етимологія

Бані в Святих горах

Опубліковано Виктория Шовчко 22-10-2017

Здається, вони існували завжди – білі гори-велетні над бистроногою річкою, загублені в гущавині високого лісу, в далені від чужого, недоброго ока. Острів порятунку від суєти буття. За перказами перші святі люди прийшли сюди ще в на зорі християнської України, хоча офіційно історія зберігає їх ім’я лише з 1549 року, коли зачарований крейдяними відрогами їх, під ім’ям Святих гір, описав у своїх мандрівних записках барон Зигмунд Герберштайн.

В перших документах Успенської обителі від 1624 року колишня назва місцевості підтверджується, хоча селища як такого ще не існувало, і навіть всі монастирські будівлі до кінця XVII століття фактично перебували всередині гори, високо над земною твердю. Зате в середини XVIII століття навпроти комплексу на лівому березі, поруч з озером з’являється Банна слобода, в якій жили 92 людини.

Читати далі »

Затоплені таємниці Дніпра

Опубліковано Виктория Шовчко 10-09-2017

Бездумні комуністичні колективізація та індустріалізація перших п’ятирічок. О, скільки їх жертв поховано під товстим шаром земної тверді або водної гладі — не злічиш. Одні забуті навіки, інші збереглися лише у вигляді примарних легенд і лише одиницям даровано виступати на сторінках історії в старих картах, рукописах, рідкісних аерофотознімках минулого.

Зокрема закінчення будівництва Дніпро ГЕС на початку 1930-х поставило жирну крапку в існуванні століттями сформованого ландшафту – підняття рівня води призвело до затоплення багатьох великих і малих островів. Вони як примари повстали з річкової безодні після підриву греблі відступаючими радянськими військами 18 серпня 1941 року, в результаті якого загинули більше ста тисяч українців, щоб сколихнути людську пам’ять рідкісними кадрами трофейних фотоплівок і знову зникнути в небуття.

Читати далі »

Маріупольська точка небуття

Опубліковано Виктория Шовчко 18-08-2017

Здається, що тут час зупинився в момент заснування Маріуполя і зрушити стрілки його годинника не змогли ні ядра англо-французької ескадри, ні науково-технічний прогрес, ні дві світові війни, ні бурхливий ентузіазм рад. Їх ніби немає при існуванні в самому серці Центрального району. Забуття, безвихідь, тлін…

Крим. Бажаний і далекий вічний півострів, який Московська імперія за свою історію в різних іпостасях приєднувала аж вісім разів, а він так і залишався чиїм завгодно, тільки не її. Черговим тактичним ходом в необгрунтованих імперських домаганнях став великий вихід християн 1778 року, який повинен був послабити економіку Кримського ханства (основними орачами його були саме представники Христової віри) і одночасно вирішити проблему заселення Приазов’я.

Читати далі »

Потік життя, потік смерті

Опубліковано Виктория Шовчко 14-08-2017

Колись давно невелике поселення під Бучачем славилося своїми весільними традиціями, завдяки унікальності яких воно вперше з’явилося на сторінках літописної історії ще в кінці XIV століття в науковій праці дослідника етносимволизму «Синопсис» Анатолія Демаха. Правда тоді воно ще називалося Загайполе.

Пройде два століття. У села з’явиться власник в особі надвірного маршалка Якуба Потоцького. І його доля круто зміниться: буде отримано дозвіл на проведення двох ярмарків на Петра і Павла та Чеснохрестенье, з’являться оборонні споруди, впроваджено Магдебурзьке право у 1578-ому, але все це буде вже під новою назвою Потік на честь древньої фамільної резиденції під Енджеюв, останні права на яке були поступлені Якубом стриєчному братові Яну за півстоліття до того.

Читати далі »

Біла фортеця

Опубліковано Виктория Шовчко 01-07-2017

Всюдисущі жителі древнього Мілета, що вели свій рід від згаданих в гомерівській Іліаді як єдиних прихильників Трої малоазіатських лелегов, в пошуках нових родючих земель забрели в далеке гирло Тіраса (Дністра), на правому березі якого вже існувало поселення скіфів-орачів Тіра. Своє ж місто майбутні прабатьки найбагатшого міста Іонії утворили на острові серед Лиману, назвавши його Офіуса (місто змій). Було це в VI столітті до н.е.

Тіра залишиться єдиним селищем на березі в гирлі Тираса після затоплення сусіднього острову підняттям рівня світового океану, прийнявши під крило його жителів. Потім буде завоювання римлянами, перейменувати фортеці в Алба-Юлію (107р.) і повернення споконвічної назви, правда в дещо іншому звучанні «Туріс», після завоювання гунами (371р.).

Читати далі »

Наперсник Геродота

Опубліковано Виктория Шовчко 24-02-2016

У ті давні часи, коли на планеті щосили вирували греко-перські війни, азовське і чорноморське узбережжя були об’єктом пильної уваги дослідників-географів Еллади як нових земель колонізації, яку стримували лише войовничі володарі цих земель – кочові племена скіфів.

Чудова, багата рослинністю і дичиною природа, не дивлячись на небезпеку зустрічі з їхніми володарями, вабили грецьких дослідників все далі і далі в глиб цих загадкових земель. Сам “батько історії” Геродот залишив про свою подорож до Скіфіъ чимало заміток з детальним описом її чудес, одним з яких був священний гай Гілея в низов’ях Борисфена (Дніпра).

Читати далі »

Дівоча купіль або козацька миска

Опубліковано Виктория Шовчко 03-02-2016

Є на Дніпрі один з осколків тих знаменитих Дніпрових порогів, які століттями охороняли водний шлях до серця українських земель. Зараз він захований в обіймах своїх співтоваришів, входячи в сальну групу Три стовпи, як живе втілення легенди про десятий подвиг Геракла, і розглядається історичними експертами виключно з наукової точки зору в якості стоянки середньостогівська культури епохи енеоліту, але колись…

В сиву давнину крізь його ворота літали швидкохідні козацькі чайки, а над Хортицею курився дим дозорних багать. Кажуть тоді заради забави у найспекотніші літні дні, коли вода в Дніпрі майже закипала під палючими сонячними променями, в круглому поглибленні на вершині Середньої скелі козаки варили свій нехитрий харч, щоб потім, змагаючись у спритності, годувати один одного смачними галушками з півтораметрових ложок, перехиляючись через цей природний казан. Давно канули в Лету ті часи, а поглиблення то досі деякі звуть Запорізької мискою.

Читати далі »

Місто за порогами Дніпра

Опубліковано Виктория Шовчко 26-01-2016

Войовнича козацька вольниця Запорізької Січі з часів свого заснування не давала спокійно спати російським царям. Адже мирно співіснувати з добре озброєним, дисциплінованим і підпорядкованим лише своїм гетьманам військом, що визнає справедливість лише своїх законів честі, та до того ж складається з колишніх твоїх підданих дано не кожному правителю. Але головне – свобода – те, чого ні в якому разі вседержителі російські не могли пробачити своїм збіглим в’язням.

Два з половиною сторіччя інтриг і підкупів, воєн і повстань – улюблений спосіб російської влади добиватися своєї мети через опосередковану участь… і між річками Суха і Мокра Московка на лівому березі Дніпра в 1770 році на противагу козацькій станиці, розташованій нижче за течією, з’являється Олександрівська названа на честь героя Хотинської битви проти Османської імперії командувача 1-ю армією генерала Олександра Михайловича Голіцина фортеця.

Читати далі »

Прибережна красуня

Опубліковано Виктория Шовчко 17-10-2012

Ось вже більше півтора століття це самий фешенебельний курорт Криму, де гори і чудове повітря прирівнюють іменитих і звичайних гостей до простого слову “турист”. І нехай апартаменти для проживання перших разюче відрізняються від знімних квартирок останніх, шепіт ласкавого Чорного моря і тіниста розлога зелені пальм, не роблячи відмінностей, дарують своє тепло та цілющу силу всім у рівній мірі. Не дарма ще дві з половиною тисячі років тому тут поселився чоловік.

У документах ж перше своє відображення місто біля підніжжя Кримської гряди під ім’ям Джаліта або Яліта знайшло в географічних записках арабського мандрівника аш-Шериф ал-Едрісі 1154 року в якості вірнопідданого князівства Феодоро – християнського поселення з різнонаціональним населенням.

Читати далі »

Божий дар

Опубліковано Виктория Шовчко 13-08-2012

Місце обітоване з тисячолітньою історією. Поселення на берегах літописного Бога, в житті якого були свої злети і падіння, перемоги і поразки, збережене перстом долі. Місто, народжене великою перемогою 1362 року князівства Литовського над грозою Європи – Золотою Ордою.

Дар (від слов‘янського “вьно”) Бога (літописна назва річки Південний Буг) – так згідно з однією з найромантичніших версій можна трактувати походження Вінниці, яка жодного разу за час свого існування не змінювала своєї назви-статусу, що зберігає, як запевняють деякі, її серед бур і негод шістсотлітнього життєвого шляху.

Читати далі »

Сокира не торкається

Опубліковано Виктория Шовчко 06-07-2012

Долина мертвих, де тисячі покійних в надії на воскресіння смиренно чекають Судного дня, коли відкриються Небесні ворота і кожному воздасться за його заслугами – Іосафатова долина, де чутно дзюрчання Кедронського струмка, а звивистий шлях приводить до Авессломової колони.

Тут тиша, сум і спокій мертвого міста, мертвих скель, мертвих душ надійно охороняють могутні вартові – священні дуби, які крізь століття несли свою вахту без нарікання та смутку. Їх почесна місія довжиною в життя зачаровує і викликає майже священний трепет…

Читати далі »

Загадкове ім'я твоє

Опубліковано Виктория Шовчко 19-06-2012

Фортеця на кримському гірському плато, яка встигла побувати і в християнських руках, і в мусульманських, і в іудейських, хоча її вірнопідданість не завжди співпадала з релігією, але майже завжди її зміна означала – нове ім‘я.

Перше достовірне ім‘я, застосоване до фортеці – Кирик-Ер або Кирик-Ор, що трактується істориками неоднозначно: так по одній версії слід трактувати, Кирк – як назва народу, а Ор – вал з укріпленнями або Ер – місце проживання; за іншою – Кирк -Ор (Ер) означає Сорок укріплень. Причому найбільш популярна друга версія.

Читати далі »

Місто партійних вождів

Опубліковано Виктория Шовчко 06-06-2012

Місту, створеному в 1869 році на долі, мабуть, було написано служити розмінною картою у політичній грі. Як і колись, так і нині назва Донбаської шахтарській столиці часто вживається як в позитивному, так і в негативному контексті. Його люблять, його ненавидять, його зневажають, їм захоплюються…, і, тим не менш, місто росте, розвивається і розквітає.

Честь першовідкривача донецької землі, так само як і присвоєння їй свого імені (до 1923 року), належить Джону Юзу, хоча мільйонне нині місто починало своє життя в якості простого робочого селища Юзівка металургійного заводу, заснованого заповзятливим англійцем в самому серці Донбаського вугільного басейну.

Читати далі »

Місто на Ужі

Опубліковано Виктория Шовчко 03-04-2012

Місто над річкою, що носить її назву, але зовсім не ім‘я її мешканців – більшість дослідників сходяться на думці, що назва річки Уж зовсім не пов‘язана з однойменним видом плазунів.

А ось трактування походження слова Унгвар (так до Першої світової називалось місто над Ужем) різняться. Ні, не все слово, а лише його першої частини – “унг”. Адже визначити що таке “вар” досить просто, варто лише заглянути в угорський словник і дізнатися, що “вар” означає “замок”, “фортеця”.

Читати далі »

Робота чи мука

Опубліковано Виктория Шовчко 21-12-2011

По сьогодні є три версії походження назви міста Мукачево – дві слов’янських та угорська.

Згідно з угорською версією назва міста на березі річки Латориці походить від від угорського слова “робота”, тобто спочатку Мукачево було робочим містечком з працьовитим населенням, яке навіть в якості імені міста вибрали основоположний принцип свого життя.

Читати далі »

Непорочний

Опубліковано Виктория Шовчко 29-11-2011

Високі фортечні стіни на вершині обривистої скелі, біля підніжжя якої закінчують свій швидкий біг буйні хвилі Чорного моря, розсипаючись на міріади крапельок-зірок. Судак.

Хоча спочатку його ім‘я було і Сугдейя (візантійське), і Сугдак (Хозарська), і Сурож (слов‘янське), і Солдайя (італійське), але закріпилося таки в історії татарська назва міста.

Читати далі »

Летюча вода

Опубліковано Виктория Шовчко 06-10-2011

Поточна вода – одне з видовищ, на які людина готова дивитися вічно. Але гірська річка, що обриває свій біг серед каменів, щоб зірватися в дев‘яносто восьми метрову прірву – це справді незабутнє видовище.

Мільйони маленьких крапельок, вирвавшись з обіймів грізного потоку, повисають на частку секунди в повітрі, щоб відкинути сотні сонячних зайчиків перед тим як впасти вниз і розчинитися в бурхливій піні води.

Читати далі »

Колись синє море

Опубліковано Виктория Шовчко 29-09-2011

Багато назв, море одне:

  • давньогрецькою – Майотіс лиман або Меотинське озеро (за назвою племені меотов, що його населяли);
  • римською – Палюс меотіс або Меотинське болото (за мілководдя і частково болотисті береги);
  • меотською – Темеринда (дослівно “мати моря”) (за живлення своїми водами Чорного моря);
  • татаро-монгольською – Балик-денгіз (дослівний переклад “рибне море”) та Чабак-денгіз (дослівно “лящове море”);
  • російською – Сурозьке море (за близькість міста Сурож (Судак) до місця його злиття з Чорним морем);
  • арабською – Бахр-ель-Азов (дослівно “синє море”).
  • а на сучасних картах це море називається Азовським.

Саме арабська версія пережила століття, не дивлячись на те, що сучасники мають право засумнівається у відповідності цієї назви дійсності. Принаймні, воно служить нагадуванням, що колись давним-давно води Азовського моря були синіми, та інше, татаро-монгольське, – що його води кишіли рибою, більша частина з якої була лящами.

Читати далі »

Татарське золото української ріки

Опубліковано Виктория Шовчко 07-09-2011

Ім’я міста, як ім’я людини – приречення його долі, а, часом, точне відображення доленосних подій цілої епохи. Як шкода, що більшість коренів назв міст зараз забуті, адже іноді вони могли б підтвердити або ж спростувати багато історичних фактів. Залишається надія, легенди що збереглися хоч частково відображають реалії історії, особливо якщо в них фігурують незліченні скарби.

Назва невеликого містечка в Черкаській області – Золотоноша – пов’язане з назвою річки, береги якої він вінчає. Саме таємниці назви річки зобов’язаний місто своєю популярністю.

Читати далі »