Класична українська народна забавлянка (потішка, пестунка, руханка) для немовлят і маленьких дітей «Печу, печу хлібчик» належить до жанру дитячих фольклорних ігор, що розвивають сенсорику, координацію, слух і емоційний зв’язок з дорослим, поєднує ритмічний вірш, фізичні рухи та імітацію традиційного хлібопечення.
Гра належить до ширшого пласту забавлянок (ладки, сорока-ворона, куй-куй чобіток тощо) — усної народної творчості, що століттями передавалася з покоління в покоління усно, без запису в якості одного з найтепліших і найживучіших елементів української культурної спадщини, який ідеально поєднує минуле з сучасним вихованням.
Традиційна українська гра з немовлятами «Зайчику, зайчику» представляє собою класичну забавлянки (пестунку, потішку), яка належить до жанру народного дитячого фольклору. Зазвичай її використовують для розваги, фізичного розвитку та налагодження емоційного зв’язку між поколіннями, немовлятком та його старшими родичами.
Основні відомості
Тип гри: рухлива (моторна) та пізнавально-сприймальна (розвиває фізичні якості та пам’ять).
Традиційна українська гра з немовлятами «Сорока-ворона» (або просто «Сорока») – це класична пальчикова потішка-забавлянка, яка розвиває дрібну моторику, тактильні відчуття, увагу, мову та емоційний зв’язок між дорослим і дитиною.
Гра належить до жанру розвивайок (пестушок, забавлянок) – ритмічних, повторюваних текстів з рухами, які використовували для заспокоєння, розваги та раннього розвитку дітей. У народній педагогіці такі ігри допомагали «запускати» мову, викликати сміх і зміцнювати зв’язок. Варіанти примовки відрізняються регіонально, але ядро гри-забавки зберігається в кожному з них.
Обидві забави, «Диби, диби» та «Туп-туп», відносяться до прадавніх українських забавок-розвивайок для наймолодших, які поєднує один і той самий надзвичайно важливий етап у розвитку дитини – навчання першим самостійним крокам. Вони уособлюють собою різновид традиційних українських народних пестушок (колискова/ігрова примовка) для немовлят і малюків, яка використовується під час навчання ходьби, фізичних вправ та ігор. Вона належить до жанру дитячого фольклору – коротких ритмічних текстів, що супроводжують рухи, розвивають моторику, мову та емоційний зв’язок між дорослим і дитиною.
Основні відомості
Тип гри: рухлива (моторна) та пізнавально-сприймальна (розвиває фізичні якості та пам’ять).
Гра «Ладки» (або «Ладушки») це одна з найпопулярніших традиційних українських ігор з немовлятами. Вона поєднує тактильний контакт, ритмічне повторення, розвиток моторики та емоційний зв’язок між дорослим і дитиною. Вона розвиває координацію рухів, увагу, слухове сприйняття та сприяє формуванню позитивних емоцій.
Основні відомості
Гру можна виконувати сидячи, стоячи або коли дитина вже починає ходити. Деякі варіанти поєднують «Ладки» з першими кроками: дорослий тримає дитину за руки, допомагає їй переступати та примовляє текст.
11.1
Ходить котик
По дворку,
Избірае соломку,
Все дитині в головки…
Ой ну люли, люли…
12.2
Ой ну, коте волохатий,
Да не ходи коло хати,
Да не збуди ти дитяти -
Дитиночка маленька,
Вона спати раденька.
Ой хоч хоче, да не спить,
Треба її дубцем бить,
А не дубцем – ризкою,
Ремінною пужкою.
Ой ну люли, люли, люли!
А.1
1 Ой ну люли, люли…
2 Налинули гули,
3 Посели на люли,
4 Стали думати-гадати,
5 Чим діточок годувати:
6 Чи кашею з молочком,
7 Чи бубличком да медком,
8 Чи солодким яблучком.
Вірування: Спершу кладуть кота, щоб дитина спала. Крик уві сні — янголи дражнять («мати вмерла»), сміх — янголи забавляють.
Символізм кота: Кіт у слов’янській міфології — це господар підземного світу та сну, істота, що «вхожа» в потойбіччя. Запускання кота першим у нову колиску (як і в нову хату) — це ритуал безпеки. Кіт мав «задобрити» місце, забрати на себе можливий негатив та «належати» м’яке й спокійне місце для дитини (принести сон).
Дитячий кашель у всі віки був та залишається одним з найбільших жахів батьків. Адже він вимотує душу і тіло їхнього янголятка. Тому пошуки дієвого лікувального засобу лікування сухот було однією з найважливішою проблемою людства. В українській народній медицині за віки були винайдені свої методи:
a) роблять купіль із коріння лопуха, калини і купають три рази, починаючи з вечора і до сходу сонця. Перший раз – на покуті, другий – посеред хати, третій – на порозі. Воду виливають перед сходом сонця під вербу. Якщо верба всохне, то дитина буде жити, а якщо зазеленіє, то помре;