Перший натиск козацько-польської війни середини XVII століття, і особистісне протистояння Хмельницький – Вишневецький як її уособлення – ватажок регулярного війська проти гетьмана козацьких вольностей. Палають міста і села західної України в боротьбі за свободу і незалежність.
Першими під удар об’єднаного козацько-татарського війська потрапляють великі володіння князя Єремії, що став однією з передумов цієї кривавої бійні у своєму прагненні до безмежного розширення своєї влади на українських землях (передача земель запорожців разом з островом Хортиця польським королем Владиславом IV Вазою у володіння Вишневецького).
Одне за одним під натиском переважаючих сил польські загони здають селища і міста. Але більших збитків як помста його власнику було завдано родовому гнізду у Вишнівці: фамільний замок і прилеглий до нього костел кармелітів практично вщент стерті з лиця землі спочатку військами на чолі з Максимом Кривоносом (1648), потім місто було спустошено татарами, поверталися до Криму, після укладення Зборівського миру (1649) і на довершення новий сплеск протистояння знову привів козацько-татарську армію під стіни тврдині, яку вони взяли штурмом і пограбували (1651).
Але раз зрадивші, зраджують двічі… Богдан Хмельницький опиняється бранцем вчорашніх союзників після невдалої битви під Берестечком, коли підступний Іслям-Гірей III, в поспіху залишаючи поле битви, вирішив прихопити з собою гетьмана Війська Запорозького, який намагався його зупинити, і отримати за нього чималий викуп.
Настільки знатний ясир вимагав гідного утримання. За злою іронією долі місцем ув’язнення Хмельницького стає розорений весь у сльозах і крові Вишнівець, який лише кілька тижнів тому з солодким смаком легкої перемоги на вустах і чималою здобиччю покидали козацько-турецькі війська.
Викуп буде сплачено в кінці липня 1651-го, бранець звільнений зі свого комфортабельного ув’язнення в палаці і вже не гетьманом повернеться на запорозькі землі, щоб ще чотири роки продовжувати свою боротьбу… Але та глузлива посмішка фатуму назавжди запам’ятається ватажку повстання, і козацькі загони більше ні разу не штурмуватимуть Вишнівець.