Історія
Воронцовський палац, за задумом, повинен був виступати в якості літньої резиденції генерал-губернатора Новоросійського краю (південна частина України і Кримський півострів) графа Михайла Семеновича Воронцова (1782 – 1856). Будівництво палацу тривало з 1828 по 1848 рік.
Перший архітектурний проект – в суворому класичному стилі – належав одеському архітекторові Франческо Боффо та англійському архітектору Томасу Харрісону. Проект почав втілюватися в життя в січні 1829 року. Згідно початкового проекту, були проведені підготовчі роботи, а також зведені фундамент і перша кладка портальної ніші центрального корпусу.
Проте у червні 1831 року Воронцов призупинив роботи зі зведення палацу. Перебуваючи в Англії, граф, під впливом оточуючої архітектури і нових віянь у західноєвропейському зодчестві, переглядає проект зведення палацу в Алупці.
У пошуку нового архітектора палацу Воронцов зупиняє свій вибір на англійці Едуарді Блорі (1789 – 1879), який у якості основного архітектора палацу в Алупці зміг втілити в життя ідеї класичної замкової архітектури Великобританії з елементами розкоші палаців Індії.
У 1832 році будівельні роботи були продовжені вже за новим проектом, який враховував виконані раніше етапи. Над будівництвом і оздобленням палацу працювали московські та володимирівські каменотеси, різьбярі по каменю та дереву, ліпники, меблярі, живописці та вишивальниці. Вартість всього комплексу склала 9 мільйонів карбованців сріблом.
До 1917 року палац в Алупці знаходився у володінні сім’ї Воронцових.
Після встановлення в Криму радянської влади (16 листопада 1920 р.) Палац був націоналізований. А на початку 1921 року, після телеграми В. І. Леніна, палац придбав статус музею, де крім власних експонатів були розташовані експонати з націоналізованих садиб Романових, Юсупових і Строганових.
Під час Другої світової війни в період окупації з музею було вивезено 537 творів художників і графіків, а так само інші цінні експонати, велика частина з яких так і не була повернена музею. Сама будівля музею уціліла лише дивом, завдяки стрімкому наступу Приморської армії і Ялтинського партизанського загону.
З 4 по 11 лютого 1945 року під час Ялтинської мирної конференції в будівлі палацу розміщувалася англійська делегація на чолі з Уінстоном Черчилем (1874 – 1965). Під час конференції в парадній їдальні палацу проводилися попередні переговори між міністрами закордонних справ країн-учасниць. А 8 лютого 1945 року було прийнято рішення про число країн-учасниць установчої конференції Організації Об’єднаних Націй, час і місце її скликання.
З 1956 року двері музею Воронцовського палацу знову відкриті для відвідувачів. Зараз для публічного огляду відкриті центральний, гостьовий, столовий і бібліотечний корпуси.
Музей
Зараз експозиція музею розташована у 8 парадних залах на першому поверсі.
У Парадному кабінеті господаря палацу представлені предмети інтер’єру і портретний живопис першої половини XIX століття.
Стіни Китайського кабінету прикрашені рисовою соломкою, а так само вишивкою шовком і бісером.
У Ситцевій кімнаті представлені роботи С. Ф. Щедріна і Н. Г. Чернецова.
Вестибюль, оброблений деревом в готичному стилі, представляє експозицію парадних портретів Воронцових і царської сім’ї.
Більярдна використана в якості картинної галереї, де розташовуються роботи класиків епохи Відродження.
Блакитна вітальня – перлина палацу примикає до вестибюля. На блакитному тлі стін переплітаються білі ліпні рослинні візерунки (ліпник – Роман Фуртунов), які підкреслюють білі із золотом меблі в стилі ампір.
Поруч з вітальнею знаходиться Зимовий сад, в якому серед зелені тропічних рослин затишно розташувалися мармурові скульптури.
Парадна їдальня – величезне приміщення (150 м. кв.), декороване різьбленою обробкою стелі і панелей, біло-блакитним фонтаном і меблями англійських і французьких майстрів.
В експозиції музею представлено понад 11 тисяч експонатів у тому числі: живопис XVI – XIX ст., гравюри XVIII ст., меблі XIX ст., предмети інтер’єрів і близько 6 тисяч різних літературних і музичних творів XVIII – початку XIX ст.
Архітектура
Палац розташований паралельно лінії гір, і виконаний з діабазу (дрібнозерниста вулканічна гірська порода сірого або зеленувато-чорного кольору схожа з базальтом), органічно вливається в навколишній гірський ландшафт Ай-Петрі.
Воронцовський палац складається з декількох корпусів (центральний, столовий, гостьовий, бібліотечний і господарський), гармонійно поєднаних в єдиний архітектурний комплекс.
Центральний вхід в замок розташований з заходу. Глухі стіни з круглими баштами, вузький проїзд з ажурним містком (для проходу на хори) і стрілчастої аркою – це подвір’я Господарських корпусів (1838 – 1844 рр.) і під’їзд до Центрального корпусу (1834 – 1837 рр.). Із західної сторони зведені зубчасті стіни з великих грубо оброблених плит, вузькі вікна – роблять палац із заходу схожим на добре укріплену оборонну споруду.
З Господарського двору, минаючи дві прямокутні башти (1840 – 1842 рр.), потрапляємо в Парадний дворик. Звідси відкривається прекрасний панорамний вид на Ай-Петрі, обмежену з одного боку вежею з годинником (годинник з боєм), а з іншого – східним флігелем. Великі прямокутні вікна, спрямовані увись куполи, витонченої форми зубці й димові труби у вигляді квітів візуально полегшують східну частина палацового ансамблю.
З площини стіни висунуті на різних рівнях – центральна частина з парадним входом, який веде в головні зали експозиції, розташовані в Центральному та Їдальному корпусах (1830 – 1834 рр.). До Їдального корпусу примикає Більярдна зала (1841 – 1842 рр.) та Гостьовий корпус (Шувалівський – в правій його частині розташовувалися покої дочки Воронцова Софії Михайлівни, в заміжжі графині Шувалової).
Південний фасад палацу звернений до моря і має виражені риси східного стилю. Основним елементом тут є монументальний портал, всередині якого влаштована ніша. За її широкому фризу шести кратно повторюється вислів із Корану: «Немає бога, окрім Аллаха». До порталу примикає широкі сходи (1848 р.) – Левова тераса, на бічних виступах якої встановлено три пари левів (сплячий, що прокидаються і не сплячий) з білого мармуру, виконані в майстерні італійського скульптора Джовані Бонанні. Південну частину палацу обрамляє регулярний парк, який зветься Нижнім парком.
Північний фасад, оформлений в стилі пізньої англійської готики: стрілчасті високі вікнами-еркери, високі класичні вежі та башточки – фіали, виходить на Ай-Петрі.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, м. Алупка, Дворцове шосе, 10.
Фільми, в яких задіяний палац: «Небесні ластівки», «Шалений день, або одруження Фігаро», «Сафо».
Посилання
- Конкурси. Українські чудеса
- Історичні факти. Засуджений подвигом
- Історичні факти. Звертайтеся до мене на ви
- Легенди. Тезка прем’єр-міністра
Як дістатися
Автотранспортом за автошляхом М 18 (Севастополь – Ялта – Сімферополь).
Громадським транспортом з Ялти.