1.
Ой іхали бояре горою
Да кликали Марусю з собою:
«Ходи, ходи, Марусю, із нами,
Дамо тобі віночок з перлами…»
«А я того віночка не знаю:
Полюбила Юрасенька, як душу».
2.
Ей вінче, вінче,
Зелений барвінче!
Аж тепер ти рушу…
Заплакати мушу!..
Скрипнички пригравают
Та й віночки дошивают.
3.
Дай, мати, іголку,
Дай ниточку й шовку,
Іголку дротяну,
Ниточку єдвабную
Віночки пришпилити,
Радості наробити.
4.
Складує отець вінець,
На личейку рум’янець.
Вінець ся зеленіє,
Личейко ся рум’яніє.
5.
Та й летів пташок
Попід білий дашок,
Все д’ столу навертає…
Та й столе, столе!
Розлуко моя,
Мій неньку, з тобою!
6.
Та й кувала зозулечка
На пеньку, на пеньку.
Гарна наша молоденька
У вінку, у вінку.
Гарно себе поводила
Та й віночок доносила.
Та й таткові, та й мамці,
Та й батькові, та й матці, -
Та всім нашим селянам,
Щоби було гарно нам. } 2
7.
Ой у саду, у садочку, да на зеленій руті,
Плакала там да Марусенька, да віночки в’ючи.
Да зачув Юрась, да по коні їдучи:
«Да чого ти, Марусенько, слізненько плачеш?»
«Ой як же мені да не плакати,
Що у тебе, молод[ого], да родини много,
А у мене, молодої, да дари не много».
«Ой я татка упрошу, да родини уменшу,
А мамочки упрошу, да дари прибільшу,
Таки тебе, да Марусенько, за себе возьму!»
8.
Ой звили дівчини віночок,
Покотили в вишневий садочок:
А котячи, та говорила,
Подружечкам гуляння дарила:
«Ой гуляйте, як гуляється,
Бо вже моє та минається.
Суботнєє розчесаннячко,
Недільнеє прибираннячко.
У суботу та й розчешуся,
В неділеньку приберуся,
На всю челядь подивлюся,
Всі дівочки в косах сидять,
А на мою та роса впала,
Щоб я її та розчесала».
Налетіли та голубоньки
Із чужої стороньки,
Взяли косу та розтріпали
І золото обірвали.
9.
Гей, із сіпочок, гей, двоє дверочок,
Гей, в вишневий садочок;
А у садочку два васильочки -
Которого ущипне, пахне.
А у Марусі аж два віночки -
Которий возьме, плаче.
«Ой не дай мене ти ж, мій батеньку,
Хоть сей рочок од себе.
Та нехай похожу, нехай пов’ялю
Сих два віночки у тебе».
«Ой єсть у мене, доненько моя,
Ще меншая од тебе;
То та походить, то та пов’ялить
Сих два віночки у мене».
10.
Зілля моє да рутяное,
Дитя моє да коханое.
Вою в мене закохалося,
Як утятко на воді,
Повна рожа у городі,
Барвіночок да у садочку, -
Да Машечка у віночку.
11.
На вгороді дві вишеньки, за вгородом три,
Було б тобі, та Марусю, ще й заміж не йти.
На вгороді дві вишеньки, за вгородом п’ять,
Було б тобі, та Марусю, ще й дома гулять.
Було б тобі, Марусенько, гулять з дівочками,
Як зацвітуть ті вишеньки біленькими,
Було б тобі гулять з молоденькими.
12.
Чи не жаль тобі, моя матінко, мене буде,
А як мене в сій світлоньці та й не буде?
Як по весні та садочки все цвістимуть,
А подружки все віночки та й плеститимуть,
Поміж твої ворітенька та й нестимуть.
Та не будуть до хатоньки привертати,
Бо нікого на улицю викликати.
Та нестимуть смородину зелененьку,
Та вгадаеш мене, матінко, молоденьку.
Як нестимуть смородину, смородний цвіт,
Зав’язала, моя матінко, молодо світ.
Як нестимуть смородину з ягідками,
Та й умиєшся, моя матінко, слізоньками!
13.
Не раз, не два, моя матінко, заплачеш,
Поки мене в своїй світлоньці та й побачиш.
Не раз, не два, моя матінко, та й затужиш,
Поки мене через люди перечуєш.
14.
Ой мамонько да голубонько,
Ізмий мені да головоньку
В опошнюю да суботоньку.
Щосуботи умивалася,
Щонедільки убиралася,
Куди йшла, не боялася.
А тепера будеш питатись,
Забарися, будеш боятись.
Твою мову перемовлять,
Твоє діло перероблять,
Твою ходу переходять.
Будеш іти, да похилися,
Будеш мовить, да помилися.
15.
«Із суботи на неділеньку
Приснився мені сон
Дивнесенький,
Що по нашому двору
Да чорний шовк
Простилається;
Да чорний шовк простилається,
Дробен дощик накрапається».
«Молодий ще, доню, розум маєш,
Що свого сну не розгадаеш.
Що чорний шовк -
Твої косоньки,
Дробен дощик -
Твої сльозоньки».
15.
Ходила дівочка по полю,
Звила собі віночок в коколю.
Носи, носи, дитя моє,
Сей віночок да до вечора;
Увечері дружкам оддаси:
Вони твій віночок розів’ють.
Бони тобі, дитя моє, жалю завдадуть!