Офіційною датою заснування Маріуполя вважається 1778 рік, коли на місці козацької фортеці переселилися з Криму греки християнського віросповідання, заснувавши повітове місто Павловськ, яке через рік отримала своє нинішнє ім’я.
Однак маріупольські краєзнавці стверджують, що історія міста налічує на кілька десятиліть, а можливо й століть, більше. Грунтом для таких висновків є архівні документи, у тому числі кілька карт, наявні в їхньому розпорядженні, а так само артефакти, знайдені на місці розкопок влітку 2010 року.
За можливим даними місто на місці Маріуполя існував вже в 1702 році, у той час як козацька фортеця з’явилася ближче до середини XVIII століття. Але для остаточних висновків історикам не вистачає документальної бази та продовження розкопок на території міста.
Які таємниці ще приховують наші міста? Відповідь на це питання, часом, пріподносять зовсім не історики, а випадок і сучасні їх обивателі.
ІВАН БАЗАВЛУК · 21-01-2013, 07:38 · #
1).Маємо вимагати від держави кошти на археологічні розкопки, на друк першоджерел з історії України. До цього часу відсутній переклад українською мовою Щоденника Якуба Собеського ( учасник Хотинської війни 1621 р., батько майбутнього короля Яна ІІІ Собеського) “Commentariorum Chotinensis belli libri tres”, який було видано у 1646 р. латиною. Зокрема, в Щоденнику Хотинської війни Якуб Собеський писав про запорожців : “Майже усі вони з Русі походження ведуть ( тобто, з теренів сучасної України), хоча чимало з Велико- та Малопольщі шляхтичів, на позбавлення честі засуджених, а деякі з Німеччини, Галлії, Італії, Іспанії навіть, через вироки за злочини вигнані, між ними знаходяться. Для останніх головною умовою перебування у козацькому товаристві було дотримання православ’я, використання рутенської (української) мови (!!!) та прийняття козацької прізвищевої назви; вони релігії Грецької сповідання дотримуються, рутенську мову уживають, відкидають походження – якщо навіть хто [досі] носив знатне”.
НЕОБХІДНО РОБОТИ ВЗАЄМОПРОНИКНЕННЯ ( ЕКОНОМІЧНЕ, КУЛЬТУРНЕ, ДУХОВНЕ І Т.Д.) МІЖ РІЗНИМИ ЧАСТИНАМИ УКРАЇНИ. БІЛЬША ЧАСТИНА УКРАЇНЦІВ НЕ ВИЇЖДЖАЛА ЗЕ МЕЖІ СВОГО НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ. НЕОБХІДНО ЗАЙМАТИСЯ ПРОСВІТНИЦТВОМ УКРАЇНЦІВ.
2).Справжньою сенсацією минулорічного ( 2012 р.) археологічного сезону стало відкриття козацької фортеці Кальміус на Донеччині ( у центрі м.Маріуполя). Незважаючи на те, що згадки про центр Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового збереглися в архівах Коша, у листуванні козацької старшини, писав про нього у своїй знаменитій «Історії запорозьких козаків» і Дмитро Яворницький, факт існування на березі Азовського моря східного козацького форпосту і слободи біля нього, тривалий час брався під сумнів, а то й вперто заперечувався. Як заперечувалася й козацька історія донецького краю. Особливо ж той факт, що Маріуполь має українське козацьке коріння, був, як і багато міст та містечок на сході і півдні України був заснований запорожцями, січовиками, а не за вельможною царською вказівкою, як у тому, фальшуючи історію, переконувала людність роками імперська пропаганда.
Ще й сьогодні у Маріуполі дотримуються імперсько-радянської версії щодо заснування столиці Приазов’я. За цією версією «батьком» міста був губернатор Азовської губернії Чертков, з волі якого, начебто, закладено поселення у 1778 році. Нову енергію цій даті надав Указ Президії Верховної Ради України від 3 вересня 1978 року про нагородження Жданова (так тоді називався Маріуполь) орденом Трудового Червоного Прапора на честь 200-річчя міста. Не менш популярна й версія про заснування Маріуполя греками, яких Катерина друга переселила з Криму на береги Азова. Відомо, що більше двох тисяч православних переселенців з Криму митрополит Ігнатій за домовленістю імператрицею (за що тримав щедрі дари) привів у Павловськ наприкінці липня 1780 року. Документи свідчать, що перший подячний молебень Ігнатій з паствою відслужили у козацькій церкві, а чимало людей розселили у хатах та кам’яних будинках, що належали козакам. Самих же козаків депортували, виселили на землі інших паланок.
На клопотання переселенців Павловськ, що називався так на честь цесаревича Павла Петровича, був перейменований у Маріуполь. Втім Павловськ був Павловськом усього півтора роки, до того, до знищення Катериною Запорозької Січі із забороною на віки й спогаду про запорозьких козаків, носив назву Кальміус.
ПРОТЕ В НОВИНАХ ЖОДНОГО ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЦЕЙ ВЕЛИКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ФАКТ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ !
vidish · 21-01-2013, 09:03 · #
Дякую за повідомлення. Цілком з вами згідна.