1785 рік став чорним для ченців Манявського скиту і всієї прикарпатської православної округи, приголубленою його милостями – за розпорядженням новоъ австро-угорської влади, яка анексувала ці землі після падіння Польщі, зникала на очах стародавня святиня.
Однак, як кажуть, ченці не були б самі собою, якби навіть у цей важкий для себе час невизначеності не знайшли б спосіб підтримати свою засмучену паству… Причому неординарний засіб підняття настрою народ в окрузі запам’ятав на століття, передаючи з уст в уста – з посміхом монахи викочували зі своїх підвалів незліченні бочки з молдавським вином і пригощали ним усіх бажаючих “на пам’ять на довгі літа” до положення риз. І ці загальні веселощі замість скорботи тривали не один день.
А ще місцеві легенди з наполегливістю стверджують, що десь в лісах і скелястих ущилинах біля монастирського подвір’я заховані скарби незліченною цінності, які ченці не змогли прихопити з собою в небезпечну дорогу по новопокатоличеній українській землі в побоюваннях бути пограбованими безбожниками Габсбурзької корони і надії на швидке повернення. Як завжди людина, навіть в святості своїй, більше покладається на природу і щасливий випадок, ніж на слабку до пороків людську душу, тим більш що монастирю в статусі ставропігії підпорядковувалися понад півтисячі йому подібних по всій східноєвропейській землі, а отже доходи його були величезні.
І небеса зі своєї висоти побачили велику несправедливість, що творилась на землі австрійською владою, і чудотворні краплі джерела Блаженного каменя поруч зі скитом, які поколіннями виліковували душі і тіла тисяч паломників, разом пересохли на довгих два століття. Лише щорічно 7 липня, в день його покровителя святого Іоанна Предтечі, вони нагадували про себе тонкими доріжками святий цілющої вологи для небагатьох прочан, котрі встигли їх зібрати.
Але чудеса повернулися в Маняву разом з духом православ’я в 1998-ому, коли замироточила мармурова табличка батькам-засновникам обителі, а за нею знову по тисячолітньому каменю карпатської скелі побігли струмені святого джерела, щоб дарувати вже незалежній Україні свою благодать на довгі літа.