Заморська гра, що підкорила весь світ, з’явилася в гирлі Кальміуса десь на рубежі XIX і ХХ століть, хоча версії про її основоположників різняться – від моряків англійських торгових суден на циклодромі біля Міського саду до іноземних інженерів з “Нікополя” або “Руського Провідансу”, а може правила гри шкіряним м’ячем почерпнув хтось з купленої за сорок копійок брошури Л.Н.Можаровского “Футбол. Керівництво та правила” надрукованої в Одесі в 1909-ому.
Хоча офіційною точною відліку існування маріупольського футболу вважається турнір п’яти портових міст (Бердянськ, Таганрог, Керч, Маріуполь, Феодосія), що проходив в останній 1912-ого, де команда на чолі з чехом Стефаном Красовським зайняла почесне третє місце по “коловій системі” як вказано в замітці від 4 серпня журналу “До спорту”.
За наступні п’ять передбольшевицьких років Маріуполь значно розширив свої футбольні горизонти. Так були створені самостійні команди заводські “Нікополя” і “Провідансу”, “Перша міська” і “Біржа”, матчі між якими проводилися на майданчиках за міськлікарнею, на портовій “Стрілці” і території обох метгигантів в урочистому антуражі рапсодій запрошеного з Міського саду оркестру.
Звичайно ж від захоплюючого дійства не залишилася осторонь молодь – поруч з дорослими футбольними об’єднаннями з’являються команди місцевих світочів знань (Олександрівської чоловічої гімназії, Реального училища і приватного Гиацинтова), успішні гравці яких знову ж-таки ставали частиною дорослих команд.
За непідтвердженими даними в 1915-ому було розіграно перша в історії Першість Маріуполя по футболу, а роком пізніше Нікопольський спортивний кухлів брав участь в матчі з Катеринославської командою і приймав у себе відповідь зі збірною середніх навчальних закладів губернії.
І всі ці відомості про народження маріупольського футболу досі перебувають на рівні чуток, домислів і легенд з уривчастими документальними фактами бо з переворотом 1917-ого та захопленням влади в Україні червоними радами останні всіма правдами і неправдами намагалися знищити попередню історію, щоб приписати всі досягнення новому робітничо-селянському люмпену, попередньо на дві третини знищивши промислову приазовську перлину.