Дев’яносторічна історія подільського кінематографічного дозвілля, яка поступилася місцем розважливим комерційним інтересам сучасного суспільства продиктованим меркантильним ХХІ століттям.
Один з останніх легких подихів архітектурної неокласики перед тотальним засиллям монументальної помпезності важелезного сталінського ампіру, який приніс із собою радянський окупаційний режим в тяжінні до розкоші крізь призму свого невігластва.
Затишна садиба в самому серці сучасного міста, яке поступово оточило її з усіх боків, але за століття так і не змогло поглинути до кінця, залишивши на згадку про іншу Вінницю суцільно потопаючу в запаморочливому ароматі вишневих садочків та повільній течії розміреного буття колисаного самим Богом.
Яскравий приклад багатогранності таланту одного зодчого, інструментарій якого увібрав в себе все найкраще, що за тисячоліття винайшли найталановитіші творці свого європейського часу, щоб перетворити невеличке українське містечко на скарбницю архітектурних шедеврів.
Прабатько сучасного міста, який пішов в безодню небуття без надії на повернення, подарувавши своєму дітищу велике майбутнє та розквіт, щоб назавжди залишитися на пожовклих сторінках історії славетністю свого буття.
Пам’ять а жовто-блакитних кольорах з тризубом на чолі, як нагадування про довгій шлях міста крізь століття випробувань, щоб слугувати світові прикладом стійкості, мужності та відданості своєму корінню крізь заборони, катування та смерть.
Чорноморська вілла на березі Південного Бугу, яка стала символом відродження української незалежності початку ХХ століття, щоб пронести її вогник крізь сімдесятирічний морок забуття радянської окупації.
Перлина вишуканого архітектурного намиста, створеного дотиком геніальності одного майстра, в одному з найзатишніших міських куточків в рік останнього затишшя перед історичним буревієм дев’ятибального шторму, з якого Вінниця разом з Поділлям вийде геть іншою.
Вишукано-охайна унікальна маленька перлина в стилі модерн, як останній фрагмент багатоликого малюнку забудови, лишеної по собі на згадку головним творецем-новатором сучасного центра, без шедеврів якого Вінниця не була б тією красунею, яку люблять і цінують містяне і гості Подільського краю.
Історія, яку марно намагався поховати Час руками тих, хто вважав себе підкорювачем України, а сам опинився на задвірках пам’яті з вічним клеймом гнобителя і окупанта на чолі, щоб з поверненням жовто-блакитної волі вона постала з небуття одним помахом крила Фенікса.
Один з трьох вінницьких якорів, які стійко тримають середньо-освітній міський корабель на плаву ось вже друге століття попри всі історичні буревії та шторми, які раз-у-раз намагаються знищити Україну своїми надпотужними силами.
Стандарт архітектурної краси для загально-громадських споруд початку ХХ століття, яким міський голова назавжди вписав золотими літерами своє ім’я в міські хроніки, щоб через століття вдячні нащадки на згадку на його честь називали вулиці.
Чарівність казки застигла архітектурною перлиною на одній з прадавніх вінницьких вулиць, щоб майже поглиненою безоднею Часу колись однієї миті відродитися наново в першим променем Аврори нової сучасності.
Вишуканий український модерн, який закарбував в собі все найкраще надбання зодчих минулого в переосмислені вільних художників початку ХХ століття з додаванням фольклорних традицій та відкритості новому, породивших нову унікальність.
Приватна ініціатива на службі у вінницького суспільства весь час свого існування, яка за століття пройшла довгий шлях від училища першого розряду до серця міської освіти, дбайливо зберігши шляхетність морально-естетичних традицій крізь всі випробовування та посягання безжального Часу.
Архітектурний колос, як ототожнення цілої епохи соціальної забудови піку розквіту подільського суспільства перед сімдесятирічною прірвою московсько-окупаційного занепаду, в якому не знайшлося місця візуальній красоті.
Величний корабель, що пливе в передсвітанковому тумані на гребні високого пагорба над Південним Бугом, і зелені хвилі затишного саду заколисують своїм тихим шепотом віки на кормі його абрису під ніжний, ледь чутний спів янголів.
Прекрасний сучасний вишуканий модерн на стародавній вінницькій вулиці, яка пам’ятає місто щільно оповите запаморочливим солодким ароматом абрикосово-яблуневого квіту затишних садиб без метушні урбаністичного трафіку та смогу вихлопних газів.
Символ міцного зв’язку спадковості поколінь від українських пращурів до їхніх далеких нащадків, сліди перебування яких на цьому маленькому клаптику землі в гирлі Вишеньки до кінця не змогли стерти невблаганні вітри Часу, хоч в своїх намаганнях тисячоліттями вели українські землі крізь вогонь, воду та мідні труби.
Перший в крані комплекс подібного типу, який вже більше століття сумлінно виконує свою високу місію охорони здоров’я українського суспільства від найпідступнішого ворога, який життя перетворює на пекло.