І знову Київ.
Як же місту не пощастило бути столицею в такій країні, де гроші важливіше культури, за таких керівників, у яких своя кишеня завжди ближче. Чомусь міжнародної організації ЮНЕСКО українські пам‘ятники ближче, ніж вітчизняним народним обранцям.
Скільки вже безповоротно втрачено пам‘яток історії, їх вже не злічити. Та видно все мало нашим хабарникам і ділкам, якщо розрахунок вже пішов не на одиниці – тепер підлягає знищенню ціла вулиця “український Монмартр” – Андріївський узвіз.
Поспішайте пройтися по його мощених мостових, запам‘ятавши його образ без одинадцятиповерхових бетонних потвор, що відображають порожніми очницями вікон своїх безликих близнюків, VIP-машин, що на шаленій швидкості розбризкують калюжі на свіжому асфальті, квадратних охоронців “крутих бізнесменів”, що розчищають дорогу своїм патронам в офіс і вантажівок з будматеріалами, що залишають брудні сліди.
Прощавай заповідний Андріївський, де навіть сильна злива не залишає калюж на бруківці, а вільні художники малюють портрет за десять хвилин, де немає машин навіть у годину пік і кожен будинок зберігає за дверима цілий скриню легенд, історій, казок. Чарівність прощай…
І якось комічно виглядають у світлі всього вище сказаного заяви влади про розвиток туризму в Україні. Схоже влада хоче залучати в країну лише собі подібних туристів, які залишать після себе лише купи сміття і написи на стінах, великі рахунки в ресторанах і негативне враження від хамської поведінки. Культура прощай…