Україна після розпаду союзу і приходу до влади в країні вихідців з партійної номенклатури нездатних керувати і адаптуватися до умов змінених реалій – це сміх крізь сльози для її громадян і страшилка для тих, хто в цей час тут не жив. Розвал торгово-економічних зв’язків, затримка зарплат у всіх галузях і всюдисущий бартер, коли товар міняли на товар.
Ось і заповзятливе керівництво Чернігівського об’єднаного авіазагону вирішило підзаробити на перегоні старого біплана “Ан-2” в місто Мерфрізборо, штат Теннессі (США), щоб використати величезну на той момент суму в 25 тисяч доларів на поліпшення житлових умов своїх співробітників.
До цього такі навіжені польоти здійснювали лише з високого схвалення комуністичної партії за державної підтримки ресурсами величезної країни, у чернігівців ж були лише досвід і кмітливість. Командир авіазагону Володимир Сафронов роздобув саму “тверду” валюту (каністру медичного спирту) і сигнальні ракети для пошуку літака в разі аварії, а розміщення реклами місцевого магазину на фюзеляжі обміняли на тушонку, макарони і масло. Плюс скинулися на ящик горілки під домашні сало, картоплю і хліб.
При цьому технічна підготовка “кукурудзника” не витримувала ніякої критики (були відсутні аварійні вогні, грубка, плавзасоби). Літак супроводу (такий же Ан-2) повинен був летіти лише до Чукотки.
4 березня 1992 року обидва літаки піднялися в повітря, змінивши в Чебоксарах шасі на лижі. Допотопна радянська техніка не могла розігнатися понад 180км/год, проблеми з паливною системою через що довелося сідати на забороненому мисі Кам’яному, дозаправлення на льоду Єнісею, в ручну наповнюючи баки на слизьких крилах зі спущених з вісімдесяти метрової висоти відер із паливом, жахливий холод (картопля стала як камінь, а соняшникова олія сильно загусла)… В останній точці посадки на євразійському континенті лижі довелося обміняти на паливо.
Через два тижні, подолавши десять тисяч кілометрів шляху, 14 квітня 1992 року “кукурудзяник” з екіпажем у складі П. Невойт, В. Сафонов, В. Скакун, Г. Среда вилетів з бухти Провидіння. У Анкориджі, де на питання журналістів як вони долетіли на такий летючій халупі, капітан відповів: “Петро взяв у дорогу ящик горілки, так і долетіли”, до них приєднався новий господар Стів Севіар.
Переліт, який стартував 4 травня до “великої” Америки був не кращий за попередній – від холодних потоків літак вкрився льодом, став вжким і весь скрипів. Ан втрачав висоту. Ситуація ставала катастрофічною, коли несподіваний потік теплого повітря врятував його.
7 травня літак зустрічали в Мерфрізборо як справжніх героїв, причому сам власник в своєму інтерв’ю Daily News порівняв своє придбання з “здоровенною тихохідної тачкою”. Після всіх хвилювань нагородою для пілотів стало те, що будинок для авіазагону в Чернігові таки побудували.