Варіант Р1
Із-за гори та з-за крутої
Славне військо виступає;
Ой попереду Морозенко
На конику виграває.
Та ой біжи ж ти, коню,
Та й не риссю – ходою,
Ой зострінеться з крутою горою,
Із вражою ордою.
Ой зострінеться, коню,
Та й з крутою горою,
Ой із вражою ордою,
Із вдовою молодою.
Та не плач, Морозихо,
Та не плач, не журися,
Ходім з нами, козаками,
Та меду-вина напийся.
«Та уже мені, браття,
Та мед-вино не п’ється.
Ой вже коло мого серця
Та як гадина в’ється.
Та коло мого серця
Та як гадина в’ється,
Ой десь мій син Морозенко
Та із ордою б’ється».
Ой б’ється він, б’ється
Та ї час, і годину
Ой за рідну Україну
Ще й за молоду дівчину.
Посадили Морозенка
Та на тесовій лавці:
«Ой скидай, скидай, Морозенку,
Та й чоботи-сап’янці!»
Ой повели та й Морозенка
На високу могилу:
«Ой поглянь, поглянь, Морозенку,
На свою Україну!»
«Та уже ж мені, браття,
Й Україна не мила,
Остається кінь вороный,
Ще й дівчина мила».
Посадили Морозенка
Та на жовтім ряденці,
Виймають з Морозенка
Та кривавеє серце.
Варіант С2
Ходить Мороз морозами, темними лугами
Та зморозив дівчиночку з чорними бровами.
Ой Морозе, Морозику, ти славний козаче,
Та за тобою, Морозику, вся Вкраїна плаче.
Ой коби-то Україна, а то Київ-місто -
Морозиха заплакала, ідучи до міста.
Перейшли два козаки, взяли підмовляти:
«Перестань-ко, Морозихо, по місті ходити,
Бо твій Мороз перестав мед-горілку пити.
Подивися, Морозихо, по високій горі:
Ходить Мороз морозами на воронім коні».
Вже Мороз у городі, забреніла пчілка -
Зісталася вдовою Морозова жінка.
Та й то ж, Мороз, у городі розцвілися цвіти -
Зістали сі сиротами Морозови діти.
Варіант Т3
Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна,
Як тая дівчина…
Ой плакала дівчинонька,
Із базару йдучи, -
Як зачує Морозенко,
Мед-горілку п’ючи.
«Чогось мені, мої брати,
Горілка не п’ється, -
Під нашими воротами
Турки з шведами б’ються».
Не так ті злії турки,
Як ті гетьманці,
Да й поймали Морозенка
У неділю вранці.
Варіант У4
Ти Морозе, Морозенко, славний козаче;
По тобі, Морозенко, вся Вкраїна плаче.
Плаче, плаче Морозиха, на місто ідучи.
Як зачули козаченьки, мед-горілку п’ючи:
«Ой годі, Морозихо, по йому тужити;
Да ходімо з нами, козаками, горілочки пити».
«Чомусь мені, козаченьки, горілка не п’ється:
Десь мій Морозенко з ордою б’ється».
Б’ється, б’ється із ляхами, між трьома шляхами,
Під ним коник вороненький, на їм жупан голубенький,
(текст продовжується, обрізаний нижнім краєм сторінки)
І сам козак молоденький…
На йому жупанина з вітром говорила:
«Ти вітер, вітерочок, не подай Морозенка
Ляхам на поталу!»
Варіант Ф5
Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна, як те горде військо…
Заплакала Морозиха, йдучи рано на місто.
Здибали її три козаки, із замку ідучи:
«Ой перестань, Морозихо, по синові тужити,
Ходи з нами, козаками, меду-вина пити!»
«Ой пийте ви, здоровенькі, та коли вам п’ється,
Коло моєї головоньки все лишенько в’ється.
Та видите, мої браття, щось вино не п’ється,
Ой десь-то мій Морозенько та з ляхами б’ється!»
Пішла, пішла Морозиха на гору високу,
Подивиться Морозиха в долину глибоку:
Аж з-за гори високої горде військо виступає,
А поперед Морозенько сивим конем виграває.
«Не грай, не грай, сивий коню, та не грай підо мною,
Ступай, ступай, сивий коню, лиш тихою ступою!»
А в нашого Морозенька червона стрічка, -
Де поверне Морозенько – кривавая річка.
Попід гору високую покопані шанці, -
Ой злапали Морозенька в неділеньку вранці;
Ой злапали Морозенька, назад руки зв’язали,
Назад руки ізв’язавши, до замку віддали.
Посадили Морозенька на тисовім стільці,
Зняли, зняли з Морозенька з чересом червінці.
Посадили Морозенька на мальованій лавці,
Зняли, зняли з Морозенька шовкові жупанці.
Посадили Морозенька на жовтім пісочку,
Зняли, зняли з Морозенька криваву сорочку.
Посадили Морозенька на високій могилі:
«Поглядайся, Морозеньку, по всій своїй Україні!»
«Україна! Милий боже, та й те горде військо!
Прощай же ми, стара нене, та й ти, любая прічко!»
Вони його ані били, ні в чверті рубали, -
Тільки з нього, молодого, живцем серце взяли.
Варіант Х6
Ой ти Морозе, Морозенку, ой ти славний козаче,
За тобою, Морозенку, вся Україна плаче.
Да не так тая Україна, ой як гордое військо…
Заплакала Морозиха, у неділю ідучи на місто.
«Не плач, не плач, Морозихо, о сиру землю не бийся,
Ходімо з нами, козаками, да меду-вина напийся».
«Чомусь мені, милое браття, да мед-вино не п’ється,
За моею границею шведин з ляхом б’ється…»
«Нехай б’ється, рубається, він у тому кохається!»
Ой із-за гори, з-за крутої, гордо військо виступає,
Попереду Морозенко сивим конем грає.
Ой прихилив головоньку к сивому коню до гривоньки,
Ой розпустив чорні кудрі к сивому коню до копитця.
«Іди, іди, сивий коню, тихою тупою,
Зострінемся з ордою, за бистрою рікою».
По тім боці запорожці покопали шанці, -
Ой піймали Морозенка у неділю уранці.
Посадили Морозенка на дубовій лавці,
Ой зняли з Морозенка кармазин, сап’янці.
Посадили Морозенка та на білім ряденці,
Да вийняли з Морозенка кроваве серце.
Викопали Морозенку глибоку долину,
Висипали Морозенку високу могилу:
«Дивись, дивись, Морозенку, да на свою Україну!»
«Чомусь мені, миле браття, да Україна не мила…
Тільки милий мені, браття, мій кінь вороненький.
Осідлайте коня мого, пов’яжіте козацькую зброю:
Нехай біжить в Україну до мого дому».
Варіант Ц7
Ой, Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, славний Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна,
Як молода дівчина;
Не так тая дівчина,
Як стара Морозиха.
«Не плач, не плач, стара Морозихо,
Не бийсь в сиру землю,
Іди з нами, козаками,
(текст на сторінці обривається)
Мед-горілку пити».
«Чогось мені, мої братці,
Мед-горілка не п’ється:
За царськими воротами
Турок з шведом б’ється».
Б’ється сутки, б’ється другі,
На треті подався;
Під Морозом молоденьким
Сивий коник розігрався.
«Не грай, коню, підо мною,
А йди ступою,
Бо йдуть ляшки
На три шляшки
В погоню за мною».
Ой догнали Морозенка
Та на жовтім пісочку:
«Скидай, скидай, Морозенку,
Свою шведську сорочку!»
Посадили Морозенка на тесовій лавці:
«Скидай, скидай, Морозенку, чоботи-сап’янці!»
Ой вивели Морозенка на високу могилу:
«Подивись, Морозенку, та на свою Вкраїну!»
А вдарився Морозенко та в поли руками:
«Ручки ж мої білі, бумаги́ні, пропав же я з вами!»
Положили Морозенка під колючу грушу
Та й виймають з Морозенка зсередини душу.
Устань, устань, Морозенку, підведи головку,
Подивися, Морозенку, на свою любовку…
Варіант Ч8
Із-за гори, з-за крутої
Горде військо виступає,
Гей, попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
Ой Морозе, Морозенку,
Ти преславний козаче,
Гей, за тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.
Не так тая Україна,
Як те гарне військо,
Гей, заплакала Морозиха,
Ідучи на місто.
А за нею два двораки
Руками махають,
Гей, молоду Морозиху
Словоньками розважають:
«Не плач, не плач, Морозихо,
Морозенкова мати,
Гей, буде твій син Морозенко
Сивим конем вигравати.
Не плач, не плач,
Не плач, не журися,
Гей, іди з нами, з козаками,
Мед-вина напийся!»
«Ой щось мені, миле браття,
Мед-вино не п’ється,
Гей, десь мій син Морозенко
Та й з ордою б’ється.
Стоять верби кінець греблі,
Ними вітер колише,
Гей, там мій син Морозенко
До матінки листи пише:
«Продай, продай, моя мати,
Сірі воли і теличку
Та викупи, моя мати,
Свого сина з неволечки».
«Шкода, шкода, мій синочку,
Сірих волів продавати,
Як заробивсь, мій синочку,
Так і будеш відбувати.
В Браїлові на риночку
Там дві квітки звито, -
Гей, либонь, мого Морозенка
Вже з коника збито».
Посадили Морозенка
На жовтій лавці,
Гей, та ізняли з Морозенка
Чоботи-скоронці.
Посадили Морозенка
На колючу грушу,
Гей, та й вийняли з Морозенка
Козацькую душу.
Варіант Ш9
В неділеньку ранесенько да ще до схід сонця,
Ой плакала Морозиха, сидя у віконця:
«Морозенко-козаченько, як мак розпускався,
Морозенко-козаченько в неволю попався!»
«Продавай же, матусенько, воли да корови
Да викупляй свого сина з тяжкої неволі!
Продавай же, матусенько, бики та теліці
Да викупляй свого сина з сирої темниці.
Не лай мене, матусенько, грізними словами,
Схаменешся й обіллєшся дрібними сльозами…
Да в’яжи, вража татарюго, назад руки стуга,
Буде на вас, козаченьки, велика потуга!
Ой піду я в чисте поле на Савур-могилу,
Ой гляну я, подивлюся на свою Вкраїну!..»
Варіант Щ10
Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче,
За тобою, Морозенку, Україна плаче.
Не так тая Україна, як військові други,
Більше ж плаче Морозиха од печалі-туги.
«Годі ж тобі, Морозихо, по сину тужити,
Ходім з нами, козаками, мед-горілку пити».
«Чогось мені, козаченьки, нічого не п’ється,
Може в сей час Морозенко з татарвою б’ється».
Ой з-за гори, із-за кручі військо виступає,
Попереду Морозенко конем виграває.
Склонив же він головоньку, думає-гадaє:
«Бідна моя головонька, щось кров клокотає».
У нашого Морозенка червона стрічка,
Де пройде Морозенко – кривавая річка.
За річкою бусурмани покопали шанці,
Там узято Морозенка в неділеньку вранці.
Посадили Морозенка на дубовім стільці,
Взяли зняли з Морозенка в чересі червінці.
Посадили Морозенка на жовтім пісочку,
Зняли, зняли з Морозенка криваву сорочку.
В понеділок ранесенько та ще до схід сонця
Ой, плакала Морозиха, сидя край віконця.
Морозенко-козаченько, як мак, розпускався,
Морозенко-козаченько в неволю попався.
«Продавай же, матусенько, воли та корови,
Та викупляй свого сина з тяжкої неволі.
Продавай же, матусенько, воли та теліці,
Викупляй же свого сина з сирої темниці».
Морозенку назад руки як стали в’язати,
То став тоді Морозенко із жалю казати:
«Не лай мене, матусенько, грізними словами,
Схаменешся, обіллєшся гіркими сльозами.
В’яжи, вражий татарюго, назад руки стуга,
Буде на вас козацькая велика потуга.
Ой як піду в чисте поле на Савур-могилу
Та погляну, подивлюся на свою Вкраїну».
Розсерчали татарюги, стали мати раду,
Як би тому Морозенку віддячить досаду.
Вони ж його не стріляли й не четвертували,
Тільки з його козацькеє живцем серце взяли.
Варіант Ю11
Та літає ворон, літає чорний
Та по глибокій долині;
Засилає государ часті листи
По всій своїй Україні:
«Ой живіть, живіть, славні українці,
Та не бійтеся нікого;
Ой звоював же государ шведа
Ще й запорожця много!»
Ой у неділеньку рано-пораненьку
Виряжала стара мати
Свого сина в новобранці.
Ой як виряджала та все проклинала
А гіркими словами.
«Ой не проклинай, стара матусенько,
А гіркими словами:
Завтрашній день поутру раненько
Та вмиєшся сльозами».
Плаче, плаче стара Морозиха,
Та базаром ідучи.
Як почули славні запорожці,
Мед-горілку п’ючи:
«Годі, годі, стара Морозихо,
По Морозу тужити,
Сідай з нами, з нами, козаками,
Мед-горілку пити».
Варіант Я12
Де Савур-могила, широка долина,
Сизий орел пролітає.
Славне військо, славне запорізьке,
А як мак, процвітає.
Ой у полі могила, широка долина,
Сизий орел пролітає,
Славне військо, славне запорізьке,
А як золото сяє.
«Ой візьміть мене, превражі мурзаки,
Та виведіть на могилу,
Ой нехай же я стану, стану подивлюся
Та на свою Україну.
Ой візьміть мене, превражі мурзаки,
Та виведіть на могилу,
Ох, нехай же я гляну, гляну подивлюся,
Де я марне загину».
Історична довідка
1 Варіант Р
Текст і мелодію записали у 1938 р. М. П. Гайдай та Г. С. Сухобрус в с. Ісківцях, Лазірківського р-ну, Полтавської обл., від І. І. Кривецького. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 8-3, од. зб. 140, арк. 46-47.
2 Варіант С
Записав Лесь Мартович у травні 1890 р. в с. Орельці, Снятинського р-ну, Станіславської обл., від М. Лук’янчука. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 29-3, од. зб. 177, арк. 1.
3 Варіант Т
Виписав М. Білозерський з матеріалів П. Куліша. Записано на Полтавщині; зберігається серед списків 1842-1847 рр. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 3-3, од. зб. 200, стор. 10.
Це один з найдавніших записів пісні. Її кінцівка може вказувати, як гадають деякі дослідники, на арешт якогось Морозенка «гетьманцями» – козаками війська гетьмана І. Брюховецького, разом з якими Морозенко брав участь в походах проти турків і татар. Про Морозенка цих років подаються ще такі відомості: під час одного з таких походів у 1668 р. Морозенко був взятий в полон, але цього ж року звільнений за клопотанням гетьмана Брюховецького. Останній, маючи вже тоді зрадницькі наміри відірвати Лівобережжя від Російської держави і перейти під протекторат Туреччини, сподівався в особі цього Морозенка мати спільника. Але Морозенко, вірний син українського народу, виступив проти Брюховецького, підняв козаків і розбив татар, які йшли на з’єднання з військами Брюховецького. Лазутчики Брюховецького ніби схопили Морозенка. Мужньо зносячи катування в тюрмі, Морозенко не давав згоди підтримувати зрадника. Лише втечею врятувався тоді він від смерті. (Див. Срезневський, II, стор. 156-157; стор. 127-131; Євецький, стор. 73-74).
4 Варіант У
Записано М. М. Білозерським від чумаків із с. Олексіївського, кол. Бірюченського пов., Воронезької губ. Друкується за зб.: Метлинський, стор. 411-412.
Цей варіант пісні в кінці контамінований.
5 Варіант Ф
Вперше опубліковано в зб.: Головацький, І, стор. 5. Друкується за зб.: «Укр. думи та іст. пісні», стор. 117-118.
6 Варіант Х
Цей варіант є одним з найдавніших записів пісні. Записав П. А. Лукашевич. Друкується за першою публікацією: Лукашевич, стор. 28-29.
7 Варіант Ц
Записано від С. Курдюченка (35 р.) в с. Пальчику, Катеринопільського р-ну на Київщині. Зберігається серед записів 1840-1900 рр. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 369, стор. 20.
В пісні чуються відгуки боротьби проти турецьких, шведських агресорів, польської шляхти. В окремих місцях вона нагадує деякі пісні про Нечая.
8 Варіант Ч
Рук. ф. ДПБ, ф. І (фонд Житецького), 6978.
Деякими мотивами цей варіант споріднений з варіантами пісень про Нечая, Супруна (звернення до матері з проханням викупити з неволі).
9 Варіант Ш
Друкується за зб.: Максимович, 1834, ч. І, кн. III, стор. 76. Цей варіант – один з найдавніших, можливо, початковий. Тут відбито лише полонення Морозенка турками. Можна припустити, що з цієї пісні взяли початок всі пізніші варіанти пісень про Морозенка.10 Варіант Щ
Записав у 1840 р. О. А. Мартинов в с. Голодаївському (нині с. Куйбишево, Куйбишевського р-ну, Ростовської обл.). Друкується за: ХФ, ф. 746, од. зб. 978, арк. 9.
11 Варіант Ю
Записано в 1874 р. у Мурафі, кол. Богодухівського пов. нині Краснокутського р-ну, Харківської обл., від І. Манжури. Друкується за зб.: Драгоманов, 1883, стор. 131.
Пісня контамінована. В ній помітні мотиви пісень про зруйнування Січі та рекрутських пісень середини XVIII ст., а також мотиви пісень про Сірка.
12 Варіант Я
Записано в кол. Чигиринському пов., Київської губ. (нині Чигиринський р-н, Кіровоградської обл.), у червні 1851 р. Друкується за рук. ф. ІМФЕ, ф. 3-3, од. зб. 198, стор. 22.
Своїм змістом і засобами зображення ця пісня близька і до пісень про Морозенка і до пісень про Сірка.
Переклад
Вариант Р13
Из-за горы да из-за крутой
Славное войско выступает;
Ой впереди Морозенко
На коньке играет.
Да ой беги же ты, конь,
Да и не рысью – ходою,
Ой встретится с крутою горою,
С вражьей ордою.
Ой встретится, конь,
Да и с крутою горою,
Ой с вражьей ордою,
С молодой вдовою.
Да не плачь, Морозиха,
Да не плачь, не печалься,
Пойдем с нами, казаками,
Да меду-вина напейся.
«Да уже мне, братья,
Да мед-вино не пьется.
Ой уже возле моего сердца
Да как гадина вьется.
Да возле моего сердца
Да как гадина вьется,
Ой где-то мой сын Морозенко
Да с ордою бьется».
Ой бьется он, бьется
Да и час, и часину
Ой за родную Украину
еще и за молодую девушку.
Посадили Морозенко
Да на тесовой лавке:
«Ой снимай, снимай, Морозенко,
Да и сапьяновые сапоги!»
Ой повели да и Морозенко
На высокую могилу:
«Ой взгляни, взгляни, Морозенко,
На свою Украину!»
«Да уже ж мне, братья,
И Украина не мила,
Остается конь вороной,
еще и милая девушка».
Посадили Морозенко
Да на желтом ряденце,
Вынимают из Морозенко
Да кровавое сердце.
Вариант С14
Ходит Мороз морозами, темными лугами
Да заморозил девчоночку с черными бровями.
Ой Морозе, Морозик, ты славный казак,
Да за тобой, Морозик, вся Украина плачет.
Ой кабы-то Украина, а то город Киев -
Морозиха заплакала, идя к городу.
Перешли два казака, стали уговаривать:
«Перестань-ка, Морозиха, по городу ходить,
Потому что твой Мороз перестал мед-водку пить.
Посмотри, Морозиха, по высокой горе:
Ходит Мороз морозами на вороном коне».
Уже Мороз в городе, зазвенела пчелка -
Осталась вдовою Морозова жена.
Да и то ж, Мороз, в городе расцвели цветы -
Остались сиротами Морозовы дети.
Вариант Т15
Ой Морозе, Морозенко,
Ты славный казак!
За тобою, Морозенко,
Вся Украина плачет.
Не так та Украина,
Как та девушка…
Ой плакала девушка,
С базара идя, -
Как услышит Морозенко,
Мед-водку пьющий.
«Что-то мне, мои братья,
Водка не пьется, -
Под нашими воротами
Турки со шведами бьются».
Не так те злые турки,
Как те гетманцы,
Да и поймали Морозенко
В воскресенье утром.
Вариант У16
Ты Морозе, Морозенко, славный казак;
По тебе, Морозенко, вся Украина плачет.
Плачет, плачет Морозиха, к городу идя.
Как услышали казаченьки, мед-водку пья:
«Ой полно, Морозиха, по нем тосковать;
Да пойдем с нами, казаками, водочку пить».
«Почему-то мне, казаченьки, водка не пьется:
Где-то мой Морозенко с ордою бьется».
Бьется, бьется с ляхами, между тремя дорогами,
Под ним конек вороненький, на нем жупан голубенький,
(текст продолжается, обрезан нижним краем страницы)
И сам казак молоденький…
На нем жупанина с ветром говорила:
«Ты ветер, ветерочек, не выдай Морозенко
Ляхам на расправу!»
Вариант Ф17
Ой Морозе, Морозенко, ты славный казак!
За тобою, Морозенко, вся Украина плачет.
Не так та Украина, как то гордое войско…
Заплакала Морозиха, идя рано в город.
Повстречали ее три казака, из замка идя:
«Ой перестань, Морозиха, по сыну тосковать,
Ходи с нами, казаками, меду-вина пить!»
«Ой пейте вы, здоровенькие, да коли вам пьется,
Возле моей головушки все горе вьется.
Да видите, мои братья, что-то вино не пьется,
Ой где-то мой Морозенько да с ляхами бьется!»
Пошла, пошла Морозиха на высокую гору,
Посмотрит Морозиха в глубокую долину:
Аж из-за высокой горы гордое войско выступает,
А впереди Морозенько сивым конем играет.
«Не играй, не играй, сивый конь, да не играй подо мною,
Ступай, ступай, сивый конь, лишь тихою поступью!»
А у нашего Морозенька красная ленточка, -
Где повернет Морозенько – кровавая речка.
Под высокой горою выкопаны шанцы, -
Ой поймали Морозенька в воскресенье утром;
Ой поймали Морозенька, назад руки связали,
Назад руки связав, в замок отдали.
Посадили Морозенька на тисовом стуле,
Сняли, сняли с Морозенька из пояса червонцы.
Посадили Морозенька на расписной лавке,
Сняли, сняли с Морозенька шелковые жупаны.
Посадили Морозенька на желтом песочке,
Сняли, сняли с Морозенька кровавую рубашку.
Посадили Морозенька на высокой могиле:
«Погляди-ка, Морозенько, по всей своей Украине!»
«Украина! Милый боже, да и то гордое войско!
Прощай же мне, старая мать, да и ты, любимая речка!»
Они его ни били, ни на четверти рубили, -
Только из него, молодого, живьем сердце вынули.
Вариант Х18
Ой ты Морозе, Морозенко, ой ты славный казак,
За тобою, Морозенко, вся Украина плачет.
Да не так та Украина, ой как гордое войско…
Заплакала Морозиха, в воскресенье идя в город.
«Не плачь, не плачь, Морозиха, о сыру землю не бейся,
Пойдем с нами, казаками, да меду-вина напейся».
«Почему-то мне, милые братья, да мед-вино не пьется,
За моею границей швед с ляхом бьется…»
«Пускай бьется, рубится, он в том тешится!»
Ой из-за горы, из-за крутой, гордое войско выступает,
Впереди Морозенко сивым конем играет.
Ой склонил головушку к сивому коню к гривоньке,
Ой распустил черные кудри к сивому коню к копытцам.
«Иди, иди, сивый конь, тихою поступью,
Встретимся с ордою, за быстрой рекою».
По той стороне запорожцы выкопали шанцы, -
Ой поймали Морозенька в воскресенье утром.
Посадили Морозенька на дубовой лавке,
Ой сняли с Морозенька кармазин, сапьянцы.
Посадили Морозенька да на белом ряденце,
Да вынули из Морозенька кровавое сердце.
Выкопали Морозеньку глубокую долину,
Насыпали Морозеньку высокую могилу:
«Смотри, смотри, Морозенько, да на свою Украину!»
«Почему-то мне, милые братья, да Украина не мила…
Только мил мне, братья, мой конь вороненький.
Оседлайте коня моего, привяжите казацкое оружие:
Пускай бежит в Украину к моему дому».
Вариант Ц19
Ой, Мороз, Морозенко,
Ты славный казак,
За тобою, славный Морозенко,
Вся Украина плачет.
Не так та Украина,
Как молодая девушка;
Не так та девушка,
Как старая Морозиха.
«Не плачь, не плачь, старая Морозиха,
Не бейся в сырую землю,
Иди с нами, казаками,
(текст на странице обрывается)
Мед-водку пить».
«Что-то мне, мои братцы,
Мед-водка не пьется:
За царскими воротами
Турок со шведом бьется».
Бьется сутки, бьется другие,
На третьи подался;
Под Морозом молоденьким
Сивый конь разыгрался.
«Не играй, конь, подо мной,
А иди ступой,
Ибо идут ляшки
На три шляха
В погоню за мной».
Ой догнали Морозенка
Да на желтом песочке:
«Скидывай, скидывай, Морозенко,
Свою шведскую рубашку!»
Посадили Морозенка на тесовой лавке:
«Скидывай, скидывай, Морозенко, чоботы-сапьянцы!»
Ой вывели Морозенка на высокую могилу:
«Погляди, Морозенко, да на свою Украину!»
А ударился Морозенко да в полы руками:
«Ручки ж мои белые, бумажные, пропал же я с вами!»
Положили Морозенка под колючую грушу
Да и вынимают из Морозенка изнутри душу.
Встань, встань, Морозенко, подними головку,
Погляди, Морозенко, на свою любовь…
Вариант Ч20
Из-за горы, из-за крутой
Гордо войско выступает,
Гей, впереди Морозенко
Сивым конем играет.
Ой Мороз, Морозенко,
Ты преславный казак,
Гей, за тобою, Морозенко,
Вся Украина плачет.
Не так та Украина,
Как то славное войско,
Гей, заплакала Морозиха,
Идучи в город.
А за нею два дворянина
Руками машут,
Гей, молодую Морозиху
Словечками развлекают:
«Не плачь, не плачь, Морозиха,
Морозенкова мать,
Гей, будет твой сын Морозенко
Сивым конем играть.
Не плачь, не плачь,
Не плачь, не горюй,
Гей, иди с нами, с казаками,
Мед-вина напейся!»
«Ой что-то мне, милые братцы,
Мед-вино не пьется,
Гей, где-то мой сын Морозенко
Да с ордой бьется.
Стоят вербы в конце гребли,
Их ветер колышет,
Гей, там мой сын Морозенко
К матушке письма пишет:
«Продай, продай, моя мать,
Серых волов и телочку
Да выкупи, моя мать,
Своего сына из неволи».
«Жаль, жаль, мой сыночек,
Серых волов продавать,
Как заработал, мой сыночек,
Так и будешь отрабатывать.
В Браилове на рыночке
Там две цветка свиты, -
Гей, видно, моего Морозенка
Уже с коня сбили».
Посадили Морозенка
На желтой лавке,
Гей, да сняли с Морозенка
Чоботы-скоронцы.
Посадили Морозенка
На колючую грушу,
Гей, да и вынули из Морозенка
Казацкую душу.
Вариант Ш21
В воскресенье ранешенько да еще до восхода солнца,
Ой плакала Морозиха, сидя у оконца:
«Морозенко-казачек, как мак распускался,
Морозенко-казачек в неволю попался!»
«Продавай же, матушка, волов да коров
Да выкупай своего сына из тяжелой неволи!
Продавай же, матушка, быков да телок
Да выкупай своего сына из сырой темницы.
Не брани меня, матушка, грозными словами,
Очнешься и обольешься мелкими слезами…
Да вяжи, вражеский татарин, назад руки туго,
Будет на вас, казачки, великая потуга!
Ой пойду я в чистое поле на Савур-могилу,
Ой гляну я, посмотрю на свою Украину!..»
Вариант Щ22
Ой Мороз, Морозенко, ты славный казак,
За тобою, Морозенко, Украина плачет.
Не так та Украина, как войсковые друзья,
Больше же плачет Морозиха от печали-туги.
«Хватит же тебе, Морозиха, по сыну тужить,
Пойдем с нами, казаками, мед-водку пить».
«Что-то мне, казачки, ничего не пьется,
Может в этот час Морозенко с татарвой бьется».
Ой из-за горы, из-за кручи войско выступает,
Впереди Морозенко конем играет.
Склонил же он головушку, думает-гадaет:
«Бедная моя головушка, что-то кровь клокочет».
У нашего Морозенка красная ленточка,
Где пройдет Морозенко – кровавая речка.
За речкой басурманы накопали шанцы,
Там взято Морозенка в воскресенье утром.
Посадили Морозенка на дубовом стуле,
Взяли сняли с Морозенка из-за пазухи червонцы.
Посадили Морозенка на желтом песочке,
Сняли, сняли с Морозенка кровавую рубашку.
В понедельник ранешенько да еще до восхода солнца
Ой, плакала Морозиха, сидя край оконца.
Морозенко-казачек, как мак, распускался,
Морозенко-казачек в неволю попался.
«Продавай же, матушка, волов да коров,
Да выкупай своего сына из тяжелой неволи.
Продавай же, матушка, волов да телок,
Выкупай же своего сына из сырой темницы».
Морозенку назад руки как стали вязать,
То стал тогда Морозенко с жалости говорить:
«Не брани меня, матушка, грозными словами,
Очнешься, обольешься горькими слезами.
Вяжи, вражеский татарин, назад руки туго,
Будет на вас казацкая великая потуга.
Ой как пойду в чистое поле на Савур-могилу
Да погляжу, посмотрю на свою Украину».
Разсерчали татары, стали держать совет,
Как бы тому Морозенку отомстить за досаду.
Они ж его не стреляли и не четвертовали,
Только из его казацкого живьем сердце взяли.
Вариант Ю23
Да летает ворон, летает черный
Да по глубокой долине;
Засылает государь частые письма
По всей своей Украине:
«Ой живите, живите, славные украинцы,
Да не бойтесь никого;
Ой завоевал же государь шведа
еще и запорожцев много!»
Ой в воскресенье рано-ранешенько
Выряжала старая мать
Своего сына в новобранцы.
Ой как выряжала да все проклинала
Да горькими словами.
«Ой не проклинай, старая матушка,
Да горькими словами:
Завтрашний день поутру ранешенько
Да умоешься слезами».
Плачет, плачет старая Морозиха,
Да базаром идучи.
Как услышали славные запорожцы,
Мед-водку пьючи:
«Хватит, хватит, старая Морозиха,
По Морозу тужить,
Садись с нами, с нами, казаками,
Мед-водку пить».
Вариант Я24
Где Савур-могила, широкая долина,
Сизый орел пролетает.
Славное войско, славное запорожское,
А как мак, процветает.
Ой в поле могила, широкая долина,
Сизый орел пролетает,
Славное войско, славное запорожское,
А как золото сияет.
«Ой возьмите меня, превражьи мурзаки,
Да выведите на могилу,
Ой пусть же я стану, стану погляжу
Да на свою Украину.
Ой возьмите меня, превражьи мурзаки,
Да выведите на могилу,
Ох, пусть же я гляну, гляну посмотрю,
Где я зря погибну».
Историческая справка
13 Вариант Р
Текст и мелодию записали в 1938 г. М. П. Гайдай и Г. С. Сухобрус в с. Исковцах, Лазирковского р-на, Полтавской обл., от И. И. Кривецкого. Рук. ф. ИМФе, ф. 8-3, ед. хр. 140, л. 46-47.
14 Вариант С
Записал Лесь Мартович в мае 1890 г. в с. Орельцы, Снятинского р-на, Станиславской обл., от М. Лукьянчука. Рук. ф. ИМФе, ф. 29-3, ед. хр. 177, л. 1.
15 Вариант Т
Выписал М. Белозерский из материалов П. Кулиша. Записано на Полтавщине; хранится среди списков 1842-1847 гг. Рук. ф. ИМФе, ф. 3-3, ед. хр. 200, стр. 10.
Это один из древнейших записей песни. Ее концовка может указывать, как полагают некоторые исследователи, на арест какого-то Морозенко «гетманцами» — казаками войска гетмана И. Брюховецкого, вместе с которыми Морозенко принимал участие в походах против турок и татар. О Морозенко этих лет подаются еще такие сведения: во время одного из таких походов в 1668 г. Морозенко был взят в плен, но в том же году освобожден по ходатайству гетмана Брюховецкого. Последний, имея уже тогда предательские намерения оторвать Левобережье от Российского государства и перейти под протекторат Турции, надеялся в лице этого Морозенко иметь сообщника. Но Морозенко, верный сын украинского народа, выступил против Брюховецкого, поднял казаков и разбил татар, которые шли на соединение с войсками Брюховецкого. Лазутчики Брюховецкого якобы схватили Морозенко. Мужественно перенося пытки в тюрьме, Морозенко не давал согласия поддерживать изменника. Только бегством спасся тогда он от смерти. (См. Срезневский, II, стр. 156-157; стр. 127-131; евецкий, стр. 73-74).
16 Вариант У
Записано М. М. Белозерским от чумаков из с. Алексеевского, бывш. Бирюченского у., Воронежской губ. Печатается по сб.: Метлинский, стр. 411-412.
Этот вариант песни в конце контаминирован.
17 Вариант Ф
Впервые опубликовано в сб.: Головацкий, I, стр. 5. Печатается по сб.: «Укр. думы и ист. песни», стр. 117-118.
18 Вариант Х
Этот вариант является одним из древнейших записей песни. Записал П. А. Лукашевич. Печатается по первой публикации: Лукашевич, стр. 28-29.
19 Вариант Ц
Записано от С. Курдюченко (35 лет) в с. Пальчик, Катеринопольского р-на на Киевщине. Хранится среди записей 1840-1900 гг. Рук. ф. ИМФе, ф. 28-3, ед. хр. 369, стр. 20.
В песне слышатся отголоски борьбы против турецких, шведских агрессоров, польской шляхты. В отдельных местах она напоминает некоторые песни о Нечае.
20 Вариант Ч
Рук. ф. ГПБ, ф. I (фонд Житецкого), 6978.
Некоторыми мотивами этот вариант родственен с вариантами песен о Нечае, Супруне (обращение к матери с просьбой выкупить из неволи).
21 Вариант Ш
Печатается по сб.: Максимович, 1834, ч. I, кн. III, стр. 76.
Этот вариант — один из древнейших, возможно, начальный. Здесь отражено лишь пленение Морозенко турками. Можно предположить, что из этой песни взяли начало все позднейшие варианты песен о Морозенко.
22 Вариант Щ
Записал в 1840 г. А. А. Мартынов в с. Голодаевском (ныне с. Куйбышево, Куйбышевского р-на, Ростовской обл.). Печатается по: ХФ, ф. 746, ед. хр. 978, л. 9.
23 Вариант Ю
Записано в 1874 г. в Мурафе, бывш. Богодуховского у. ныне Краснокутского р-на, Харьковской обл., от И. Манжуры. Печатается по сб.: Драгоманов, 1883, стр. 131.
Песня контаминирована. В ней заметны мотивы песен о разрушении Сечи и рекрутских песен середины XVIII ст., а также мотивы песен о Сирко.
24 Вариант Я
Записано в бывш. Чигиринском у., Киевской губ. (ныне Чигиринский р-н, Кировоградской обл.), в июне 1851 г. Печатается по рук. ф. ИМФе, ф. 3-3, ед. хр. 198, стр. 22.
Своим содержанием и средствами изображения эта песня близка и к песням о Морозенко, и к песням о Сирко.
Ноты песни про Морозенко
Варіант З
Варіант И
Варіант І
Варіант Ї
