Легенда про Ведмідь-гору

Важко було жити, нелегко було працювати, а жили й працювали. Наполегливо розчищали люди дрімучі ліси, звільняли від каміння гірські схили, відкривали джерела, розводили сади, виноградники. Відступили перед людиною лісові нетрі, підкорилися гори. Все кращим, легшим і багатшим ставало життя. І чим більше люди справлялися зі своєю нуждою, тим більше розуміли, що самі вони своєю працею поліпшують своє життя. Люди повірили в себе, у свої сили і перестали підкорятися своєму божеству.

Дізнався злий бог про те, що жителі узбережжя більше не визнають його, і страшенно розгнівався. Три дні і три ночі над узбережжям клубочилися чорні хмари, гримів грім, бушувало море. Але не злякалися люди. Чого їм боятися, коли вони за свій вік і не таке бачили. Хіба рибалку не заставала буря у відкритому морі? Хіба пастухові не доводилося в негоду бувати в горах? Хіба бурхливі дощові потоки не змивали поле орача? Але людина завжди перемагала. Рибалка на своєму утлому човнику досягав берега, пастух рятував стадо і себе, а орач знову наносив землю на своє поле.

Читати далі »