Історія
Заснуванням своїм собор зобов’язаний трагедії, яка спіткала його попередника, повністю знищеного пожежею, – Домініканський монастир у селі Селище (колишній Черленков). Новий монастир у 1639 році було вирішено заснувати на землях Вінниці як частину дерев’яних оборонних споруд фортеці. Головним ініціатором спорудження став Стефан Черленковський, а землі було виділено Яном Ордживольським.
А вже через десятиліття господарі монастиря (ченці – домініканці) залишають свою обитель, рятуючись від військ Максима Кривоноса ( – 1648) під час україно-польської війни 1648 – 1654 років.
Наступним зворотнім моментом у долі монастиря стає 1758 рік, коли граф Михайло Грохольський (1705 – 1765) приймає рішення про реконструкцію костьолу зі зведенням у його стінах родової усипальниці Грохольських.
Однак за підсумками російсько-польських воєн в 1772 році територія Вінниці відійшла до Російської імперії (1721 – 1917) православного віросповідання, тому костел поступово приходить у занепад – на початку XIX століття кількість ченців у ньому складало лише п’ять чоловік.
З цими подіями і пов’язано скасування католицького костелу в 1832 році, і переобладнання його на оплот православ’я (зі старої будівлі в його стіни перебазувалася церква св. Косьми і Даміана), освячений роком пізніше.
А у 1847 році в стінах, тоді вже, собору зустрічали імператора Всеросійського Миколу I (1796 – 1855), який підписав проект його реконструкції, але судилося втілитися в життя йому лише через тринадцять років через брак фінансування. Освячення собору після реконструкції відбулося у 1866 році.
Особливе місце, яке займав вінницький Свято-Преображенський собор у православному світі підкреслює той факт, що саме йому була дарована в 1865 році Дарохранительниця (посудина для зберігання святих дарів) майбутнім імператором Олександром III (1845 – 1894) як данину скорботи про померлого брата Миколу (1843 – 1865).
Останнім представником царської династії Романових, що відвідав стіни собору, був Микола II (1868 – 1918), який в 1916 році завдав офіційний візит до Вінниці.
Громадянська війна (1917 – 1923) принесла православному храму розорення (1922) і запустіння, а після неї ще і осквернення – в 30 – х роках його переобладнали на склад для зберігання гуми, а в 60-х – на спортивний зал.
Лише у 80-х роках ХХ століття в стіни спаплюженого храму починає повертатися духовність – відкрито зал органної та камерної музики. А десятиліттям пізніше (1990 рік) відбувається повне відродження храму – його передають у лоно православної церкви Московського патріархату, в якому він перебуває й донині.
Зараз храм – оплот просвещения та культури, який крім богослужінь надає дах під своїми золотими куполами великої церковної бібліотеці, духовному хору і театру-студії «Ломпадка».
Архітектура
Згідно первісного проекту (1639), тоді ще католицький, костел був споруджений із деревини в стилі бароко і включений в систему оборонних споруд (мурів) вінницької фортеці.
Після реконструкції 1758 року, коли костел був перебудований вже з каменю, в його комплекс входили монастирський корпус і костел з фамільної криптою (усипальницею) Грохольських під вівтарною частиною.
Після передачі православному духовенству в 1832 році, на даху бічних веж були споруджені купола, як і над спеціально влаштованим барабанним підставою средокрестия (місце перетину головного нефа і трансепта).
Ще через двадцять три роки видозмінюється внутрішній устрій собору – замість крипти Грохольських була споруджена тепла церква, освячена на честь першої православної церкви Вінниці – св. Косьми і Даміана, а останки були або перенесені у праву від входу кімнату і замуровані, або поховані під південною частиною крипти.
Після революції 1917 року спочатку прибрали купола, а пізніше були знищені і бічні вежі.
Зараз погляду постає трикупольну тринефний шестистовпний собор, звернений до вулиці Садової отдекорованим пілястрами тосканського ордера фасадом у бароковому стилі, і будівлею Домініканського монастиря, що прилягає з протилежного від головного фасаду боку.
У плані будівля храму утворює прямий хрест, внутрішні інтер’єри якого ще зберігають розпис XVIII століття, вершиною замкнутого в хори, а біля основи його розташовані хрещальня і ризниця, які служать сполучною ланкою з корпусом монастиря.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Соборна, 23.
Тел.: (0432) 35-23-95.
Посилання
- Поточний стан. Льохи під Вінницею
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль) або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград), а потім, не виїжджаючи на об’їзну, до вулиці Соборній.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім по вулиці Соборній до Свято-Преображенського собору.