Історія

Історія одного витонченого особняка в старому центрі стала відображенням багатогранності Павлограда і спадкоємності його поколінь через забуття в майбутнє, як підтвердження не підвладні людської волі колеса долі.

А почалася передісторія його 3 травня 1776 року зі наказу генерал-губернатора Новоросійської губернії Григорія Олександровича Потьомкіна (1739 – 1791) про переселення Луганського пікінерного полку до межирічча Самари і Вовчої. Туди ж був відряджений в наступному році командувачем Михайло Іларіонович Голенищев-Кутузов (1745 – 1813), який в числі іншого офіцерського складу отримав тут (вже військової слободі Матвіївка) рангові дачі. Все землі були записані на дружину полковника Катерину Ілінічну (1754 – 1824), старання якої в тому числі за неповних шість років заклали основу центру Катеринославського намісництва з міським статусом.

Саме одному з їхніх нащадків, як наступнику сімейних традицій Голеніщевих-Кутузових, належить честь бути хрещеним батьком павлоградського стаціонарного театру – в 1896-ому в історичному центрі їм було ініційовано початок будівництва будівлі для Народної аудиторії для проведення громадських заходів.

Театр, званий в народі Графським, почав свою роботу в цих стінах 1902-го під егідою Повітового комітету піклування про народну тверезість. Причому це був скоріше аматорський офіцерський драматичний гурток, ніж професійне починання з рідкими гастролями заїжджих артистів з інших міст країни, хоча на його сцені йшли такі постановки як «Злочин і покарання», «Скупий лицар», «Ліс», «Без вини винуваті». Саме тоді на його підмостках з подачі свого батька-завзятого театрала свої перші театральні кроки в маленьких епізодичних ролях зробив Борис Євгенович Захава (1896 – 1976).

В середині 1910-х в Павлограді існував Народний український драматичний гурток під головуванням Івана Григоровича Іванова, що припинив свою діяльність з початком Першої світової війни.

Більшу частину радянського періоду театральну будівлю Графського в числі безлічі інших йому подібних було викинуто на задвірки історії (використовувалась як склад), до моменту появи в 1974-ому аматорського театру-студії, в розпорядженні якої через брак претендентів віддали будівлю по Харківській 65 – так павлоградський храм лицедійства отримав своє друге народження.

Ще шість років молодий колектив боровся за отримання офіційного статусу народного, в якості якого він пережив перші важкі роки зорі української незалежності, щоб всі його старання на ниві залучення городян і жителів чотирьох сусідніх районів до прекрасного гідно були оцінені в 2002 році переходом в професійну лігу з муніципальним підпорядкуванням і ім’ям знаменитого учня Вахтангова, Бориса Євгеновича Захави, котрий проводив перші проби пера на його сцені століттям раніше.

За час своєї діяльності трупа-духовна спадкоємиця колишнього Графського театру Павлограда встигла збагатити свій репертуар більш ніж сотнею творів української та світової класики і сучасних авторів епістолярного жанру, отримавти за свою майстерність безліч премій і нагород національних конкурсів, незважаючи на склад всього в дюжину акторів і звання найменшої в світі професійного зі спектаклями «Дон Кіхот», «Чайка», «Червоні вітрила», «Пігмаліон», «100 000».

Архітектура

Прямокутна одноповерхова цегляна потинькована будівля павлоградського храму Мельпомени, що складається з нашарування трьох периметрів з прибудовою в східній частині, являє собою скромного, але разом з тим витонченого представника неокласики розташованого в старій частині міста.

Її центральний фасад зберіг не тільки дату будівництва центрального обсягу споруди на фронтоні в обрамленні профільованих фільонок, а й пілястри французького русту, ширінки підвіконного простору, карнизи складного профілю, аркатурних пояс, стилізовані тумби-вежі вінчаючи кути ризаліту, брівки спарених вікон і багатий декор тимпана архівольтів з замковим каменем.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, 65.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М04 (Е50) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпро – Донецьк) або Р51 (Мерефа – Лозова – Павлоград). У місті по вулицях Успенській – Ганни Світличної до паралельної Харківської, де розташований театр ім. Б.Є. Захави.

Громадським транспортом до Павлограда, а потім міським, прямуючим по вул. Харківській до зупинки «ДЕТК» (Дніпрообленерго), Навпроти якого розташована будівля колишнього Графського театру.