Варіант Р1
Із-за гори та з-за крутої
Славне військо виступає;
Ой попереду Морозенко
На конику виграває.
Та ой біжи ж ти, коню,
Та й не риссю – ходою,
Ой зострінеться з крутою горою,
Із вражою ордою.
Ой зострінеться, коню,
Та й з крутою горою,
Ой із вражою ордою,
Із вдовою молодою.
Та не плач, Морозихо,
Та не плач, не журися,
Ходім з нами, козаками,
Та меду-вина напийся.
«Та уже мені, браття,
Та мед-вино не п’ється.
Ой вже коло мого серця
Та як гадина в’ється.
Та коло мого серця
Та як гадина в’ється,
Ой десь мій син Морозенко
Та із ордою б’ється».
Ой б’ється він, б’ється
Та ї час, і годину
Ой за рідну Україну
Ще й за молоду дівчину.
Посадили Морозенка
Та на тесовій лавці:
«Ой скидай, скидай, Морозенку,
Та й чоботи-сап’янці!»
Ой повели та й Морозенка
На високу могилу:
«Ой поглянь, поглянь, Морозенку,
На свою Україну!»
«Та уже ж мені, браття,
Й Україна не мила,
Остається кінь вороный,
Ще й дівчина мила».
Посадили Морозенка
Та на жовтім ряденці,
Виймають з Морозенка
Та кривавеє серце.
Варіант С2
Ходить Мороз морозами, темними лугами
Та зморозив дівчиночку з чорними бровами.
Ой Морозе, Морозику, ти славний козаче,
Та за тобою, Морозику, вся Вкраїна плаче.
Ой коби-то Україна, а то Київ-місто -
Морозиха заплакала, ідучи до міста.
Перейшли два козаки, взяли підмовляти:
«Перестань-ко, Морозихо, по місті ходити,
Бо твій Мороз перестав мед-горілку пити.
Подивися, Морозихо, по високій горі:
Ходить Мороз морозами на воронім коні».
Вже Мороз у городі, забреніла пчілка -
Зісталася вдовою Морозова жінка.
Та й то ж, Мороз, у городі розцвілися цвіти -
Зістали сі сиротами Морозови діти.
Варіант Т3
Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна,
Як тая дівчина…
Ой плакала дівчинонька,
Із базару йдучи, -
Як зачує Морозенко,
Мед-горілку п’ючи.
«Чогось мені, мої брати,
Горілка не п’ється, -
Під нашими воротами
Турки з шведами б’ються».
Не так ті злії турки,
Як ті гетьманці,
Да й поймали Морозенка
У неділю вранці.
Варіант У4
Ти Морозе, Морозенко, славний козаче;
По тобі, Морозенко, вся Вкраїна плаче.
Плаче, плаче Морозиха, на місто ідучи.
Як зачули козаченьки, мед-горілку п’ючи:
«Ой годі, Морозихо, по йому тужити;
Да ходімо з нами, козаками, горілочки пити».
«Чомусь мені, козаченьки, горілка не п’ється:
Десь мій Морозенко з ордою б’ється».
Б’ється, б’ється із ляхами, між трьома шляхами,
Під ним коник вороненький, на їм жупан голубенький,
(текст продовжується, обрізаний нижнім краєм сторінки)
І сам козак молоденький…
На йому жупанина з вітром говорила:
«Ти вітер, вітерочок, не подай Морозенка
Ляхам на поталу!»
Варіант Ф5
Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна, як те горде військо…
Заплакала Морозиха, йдучи рано на місто.
Здибали її три козаки, із замку ідучи:
«Ой перестань, Морозихо, по синові тужити,
Ходи з нами, козаками, меду-вина пити!»
«Ой пийте ви, здоровенькі, та коли вам п’ється,
Коло моєї головоньки все лишенько в’ється.
Та видите, мої браття, щось вино не п’ється,
Ой десь-то мій Морозенько та з ляхами б’ється!»
Пішла, пішла Морозиха на гору високу,
Подивиться Морозиха в долину глибоку:
Аж з-за гори високої горде військо виступає,
А поперед Морозенько сивим конем виграває.
«Не грай, не грай, сивий коню, та не грай підо мною,
Ступай, ступай, сивий коню, лиш тихою ступою!»
А в нашого Морозенька червона стрічка, -
Де поверне Морозенько – кривавая річка.
Попід гору високую покопані шанці, -
Ой злапали Морозенька в неділеньку вранці;
Ой злапали Морозенька, назад руки зв’язали,
Назад руки ізв’язавши, до замку віддали.
Посадили Морозенька на тисовім стільці,
Зняли, зняли з Морозенька з чересом червінці.
Посадили Морозенька на мальованій лавці,
Зняли, зняли з Морозенька шовкові жупанці.
Посадили Морозенька на жовтім пісочку,
Зняли, зняли з Морозенька криваву сорочку.
Посадили Морозенька на високій могилі:
«Поглядайся, Морозеньку, по всій своїй Україні!»
«Україна! Милий боже, та й те горде військо!
Прощай же ми, стара нене, та й ти, любая прічко!»
Вони його ані били, ні в чверті рубали, -
Тільки з нього, молодого, живцем серце взяли.
Варіант Х6
Ой ти Морозе, Морозенку, ой ти славний козаче,
За тобою, Морозенку, вся Україна плаче.
Да не так тая Україна, ой як гордое військо…
Заплакала Морозиха, у неділю ідучи на місто.
«Не плач, не плач, Морозихо, о сиру землю не бийся,
Ходімо з нами, козаками, да меду-вина напийся».
«Чомусь мені, милое браття, да мед-вино не п’ється,
За моею границею шведин з ляхом б’ється…»
«Нехай б’ється, рубається, він у тому кохається!»
Ой із-за гори, з-за крутої, гордо військо виступає,
Попереду Морозенко сивим конем грає.
Ой прихилив головоньку к сивому коню до гривоньки,
Ой розпустив чорні кудрі к сивому коню до копитця.
«Іди, іди, сивий коню, тихою тупою,
Зострінемся з ордою, за бистрою рікою».
По тім боці запорожці покопали шанці, -
Ой піймали Морозенка у неділю уранці.
Посадили Морозенка на дубовій лавці,
Ой зняли з Морозенка кармазин, сап’янці.
Посадили Морозенка та на білім ряденці,
Да вийняли з Морозенка кроваве серце.
Викопали Морозенку глибоку долину,
Висипали Морозенку високу могилу:
«Дивись, дивись, Морозенку, да на свою Україну!»
«Чомусь мені, миле браття, да Україна не мила…
Тільки милий мені, браття, мій кінь вороненький.
Осідлайте коня мого, пов’яжіте козацькую зброю:
Нехай біжить в Україну до мого дому».
Варіант Ц7
Ой, Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, славний Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна,
Як молода дівчина;
Не так тая дівчина,
Як стара Морозиха.
«Не плач, не плач, стара Морозихо,
Не бийсь в сиру землю,
Іди з нами, козаками,
(текст на сторінці обривається)
Мед-горілку пити».
«Чогось мені, мої братці,
Мед-горілка не п’ється:
За царськими воротами
Турок з шведом б’ється».
Б’ється сутки, б’ється другі,
На треті подався;
Під Морозом молоденьким
Сивий коник розігрався.
«Не грай, коню, підо мною,
А йди ступою,
Бо йдуть ляшки
На три шляшки
В погоню за мною».
Ой догнали Морозенка
Та на жовтім пісочку:
«Скидай, скидай, Морозенку,
Свою шведську сорочку!»
Посадили Морозенка на тесовій лавці:
«Скидай, скидай, Морозенку, чоботи-сап’янці!»
Ой вивели Морозенка на високу могилу:
«Подивись, Морозенку, та на свою Вкраїну!»
А вдарився Морозенко та в поли руками:
«Ручки ж мої білі, бумаги́ні, пропав же я з вами!»
Положили Морозенка під колючу грушу
Та й виймають з Морозенка зсередини душу.
Устань, устань, Морозенку, підведи головку,
Подивися, Морозенку, на свою любовку…
Варіант Ч8
Із-за гори, з-за крутої
Горде військо виступає,
Гей, попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
Ой Морозе, Морозенку,
Ти преславний козаче,
Гей, за тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.
Не так тая Україна,
Як те гарне військо,
Гей, заплакала Морозиха,
Ідучи на місто.
А за нею два двораки
Руками махають,
Гей, молоду Морозиху
Словоньками розважають:
«Не плач, не плач, Морозихо,
Морозенкова мати,
Гей, буде твій син Морозенко
Сивим конем вигравати.
Не плач, не плач,
Не плач, не журися,
Гей, іди з нами, з козаками,
Мед-вина напийся!»
«Ой щось мені, миле браття,
Мед-вино не п’ється,
Гей, десь мій син Морозенко
Та й з ордою б’ється.
Стоять верби кінець греблі,
Ними вітер колише,
Гей, там мій син Морозенко
До матінки листи пише:
«Продай, продай, моя мати,
Сірі воли і теличку
Та викупи, моя мати,
Свого сина з неволечки».
«Шкода, шкода, мій синочку,
Сірих волів продавати,
Як заробивсь, мій синочку,
Так і будеш відбувати.
В Браїлові на риночку
Там дві квітки звито, -
Гей, либонь, мого Морозенка
Вже з коника збито».
Посадили Морозенка
На жовтій лавці,
Гей, та ізняли з Морозенка
Чоботи-скоронці.
Посадили Морозенка
На колючу грушу,
Гей, та й вийняли з Морозенка
Козацькую душу.
Варіант Ш9
В неділеньку ранесенько да ще до схід сонця,
Ой плакала Морозиха, сидя у віконця:
«Морозенко-козаченько, як мак розпускався,
Морозенко-козаченько в неволю попався!»
«Продавай же, матусенько, воли да корови
Да викупляй свого сина з тяжкої неволі!
Продавай же, матусенько, бики та теліці
Да викупляй свого сина з сирої темниці.
Не лай мене, матусенько, грізними словами,
Схаменешся й обіллєшся дрібними сльозами…
Да в’яжи, вража татарюго, назад руки стуга,
Буде на вас, козаченьки, велика потуга!
Ой піду я в чисте поле на Савур-могилу,
Ой гляну я, подивлюся на свою Вкраїну!..»
Варіант Щ10
Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче,
За тобою, Морозенку, Україна плаче.
Не так тая Україна, як військові други,
Більше ж плаче Морозиха од печалі-туги.
«Годі ж тобі, Морозихо, по сину тужити,
Ходім з нами, козаками, мед-горілку пити».
«Чогось мені, козаченьки, нічого не п’ється,
Може в сей час Морозенко з татарвою б’ється».
Ой з-за гори, із-за кручі військо виступає,
Попереду Морозенко конем виграває.
Склонив же він головоньку, думає-гадaє:
«Бідна моя головонька, щось кров клокотає».
У нашого Морозенка червона стрічка,
Де пройде Морозенко – кривавая річка.
За річкою бусурмани покопали шанці,
Там узято Морозенка в неділеньку вранці.
Посадили Морозенка на дубовім стільці,
Взяли зняли з Морозенка в чересі червінці.
Посадили Морозенка на жовтім пісочку,
Зняли, зняли з Морозенка криваву сорочку.
В понеділок ранесенько та ще до схід сонця
Ой, плакала Морозиха, сидя край віконця.
Морозенко-козаченько, як мак, розпускався,
Морозенко-козаченько в неволю попався.
«Продавай же, матусенько, воли та корови,
Та викупляй свого сина з тяжкої неволі.
Продавай же, матусенько, воли та теліці,
Викупляй же свого сина з сирої темниці».
Морозенку назад руки як стали в’язати,
То став тоді Морозенко із жалю казати:
«Не лай мене, матусенько, грізними словами,
Схаменешся, обіллєшся гіркими сльозами.
В’яжи, вражий татарюго, назад руки стуга,
Буде на вас козацькая велика потуга.
Ой як піду в чисте поле на Савур-могилу
Та погляну, подивлюся на свою Вкраїну».
Розсерчали татарюги, стали мати раду,
Як би тому Морозенку віддячить досаду.
Вони ж його не стріляли й не четвертували,
Тільки з його козацькеє живцем серце взяли.
Варіант Ю11
Та літає ворон, літає чорний
Та по глибокій долині;
Засилає государ часті листи
По всій своїй Україні:
«Ой живіть, живіть, славні українці,
Та не бійтеся нікого;
Ой звоював же государ шведа
Ще й запорожця много!»
Ой у неділеньку рано-пораненьку
Виряжала стара мати
Свого сина в новобранці.
Ой як виряджала та все проклинала
А гіркими словами.
«Ой не проклинай, стара матусенько,
А гіркими словами:
Завтрашній день поутру раненько
Та вмиєшся сльозами».
Плаче, плаче стара Морозиха,
Та базаром ідучи.
Як почули славні запорожці,
Мед-горілку п’ючи:
«Годі, годі, стара Морозихо,
По Морозу тужити,
Сідай з нами, з нами, козаками,
Мед-горілку пити».
Варіант Я12
Де Савур-могила, широка долина,
Сизий орел пролітає.
Славне військо, славне запорізьке,
А як мак, процвітає.
Ой у полі могила, широка долина,
Сизий орел пролітає,
Славне військо, славне запорізьке,
А як золото сяє.
«Ой візьміть мене, превражі мурзаки,
Та виведіть на могилу,
Ой нехай же я стану, стану подивлюся
Та на свою Україну.
Ой візьміть мене, превражі мурзаки,
Та виведіть на могилу,
Ох, нехай же я гляну, гляну подивлюся,
Де я марне загину».
Історична довідка
1 Варіант Р
Текст і мелодію записали у 1938 р. М. П. Гайдай та Г. С. Сухобрус в с. Ісківцях, Лазірківського р-ну, Полтавської обл., від І. І. Кривецького. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 8-3, од. зб. 140, арк. 46-47.
2 Варіант С
Записав Лесь Мартович у травні 1890 р. в с. Орельці, Снятинського р-ну, Станіславської обл., від М. Лук’янчука. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 29-3, од. зб. 177, арк. 1.
3 Варіант Т
Виписав М. Білозерський з матеріалів П. Куліша. Записано на Полтавщині; зберігається серед списків 1842-1847 рр. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 3-3, од. зб. 200, стор. 10.
Це один з найдавніших записів пісні. Її кінцівка може вказувати, як гадають деякі дослідники, на арешт якогось Морозенка «гетьманцями» – козаками війська гетьмана І. Брюховецького, разом з якими Морозенко брав участь в походах проти турків і татар. Про Морозенка цих років подаються ще такі відомості: під час одного з таких походів у 1668 р. Морозенко був взятий в полон, але цього ж року звільнений за клопотанням гетьмана Брюховецького. Останній, маючи вже тоді зрадницькі наміри відірвати Лівобережжя від Російської держави і перейти під протекторат Туреччини, сподівався в особі цього Морозенка мати спільника. Але Морозенко, вірний син українського народу, виступив проти Брюховецького, підняв козаків і розбив татар, які йшли на з’єднання з військами Брюховецького. Лазутчики Брюховецького ніби схопили Морозенка. Мужньо зносячи катування в тюрмі, Морозенко не давав згоди підтримувати зрадника. Лише втечею врятувався тоді він від смерті. (Див. Срезневський, II, стор. 156-157; стор. 127-131; Євецький, стор. 73-74).
4 Варіант У
Записано М. М. Білозерським від чумаків із с. Олексіївського, кол. Бірюченського пов., Воронезької губ. Друкується за зб.: Метлинський, стор. 411-412.
Цей варіант пісні в кінці контамінований.
5 Варіант Ф
Вперше опубліковано в зб.: Головацький, І, стор. 5. Друкується за зб.: «Укр. думи та іст. пісні», стор. 117-118.
6 Варіант Х
Цей варіант є одним з найдавніших записів пісні. Записав П. А. Лукашевич. Друкується за першою публікацією: Лукашевич, стор. 28-29.
7 Варіант Ц
Записано від С. Курдюченка (35 р.) в с. Пальчику, Катеринопільського р-ну на Київщині. Зберігається серед записів 1840-1900 рр. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 369, стор. 20.
В пісні чуються відгуки боротьби проти турецьких, шведських агресорів, польської шляхти. В окремих місцях вона нагадує деякі пісні про Нечая.
8 Варіант Ч
Рук. ф. ДПБ, ф. І (фонд Житецького), 6978.
Деякими мотивами цей варіант споріднений з варіантами пісень про Нечая, Супруна (звернення до матері з проханням викупити з неволі).
9 Варіант Ш
Друкується за зб.: Максимович, 1834, ч. І, кн. III, стор. 76. Цей варіант – один з найдавніших, можливо, початковий. Тут відбито лише полонення Морозенка турками. Можна припустити, що з цієї пісні взяли початок всі пізніші варіанти пісень про Морозенка.10 Варіант Щ
Записав у 1840 р. О. А. Мартинов в с. Голодаївському (нині с. Куйбишево, Куйбишевського р-ну, Ростовської обл.). Друкується за: ХФ, ф. 746, од. зб. 978, арк. 9.
11 Варіант Ю
Записано в 1874 р. у Мурафі, кол. Богодухівського пов. нині Краснокутського р-ну, Харківської обл., від І. Манжури. Друкується за зб.: Драгоманов, 1883, стор. 131.
Пісня контамінована. В ній помітні мотиви пісень про зруйнування Січі та рекрутських пісень середини XVIII ст., а також мотиви пісень про Сірка.
12 Варіант Я
Записано в кол. Чигиринському пов., Київської губ. (нині Чигиринський р-н, Кіровоградської обл.), у червні 1851 р. Друкується за рук. ф. ІМФЕ, ф. 3-3, од. зб. 198, стор. 22.
Своїм змістом і засобами зображення ця пісня близька і до пісень про Морозенка і до пісень про Сірка.
Ноти до пісні про Морозенка
Варіант З
Варіант И
Варіант І
Варіант Ї
