У будь-які часи, за будь-якої влади були люди готові встати на захист своїх прав, які ця влада зневажає. Але для того щоб запалити вогонь народного гніву потрібна іскра.
Ось саме з такою іскри і розгорілося повстання Дьордя Дожа – почалося в 1514 році як хрестовий похід проти Османської імперії, що переросло, після зради дворянства, – в антифеодальне. Але перші лицарі Угорщини – курунци (етимологія – «хрест»), зраджені королівською владою, обернули все своє обурення на не же, показавши тим самим приклад своєї незламної сили і рішучості до боротьби, не дивлячись на придушення повстання.
Далі «курунцамі» в Угорщині стали називатися всі незадоволені діяльністю влади, незалежно від класової та релігійної приналежності, хто готовий був боротися за свої права (1672 – повстання в Партіуме, 1675 – повстання «утікачів», 1703 – повстання Ференца ІІ Ракоці), натхненні вчинком тих перших лицарів, до речі сказати, що своєю більшістю складалися з селян, міської бідноти, ремісників, студентів і монахів.
Так угорський хрестовий похід проти турок став походом за повалення самодержавства і пов’язаної з ними класової дискримінацією, а курунци (хрестоносці) – її символом.