Перший після Соломона, наймудріший, найхоробріший, віротерпимий… не злічити епітетів, якими не шкодуючи нагороджували сучасники далекоглядного політика, засновника всесвітньо відомого і в наші дні міста Львова – Данилу Галицького.
Авторитет правителя, що став на захист Європи в світлі загострення загрози монгольської навали був настільки великий, що сам римський папа Інокентій IV своєю милістю дарували для його коронації чудовий витвір ювелірних майстрів величезної цінності.
Незважаючи на подвійний відмову (причини якої історія замовчує) князя Данила прийняти символ верховної влади, в грудні 1253 року римському посланцеві, абату-бенедиктину Опізо за сприяння матері і князів прилеглих земель вдалося-таки коронувати непокірного володаря.
Чудесне творіння італійських майстрів, привезене з Ватикану легатом глави Католицької церкви, як символ особливої милості і заступництва церкви, майже сторіччя разом з іншими регаліями високого статусу львівських правителів оберігало місто, перебуваючи в стінах Високого замку, поки у 1340 році їх не забажав дістати в своє володіння король Польщі Казимир III. Тоді-то цінна реліквія і скоїла свою першу подорож по українській землі в добре укріплений Перемишль.
Доля зберігала місто на річці Сан, а разом з ним і символи князівської влади без малого п’ять з половиною століть, але невгамовний вогонь непомірних людських амбіцій і спраги влади знову розпалив всепоглинаюче полум’я Першої світової війни, в якому російські царські війська захопили практично всі землі Галичини і Буковини з претензіями на все їхнє цінне майно.
Категорична відмова духовенства Перемишля передати львівську реліквію було нівельовано зрадою, підкріпленою підкупом, одного з ченців – так в 1914 році папський дарунок опинився в Москві, де і перебував аж до рішення Ліги Націй від 1920 року про повернення історичної цінності в місце її первісного зберігання.
Як не дивно, Росія це рішення таки виконала – корона Данила Галицького повернулася до Перемишля. Інша справа, в якому вигляді – величезний діамант (за свідченням очевидців з волоський горіх) зник, золоті інкрустовані накладки були зірвані, а сам обід деформований… Але знайшлися умільці в Польському королівстві, які повернули реліквії її колишню красу.
Однак радувати око простих смертних відновленій регалії львівських правителів в місті на Сані довелося недовго — у зв’язку з великою релігійно-історичною цінностю її вирішено було переправити в Рим. От тільки шляхом символ великої милості католицької церкви лвівській землі зник.
На цьому покищо і закінчується доступна публіці історія однієї львівської реліквії в шестисотрічної історією, але надія на примхи історії завжди залишає надію, що коли-небудь все зміниться, і на сторінках історії з’являться нові факти про корону Данила Галицького.