Давня українська Холмська земля – вічне яблуко розбрату на стику інтересів трьох держав, які з перемінним успіхом сім століть виборювали її, попутно періодично спопеляючи її поселення і знищуючи її населення. Але голос предків часів князів Київської Русі жив в кожному з нащадків її жителів і не давав забути свободу по-українськи.
Ніна Кухарчук народилася селянській родині холмського селища Василів Польського Королівства Російської імперії (окупація за підсумками Віденського конгресу 1815 роки), однак завдяки старанням батьків дівчинка отримала середню освіту (сільська школа, Люблінська гімназія, Холмське Маріїнське училище). Здавалося в кращому випадку їй була б забезпечена роль однієї з багатьох українок середнього класу, але втрутилася Перша світова війна.
П’ять років доля вела її до тієї единої зустрічі, яка змінить все її життя – евакуація в Одесу, вступ до лав комуністичної партії, вчителювання в губернської школі Бахмута, губернські курси вчителів в Таганрозі, викладання в партійній школі Юзівки, де вона познайомилася з вже два року як вдівцем з двома дітьми на руках Микитою Хрущовим, уродженцем Курської губернії.
Ніна Петрівна стає надійним тилом його повної підводних каменів і вирів політичній кар’єрі в країні процвітаючого комунізму – не сприйманий в партійних колах серьозно танцюрист гопака для Сталіна у вишиванці уникнув гонінь і репресій внутрішньопартійної боротьби. Партійний керівник Петрово-Мар’їнського повіту Сталінського округу, секретар парткому Київської промислової академії, перший секретар Київського міськкому партії, другий секретар Київського обкому, перший секретар Московського обкому, перший секретар КП(б) України, член Політбюро і як апогей – перша особа країни рад.
А вона, його вірна супутниця життя, виховувала трьох спільних і двох дітей Микити Сергійовича від першого шлюбу, їздила на роботу трамваєм, її безпосередній начальник навіть деякий час не здогадувався про всесильного чоловіка своїй підлеглій, всім вона представилася під своїм дівочим прізвищем, тим більше з Хрущовим вони офіційно зареєстрували союз лише після його відставки в 1965-ому. При цьому Ніна Петрівна, не дивлячись на небезпеку з боку каральних органів, підтримує відносини з рідними і близькими репресованих і розстріляних чекістами.
В якості дружини генсека СРСР досвідчена, володіюча п’ятьма мовами Ніна Кухаренко гідно представляє країну на міжнародній арені під час закордонних поїздок Хрущова, хоча й трохи епатує закордонну публіку своїми селянськими нарядами, відсутністю макіяжу і простакуватим видом. Особливо разючим, не дивлячись на тридцятирічну різницю, був контраст радянської подружжя в порівнянні з Жаклін і Джоном Кеннеді.
Але саме завдяки старанням Першої офіційної Леді, фактичної соправительки величезної комуністичної країни, в СРСР був запрошений професор Терещенко, сільське господарство країни перейняло частину інноваційних світових технологій, культурі на державному рівні приділялося більше уваги, вплив комуністів досягає свого апогею, а Крим, хоча і в убогому стані, був повернений Україні.
В самій державі Кухаренко недолюблювали і щосили потішалися над її зовнішнім виглядом і міжнародним представництвом нарівні з чоловіком. Через брак фактів це породило масу домислів, чуток і анекдотів, які лише підстьобнуло бажання Микити Сергійовича забезпечити їй академічне звання (спроба не увінчалася успіхом).
Особливо нелегко Ніні Петрівні довелося після смерті чоловіка, з яким вони разом прожили сорок сім років, адже Брежнєв продовжував боротьбу з вже мертвим своїм опонентом за комуністичний партійний трон – до неї приходили якісь люди з наполегливими проханнями передати всі наявні документи і фото сімейного архіву Хрущових, але колишня Перша Леді так і не здалася. Вона продовжувала свою війну за світлу пам’ять чоловіка ще тринадцять років.