Радісний та одночасно печальний день 27 вересня в традиційному народному календарі українських бджолярів, адже позаду сповнений турбот та переймань піврічний літній медоносний сезон, а але й попереду зимова невідомість, яку із завмиранням серця чекає кожна людина, а що вже казати за пасічників, на кону яких стоїть життя їхнього обожнюваного рою та їхньої власної сім’ї.
Саватія-бджоляра вважався останнім днем святої десниці початої на Зосима, до якого пасіка має бути підготована на зимівлю: бджілки нагодовані до відвалу, вулики утеплені та прибрані до льоху чи іншого зимника, пасіка прибрана, при її вході сплетена «Спасова (її ще звали «Савиною) борода… Не дивно, що після закінчення всіх цих турбот у пасічників був святковий настрій.
Хто зі справжніх православних вірян Сполучених Штатів не чув про найбільшу українську святиню імені Андрія Першозваного в Саут-Баунд-Бруці? Адже окрім як мати честь носити звання кафедрального собору, вона ще є серцем найвеличнішого в Америці меморіального комплексу пам’яті жертвам влаштованого московськими окупантами штучного Голодомору українців 1932 — 1933 років.
І хоча він знаходиться геть на іншому континенті, був споруджений на честь подій, які напряму Штатів не стосуються, в пам’ять про тих, хто аж ніяк не був пов’язаний з Америкою, через багато років від означених подій… від того велич меморіального комплексу в Саут-Баунд-Бруці лише більша, як символу голосу крові та пам’яті, яку нездатна стерти жодна людська зла воля така суєтна і тлінна перед обличчям вічності.
Він зачинає останню гарячу пору для земних опікунів божих мух, коли після першого справжнього подиху холодів настають такі жадані і такі лагідні сонячні дні (званих в народі, як Чудо), щоб наостанок потішити душу всього на українській землі перед невідворотно насуваючих зимових днів безпросвітного мороку. Календарно цей період співпадає зі святкуванням іменин Зосима-бджоляра, що традиційно святкується в Україні 19 вересня.
Так цей день зпрадавна вважався першим в Божій десниці (зачінчується Осінньою пасікою), під час якої небесами на людину покладається велика місія — підготувати та облаштувати для свяченої комахи найкомфортніший прихисток на зиму. Для цього вулики ретельно готували на зиму, що було доволі кропіткою та відповідальною справою, бо від неї залежало збереження бджолиних родин та їхня чисельність на майбутній рік (відповідно — благополуччя родини самого пасічника).
Через сім десятиліть після скасування кріпосного права в Україні однією, тоді ще царською, московитською окупаційною владою, після нетривалого періоду волі нова, викуплена кров’ю українських борців за незалежність, червона знову вдягла на українців рабські кайдани. І це ті, що прийшли під гаслами «волю народу», «землю – селянам, заводи – робочим» та іншими популістськими народовладними гаслами…
Після остаточного встановлення диктатури пролетаріату (фактично поновлення окупації України московією під червоними прапорами та жорстоке придушення народного опору, адже в період Визвольної війни 1917 — 1922 на території України одночасно вирувало до 1 700 повстань проти більшовиків) під прикриттям «полегшення» сільськогосподарської діяльності через спільну працю та громадське (фактично державне) володіння знаряддями труда червоні почали впровадження колективізації та примусове зганяння селян в колгоспи з відйомом їхньої землі та пригноблення за допомогою Першого штучного Голодомору 1921 — 1923 років.
Вона приходить останніми теплими променями осіннього Бабиного літа в лінивому мареві ранкового туману під кришталевий дзвін крапель роси, щоб падають неквапливо зі срібного павутиння. Ім’я їй Друга Пречиста, і відстоїть вона на двадцять чотири дні від першого в тріаді світлого свята щасливої жіночої долі та виконання найвищого свого призначення. Її іменини святкуються за народним календарем 8 вересня.
Традиційно в Україні ті нетривалі три з половиною тижні між першими двома Рожаницями були сповнені хвилювань, веселого гоміну та лихоманливого поспіху. Адже традиційно вони вважалися найкращим часом для сватання («прийшла Пречиста – принесла старостів нечиста») з майже стовідсотковою небесною гарантією заручин та щасливого шлюбу з чисельними розумними, здоровими та працьовитими нащадкам — то і квапляться парубки зробити пропозицію коханій з крилами благословення небесної покровительки за плечима («Благослови, Боже, Пречиста Госпоже»).