Вся вінницька військова історія останнього століття написана відомими іменами і подіями на мурованих стінах його будівель, хоч безжальна рука часу і поламала цілісність комплексу, а дещо і зовсім стерла, не залишивши і сліду.
Муровані велитні-колоси, які пережили дві світових війни, щоб на порозі третього тисячоліття нагадати про славетне минуле та нескорений бойовий дух Волі міста на Південному Бузі.
Новозбудований спадкоємець минулого, який з плином часу сам поступово стає частиною української історії впевнено крокуючи шляхом всіх тих, кого пізніше людство впевненою рукою впише на пожовклі сторінки своїх літописів, а може, за браком останніх, лише рядком електронних реєстрів.
Перероджений з дерева в камінь на згадку про село і його не байдужу громаду, вже давно поглинених ненаситно-урбаністичним містом, західну частину якого вони колись захищали.
Головна транспортна артерія міста, яка ширяє над смарагдовим оксамитом повноводної річки поділяючій в замрійливому тумані Час на до і після, варто лише перетнути Рубікон свідомості, щоб озирнутися і побачити, як сучасність стає минулим.
Гідний спадкоємець того, що століттями об’єднувало крізь всі природні примхи та самодурство тимчасових правителів, постаючи з земного попілу волею творців, а не руйнівників, щоб продовжувати єдина для двох берегів життя.
Величний храм наук, який як непотоплюваний корабель високо несе прапор знань для майбутніх поколінь крізь всі бурхливі шквали непростого сьогодення та нівелювання цінності освіти представниками сучасного бомонду.
Дитя кількох майстрів, кожен з яких в свій час доклав до його створення натхненну руку, щоб воно стріло світанок третього тисячоліття у всій красі ошатної монументальності з легким натяком на давні витоки свого існування.
Маленька перлина, що ніжно береже в своєму серці один з найцінніших скарбів історії розвитку сучасної медичної науки другої половини ХІХ століття закарбований в тілесній оболонці одного з її видатних основоположників.
Унікальний храм єдності віри і науки, як виключення з правил в якому вони зазвичай ідуть різними, часто-густо протилежними шляхами, що змогли об’єднатися заради збереження пам’яті про великого творця та гуманіста.
Дев’яносторічна історія подільського кінематографічного дозвілля, яка поступилася місцем розважливим комерційним інтересам сучасного суспільства продиктованим меркантильним ХХІ століттям.
Один з останніх легких подихів архітектурної неокласики перед тотальним засиллям монументальної помпезності важелезного сталінського ампіру, який приніс із собою радянський окупаційний режим в тяжінні до розкоші крізь призму свого невігластва.
Затишна садиба в самому серці сучасного міста, яке поступово оточило її з усіх боків, але за століття так і не змогло поглинути до кінця, залишивши на згадку про іншу Вінницю суцільно потопаючу в запаморочливому ароматі вишневих садочків та повільній течії розміреного буття колисаного самим Богом.
Яскравий приклад багатогранності таланту одного зодчого, інструментарій якого увібрав в себе все найкраще, що за тисячоліття винайшли найталановитіші творці свого європейського часу, щоб перетворити невеличке українське містечко на скарбницю архітектурних шедеврів.
Прабатько сучасного міста, який пішов в безодню небуття без надії на повернення, подарувавши своєму дітищу велике майбутнє та розквіт, щоб назавжди залишитися на пожовклих сторінках історії славетністю свого буття.
Пам’ять а жовто-блакитних кольорах з тризубом на чолі, як нагадування про довгій шлях міста крізь століття випробувань, щоб слугувати світові прикладом стійкості, мужності та відданості своєму корінню крізь заборони, катування та смерть.
Чорноморська вілла на березі Південного Бугу, яка стала символом відродження української незалежності початку ХХ століття, щоб пронести її вогник крізь сімдесятирічний морок забуття радянської окупації.
Перлина вишуканого архітектурного намиста, створеного дотиком геніальності одного майстра, в одному з найзатишніших міських куточків в рік останнього затишшя перед історичним буревієм дев’ятибального шторму, з якого Вінниця разом з Поділлям вийде геть іншою.
Вишукано-охайна унікальна маленька перлина в стилі модерн, як останній фрагмент багатоликого малюнку забудови, лишеної по собі на згадку головним творецем-новатором сучасного центра, без шедеврів якого Вінниця не була б тією красунею, яку люблять і цінують містяне і гості Подільського краю.
Історія, яку марно намагався поховати Час руками тих, хто вважав себе підкорювачем України, а сам опинився на задвірках пам’яті з вічним клеймом гнобителя і окупанта на чолі, щоб з поверненням жовто-блакитної волі вона постала з небуття одним помахом крила Фенікса.