Історія
Історія шедевра українського бароко почалася з прийняття рішення у 1903 році про спорудження нової будівлі Земської управи, початковий проект якої розробив Олександр Іванович Ширшов (1869 -) у стилі французького ренесансу.
Однак після розгляду цього варіанту проекту, будівельна комісія міської думи вирішує, що нова будівля повинна відповідати сучасності з урахуванням нових течій в українській архітектурі. Так на світ з’явився проект Василя Григоровича Кричевського (1872 – 1952) у стилі українського модерну, згідно якого в період з 1903 по 1908 роки зводиться новий будинок Полтавського губернського земства.
Настільки яскраво виражений український стиль в обробці зовнішнього оздоблення та внутрішніх інтер’єрів будинку викликав незадоволення імператора Всеросійського Миколи ІІ (1868 – 1918), під час його відвідування Полтави у 1909 році, бо зайвий раз нагадував городянам, що вони не просто частина Російської імперії, а – українці. Третій поверх був відданий під природний музей.
Через три роки після Жовтневої революції 1917 року нова влада повністю передає будівлю музею, який отримав ім’я Центральний пролетарський. З безліччю цікавих експозицій і залів.
У роки Великої Вітчизняної війни (1941 – 1945) будівля музею сильно постраждала внаслідок пожежі, яку організували відступаючи німецькі війська. Але вже на початку 50-х років була почата реставрація силами полтавських архітекторів, інженерів, будівельників та художників, і відновлена експозиція почала діяти в 1964 році.
2005 рік став знаковим для музею, який став дипломантом Першого Всеукраїнського фестивалю «Музей третього тисячоліття».
Архітектура
Будинок Полтавського губернського земства, спроектовано в стилі українського модерну, – триповерховий корпус, перший поверх з яких – цокольний, декорований рожевим гранітом. Центральна частина з двома вежами і високої стрілчастої дахом виступає від основної частини, з боків якої розташовані ризаліти.
Майоліка і кераміка, прикрашають фасад (герби всіх повітових міст Полтавської губернії початку ХХ століття) і внутрішній інтер’єр будівлі музею (рослинно-квітковий і геральдичний орнамент), спочатку були виготовлені в Миргороді та Опішні, а головний вхід прикрашає «дерево життя», майстерно вирізане на дверях.
Експозиція
Спочатку експозиція музею складалася із зразків грунту і рослин, зібраних Докучаєвим Василем Васильовичем (1846 – 1903) на теренах Малоросії.
У 1906 році зали музею поповнилися дарами Скаржинської Катерини Миколаївни (1852 – 1932), що складалися з більш ніж двадцяти тисяч експонатів і чотирьох тисяч томів літератури.
Після Другої світової війни експозиція зменшилася до тридцяти семи тисяч об’єктів, в той час як у довоєнний період їх число перевищувало сто вісімнадцять тисяч.
Зараз в музеї зберігається понад ста дев’яноста тисяч об’єктом старовини (обладунків, холодної зброї, домашнього начиння, предметів побуту та культових служінь), розміщених у залах етнографії та історії, релігії і мистецтва, археології та інших.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Полтавська область, м. Полтава, вул. Конституції, буд.2.
Тел. (05322)7-42-34, 7-15-37, 2-09-19.
Посилання
Історичні факти. Малиновий дзвін турецьких гармат
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М 03 (Київ – Полтава – Харків), потім від Корпусного саду по Жовтневої вулиці до перетину з вулицею Конституції.