Процвітаючий Золочів – краса і гордість Польських східних володінь, про інтереси якої печеться сам король. Ідеальний вигляд процвітання псують лише часті набіги кримських татар, що залишають після себе розорення і смерть, але для збереження життів міська територія добре укріплена: є твердиня за кам’яними стінами, оборонні вали з глибоким ровом перед ним і надійний гарнізон, так що нападникам не завжди вдається піти з повними руками.
Гордий господар розкішного замку, міста та десятка прилеглих сіл Станіслав Сенінський, якого володіння настільки прекрасною перлиною зводить на вершину аристократичних сходыв королівства, робить все, щоб вона сяяла всіма гранями своєї краси і приносила чималий дохід. Цьому чимало сприяє її місце розташування – на перетині торгових шляхів зі сходу на захід. Так вже 15 вересня 1523 року клопіткими стараннями і витратними інтригами свого власника Золочів отримав Магдебурзьке право.
Ось тільки багатство і слава таять у собі пороки, а диявол не дрімає… Несподівано в 1532 році році золотий місто з усіма передмістями було продано каштеляну Познані Андрію Гурці. Дотепер подейкують, що трапилося ця подія через накладене 10 вересня 1528 року Львівським архієпископом Бернардом прокляття, причиною якого послужила гріховна любов Станіслава до прекрасної Дороте з Сандомира (їх зв’язок зайшов настільки далеко, що вона не вінчаної стала господаркою в його будинку).
Що перемогло в серці могутнього володаря Золочева: лицарська віддана морганатична любов до прекрасної дами чи блиск золота затьмарив його розум, але документальним фактом залишається продаж маєтку, що приносив хороший дохід і забезпечував високий соціальний статус.
Хоча відданість католицькій церкві і віра у всесилля її молитов змушують багатьох любителів старожитностей наполягати на силі прокляття, здатного змусити людину робити вчинки всупереч своїй волі і здорового глузду. Згідно їх гіпотези Станіслав після прокляття не зміг більше дивитися на свою кохану і, промучившись чотири роки, був змушений продати замок, де вони колись були такі щасливі і все нагадувало про минуле.