 31 липня 1695 турецької Дівочої фортеці (Кизикермен) в Північному Причорномор‘ї третій ярус дзвіниці Успенського собору Полтави прикрасив дзвін, відлитий із захоплених в цьому бою ворожих гармат. Дзвін отримав ім‘я за назвою полеглого міста – “Кизикермен”.

Читати далі »

І грішник, і праведник

Опубліковано Виктория Шовчко 18-11-2011

Тридцять вісім років уродженець Курська Іван Крюков жив, любив, ростив дітей. Він навіть організував досить успішний бізнес: спочатку кахельну майстерню, а потім два постоялих двори і трактир, що свідчить про чималу енергійність та підприємливість цього вихідця з бідноти.

Смерть близьких людей – дружини та батьків – змінює його життя раз і назавжди, повертаючи, досі цілком пересічного обивателя, обличчям до Бога.

Читати далі »

Перший на розстріл

Опубліковано Виктория Шовчко 15-11-2011

10 квітня 1854. Кримська війна. Англо-французька ескадра на рейді Одеси.
Місто під обстрілом.

Вся центральна частина Одеси під безперервним трінадцатічасовим вогнем перетворилася на суцільний хаос і розруху. Крики, пожежі та жах.

Читати далі »

Історія в картах

Опубліковано Виктория Шовчко 03-11-2011

Долі будівель – як долі людські: у одних на роду написано процвітання в усі часи при будь-якій владі, інші поринають у безодню століть не залишаючи сліду, кинуті жорстокої людською рукою; історія перших – відкрита книга, любовно написана господарями, а інших – таємниця за сімома печатками, прихована завісою часу.

Бережанському замку з господарями пощастило – на його життєвому шляху весь час зустрічалися люди грунтовні і педантичні, які відносилися з любов‘ю і турботою до ввіреного їм об‘єкту оборонного значення, немов до рідної домівки. Саме тому можна з упевненістю сказати якою була фортеця сто, двісті, триста років тому.

Читати далі »

Обдарували по-гетьманськи

Опубліковано Виктория Шовчко 02-11-2011

Переяславу судилося купатися в монаршій милості, доки політичні цілі збігалися з релігійними, але рукотворна пам’ять про неї пережила і самих правителів, і зміни політичного курсу на діаметрально протилежний, і заборона на православ’я.

Перший дар гетьмана Війська Запорізького Лівобережної України Івана Степановича Мазепи місту, в якому було прийнято доленосне для українського народу рішення (Переяславський договір) – Вознесенський собор, вартістю триста тисяч золотом, зараз служить яблуком розбрату між Київським і Московським патріархатами Української православної церкви.

Читати далі »

Казармена колиска музи

Опубліковано Виктория Шовчко 25-10-2011

Казарми. Що може бути прозаїчніше повсякденності солдатського життя: сумні одноманітні кімнати, одні й ті ж особи, прання / чиста форми, підйом і відбій по сигналу… та хіба мало ще чого. Але саме цим сірим стінам в Кам’янці судилося виплекати в своїх стінах цілу плеяду Великих літератури.

Так саме тут, в Бессарабії, в 1815 році під час служби Костянтин Миколайович Батюшков написав свій кращий твір – елегію “Мій геній”, яку літератори вважають порівнянної за стилем та польотом натхнення лише з поезією Пушкіна. Це вже не беручи до уваги увесь “кам’янецький цикл” і нарис “Спогади з місць боїв і подорожей”.

Читати далі »

Загадка катастрофи

Опубліковано Виктория Шовчко 21-10-2011

Пам‘ятник в дусі сталінських часів і вольові обличча чотирьох чоловіків на обеліску бульвару Пушкіна не дають забути про відвагу і силу волі першовідкривачів космосу. Це нагадування якою дорогою ціною, часом, платило людство за прогрес, адже немає нічого ціннішого за людське життя.

Але цей пам‘ятник особливий. Таємниця, якою до цих пір оповита смерть Якова Українського, Серафима Кучумова, Петра Батенко і Давида Столбуна, досі не дає спокою тим, хто цікавиться космонавтикою.

Читати далі »

Ексклюзивна професія середньовіччя

Опубліковано Виктория Шовчко 20-10-2011

Ні суддівські, ні магістратські, ні вчителі або медики не були в середні віки настільки цінні для міської влади як… кати. Так, так. Це не помилка. Саме кати були самими високооплачуваними державними службовцями.

Витрати, пов‘язані з утриманням ката, могло собі дозволити лише дуже велике місто, тому що оплата за його висококваліфіковану працю, коли фантазія обмежувалася лише довженою людського життя, була дуже велика. Хоча частина цієї суми компенсувалася виконанням своєї роботи заплічних справ майстром з договором в інших містах.

Читати далі »

Мистецтво і революція

Опубліковано Виктория Шовчко 18-10-2011

Будівля в стилі бароко, стіни якої чули спів великих Енріко Карузо і Федора Шаляпіна, а підмостків торкалися пуанти Ганни Павлової та Айсідори Дункан. Тут помах диригентської палички Петра Чайковського та Миколи Римського-Корсакова трохи ворушив пір’я дамських капелюхів. І навіть Олександр Пушкін присвятив йому свої безсмертні рядки.

Ця сцена бачила смерть Кармен з однойменної опери, радість козаків першої української опери «Запорожець за Дунаєм», радість від перемоги над мишачим військом Лускунчика та щастя Наталки-Полтавки при зустрічі нехай бідного, але коханого…

Читати далі »

Загадка іудеїв Гусятина

Опубліковано Виктория Шовчко 14-10-2011

Національний склад міста – це завжди окрема графа у перепесі населення, втім як і віросповідання, що обумовлено необхідністю кращого розуміння можновладцями потреб окремих груп населення (а, найчастіше, і способів маніпулювання) виходячи з цих статей. Але, часом, в історії зустрічаються цікаві загадки, пов‘язані з національно-конфесійним складом того або іншого міста.

Так в Гусятині станом на 1765 рік проживало 1144 іудея, а через двадцять років – лише 31, і це при тому що ні в Польщі, ні в Австрії, яким він належав на той час, не було гонінь на синів ізраїлевих. Може цей цікавий факт пов‘язаний з першим розділом Речі Посполитої, коли демаркаційний кордон пройшов крізь місто, розділивши його на польську і австрійську частини, і при другому вищезгаданому перепесу була врахована тільки частина населення Гусятина (причому з меншим чисельним іудейським населенням)?

Читати далі »

Картина привидів

Опубліковано Виктория Шовчко 10-10-2011

Існує в Бердянському художньому музеї картина, яка привертає увагу своєю незвичністю: на жінку дивиться її ж образ. Це портрет однієї з найвеличніших російських балерин – Ганни Павлівни Павлової (1881 – 1931) пензля Шмарова Павла Дмитровича.

Але привабливість портрета не тільки в неординарності і талановитості образу великої балерини. Є в картині загадка і в собаці біля її ніг, і завіси, що дотримує її рука, і у шлейфі її сукні…

Читати далі »

Мертві заради захисту живих

Опубліковано Виктория Шовчко 04-10-2011

Данина предкам, що тебе породили – один з найбільш непорушних канонів будь-якої людської спільноти, будь-якої релігії, будь-якої людини розумної. Але бувають обставини, коли порушуються вікові табу в ім‘я продовження роду, в ім‘я самого життя.

Війна – слово жаху, горя і сліз, перед яким меркнуть будь цивілізовані аргументи. Саме тоді на перший план виступає захист життя, і якщо мертві можуть внести свою лепту, то табу про недоторканність гробниць відступає на другий план, адже покаяння за цей тяжкий гріх спокутується кількістю врятованих живих душ.

Читати далі »

"Невинні" витівки аристократії

Опубліковано Виктория Шовчко 26-09-2011

650 – така страшна цифра, звела на вершину п‘єдесталу серійних вбивць представницю роду трансільванських князів.

Щасливе дитинство в одній з найбагатших родин Угорщіни, ранній шлюб з представником угорської аристократії, народження п‘ятьох дітей не зупинили Єлизавету Баторі на її кривавому шляху. А Чахтіцкому замку судилося зіграти роль підмостків у цій жахливій драмі, де красуня в гонитві за в‘янучою красою переступає всі людські закони, відправляючи на мученицьку смерть невинних дівчат.

Читати далі »

Угорські хрестоносці

Опубліковано Виктория Шовчко 21-09-2011

У будь-які часи, за будь-якої влади були люди готові встати на захист своїх прав, які ця влада зневажає. Але для того щоб запалити вогонь народного гніву потрібна іскра.

Ось саме з такою іскри і розгорілося повстання Дьордя Дожа – почалося в 1514 році як хрестовий похід проти Османської імперії, що переросло, після зради дворянства, – в антифеодальне. Але перші лицарі Угорщини – курунци (етимологія – “хрест”), зраджені королівською владою, обернули все своє обурення на не же, показавши тим самим приклад своєї незламної сили і рішучості до боротьби, не дивлячись на придушення повстання.

Читати далі »

Синагога проти архієпископа

Опубліковано Виктория Шовчко 17-09-2011

Іудейський народ, незважаючи на те що його чисельність у загальному складі городян, часом, сягала 70% від загальної кількості, завжди викликав дуже сильні почуття з боку решти населення міста – ненависть, страх, заздрість або ж навпаки приязнь, подяку.

Антисемітські настрої в суспільстві були присутні завжди. Особливо це стосувалося деяких представників інших релігійних конфесій, які страждали релігійною нетерпимістю по відношенню до народу ізраїльського. Що вже говорити про носіїв іншої віри?

Читати далі »

Безмежна віра в талант

Опубліковано Виктория Шовчко 03-09-2011

Лікар, який творив чудеса, якому ми зобов’язані безболісними операціями, а сотні тисяч людей – і зовсім своїм життям. І сьогодні слава цього прославленого доктора, який заклав наукові основи хірургії, не померкла, хоча його немає на світі вже більше століття.

Але під час Кримської війни 1854 року ім’я Миколи Івановича Пирогова у солдатів в істину стояло майже врівень з Богом, про що свідчить випадок коли на його перев’язувальний пункт принесли тіло з відірваною головою, а на питання навіщо принесли солдати просто відповіли: “Голову несуть за нами, пан Пирогов якось прив’яже, може ще стане в нагоді наш брат-солдат.”

Читати далі »

Сила забобони

Опубліковано Виктория Шовчко 04-07-2011

Неприступна твердиня – досить відносне поняття, адже часом, незважаючи на високі стіни, круті схили гори, непрохідні болота та широкі рови вирішальним фактором перемоги у битві виступають лише мужність і відвага нападників або оборонців.

Але часом лише одна слава “непереможного” вирішує долю замку, і загарбники йдуть навіть не намагаючись завоювати форпост.

Читати далі »

Доля дзвону Херсонеса Таврійського

Опубліковано Виктория Шовчко 21-06-2011

Доля деяких творінь рук людських, часом, немов списана зі сторінок пригодницького роману, кожен з розділів якого настільки захоплююч та цікав, що в ньому містяться сотні, іноді тисячі життів.

Так доля дзвону на високому березі Чорного моря серед руїн двохтисячолітнього Херсонесу Таврійського – одне з таких надзвичайних оповідань, де переплелися долі країн і поколінь.

Читати далі »

Норовиста конячка

Опубліковано Виктория Шовчко 14-06-2011

Картини — це кадр з життя, невловима мить, де немає місця змінам. Але чи така вже це застигла реальність? Часом картина живе своїм життям і образи на ній настільки реальні, що, деколи, здається, що картина рухається. Щоправда таке диво підвладне лише пензлю істинних талантів.

Ось і в Бердянському художньому музеї імені І. І. Бродського є “жива” норовиста конячка, яка скоса дивиться на відвідувачів, не бажаючи повертати свою білу в яблуках морду.

Читати далі »

Борщ броненосця "Потьомкін"

Опубліковано Виктория Шовчко 01-06-2011

Бунтівний корабель на захисті інтересів повсталих одеських робітників. Один із символів революції 1917 року. А починалося все досить банально.

1905 рік. Севастопольський ринок. Червень. Жара. Команда, послана для закупівлі провізії, повернулася на борт з 28 пудами зіпсований яловичини. Саме борщ з поганого м‘яса, який відмовилися є моряки, і послужив першопричиною бунту.

Читати далі »

Смертні - безсмертному

Опубліковано Виктория Шовчко 21-05-2011

У 1893 році Одеський світ мистецтв готувався до знаменної події – приїзду Петра Ілліча Чайковського. І звичайно ця подія ніяк не могла обійти стороною головний храм Мельпомени міста – Одеський оперний театр , в стінах якого українська трупа, яка перебуває на гастролях, до приїзду метра підготувала постановку “Пікової дами.

На прем‘єрі опери 19 січня вдячні актори театру вирішили вручити Петру Іллічу срібний лавровий вінок з позолоченими листям, на пам‘ятній стрічці якого красувався напис “Смертні – безсмертному”. Делегатом від трупи була обрана Марія Костянтинівна Заньковецька.

Читати далі »

Золотий прототип

Опубліковано Виктория Шовчко 19-05-2011

Символ Християнської Київської Русі, яким пишався стольний град Київ – Золоті ворота , які, за описом сучасників, змагалися пишністю зі своїм прототипом в Царгороді – колисці християнства. Зі своїми позолоченими стулками, прикрашеними дорогоцінними каменями, і храмом Благовіщення, критим сухозлітним золотом, вони часом затьмарювали світло сонця.

Ось тільки константинопольські Тріумфальні ворота спочатку були не зовсім християнським символом. Зведені після перенесення столиці Римської імперії Костянтином І Великим у Візантій (пізніше отримало ім‘я свого засновника) близько 330 року, вони являли собою трипрольотну арочну конструкцію увінчану двома вежами. Прикрасами ж Золотих воріт, облицьованих мармуром, служили статуї і барельєфи язичницьких божеств (голова Медузи Горгони і зараз зберігається в Стамбульському музеї), а очолювала – шестиметрова статуя Фортуни (богині долі).

Читати далі »

Тридцять золотарів Жигмонда Баторі

Опубліковано Виктория Шовчко 25-04-2011

Патріотизм, любов і відданість рідній землі і турбота про її інтереси завжди були і залишаються зручною розмінною монетою в політичних іграх за владу, гроші, могутність. Підгрунтя більшості політичних питань перебуває у близько фінансовій сфері, чим сьогодення зовсім не відрізняються від минулого.

Так спадкоємець Трансільванського престолу, Жигмонд Баторі після повного вступу в князівські права в 1588 році (до повноліття при ньому знаходився регент) оголосив про вступ до антиосманської коаліцію для звільнення своїх земель від мусульманської влади.

Читати далі »

Могила Мамая

Опубліковано Виктория Шовчко 23-04-2011

Золота Орда. Як багато легенд, переплетених з тонкою ниткою фактів, пов‘язане з цим словом. Владолюбний, вільний, неприборканий, дикий норов її правителів забезпечив незабутню славу в хиткому часі. А відгомони плачу і сліз розорених міст і зараз чуються серед пустельних степів, що доносить вітер.

Ім‘я одного з найбільш жорстоких і деспотичних воєначальників (беклярбеков) Мамая, було увічнено завдяки його всеохоплюючому бажанню зайняти ханський престол, не дивлячись на відсутність законних прав на престолонаслідування (не був прямим нащадком Чингісхана).

Читати далі »

Загибель Хустськї фортеці

Опубліковано Виктория Шовчко 14-04-2011

Колись неприступна твердиня на гребені гори, за яку боролися тисячні армії, вшанувати своєю присутністю її вважали за честь найтитулованіші особи Європи, а віддати життя – прості смертні. Та все його бурхливе життя багате радісними і трагічними, сумними і романтичними подіями завершилося в одну сумну ніч. Хустський замок.

А почалося все з призначення в 1755 році нового коменданта австрійського гарнізону, розквартированого на території фортеці – Петро Горвата, який став останнім справжнім господарем замку на цілих одинадцять років, останнім хто намагався відродити колишню величини замку, хоча б у рамках наявних у своєму розпорядженні коштів.

Читати далі »

Середньовічна жорстокість у боротьбі за владу

Опубліковано Виктория Шовчко 31-03-2011

Легенди про середньовічних жорстокості жахають будь-яку цивілізовану людину. Чого варті тільки “Нюрнберзька діва” (саркофаг з шипами кинджалами або шипами) чи “колінодробилка” (подоба гільйотини, де замість ножів виступали шипи), “молитовний хрест” (металевий нашийник з браслетами та ланцюгами) або “іспанський чобіт” (металеве пристрій для перелому гомілки)… Список можна продовжувати нескінченно, адже людська фантазія для муки і знищення собі подібних безмежна.

Одним із прикладів, що зустрічаються в літературі – покарання призвідників угорського повстання під керівництвом Дьєрдя Дожа 1514 року, що прийняв мученицьку смерть: болісні тортури, потім “Розпечена корона”, потім ще живого розірвали на шматки, які змусили з’їсти його подвижників.

Читати далі »

Бульвар ім. Саші Фельдмана

Опубліковано Виктория Шовчко 19-03-2011

Те що на етапі становлення радянська влада не цуралася будь-яких силових методів впливу загальновідомо. Але покладатися на відданість тих, хто вважав грабіж і розбій справою честі, було великою помилкою.

Так життя Мишки Япончика – короля злодіїв Одеси – низка кримінальної “романтики”, де є місце лише злодійським законам і правилам, а непокора їм тягне за собою вигнання або смерть, де всі, хто знаходяться поза посвященного кола, – потенційні жертви, а сенс мають лише нажива, отримана незаконним шляхом.

Читати далі »