Солодкий смак помсти

Її чоловіка, київського князя Ігоря, древляни, як свідчать літописи, вбили в 945-ому за ненаситність із особливою жорстокістю, розірвавши тіло навпіл за допомогою двох нахилених дерев. Його ідея про збір додаткової данини або “походити” при відправленій додому дружині виявилася не з кращих. Але заощаджені хутро і мед виявилися нічим у порівнянні з тим, що чекало бунтівне слов’янське плем’я. Княгиня Ольга стала повноправною правителькою Київської Русі, чому значною мірою посприяли жорсткі уроки, піднесені нею на прикладі древлян для залякування ворогів і наснаги друзів…

Той же ватажок древлян, увійшовши у смак своєї першої перемогою, вирішив, що так само легко отримає і Київський престол по праву сильнішого, причому на абсолютно законних підставах – для цього всього лише було потрібно одружується з Ольгою, удовою вбитого. Не врахувало бунтівне плем’я лише одного, що кров – не водиця, а княжа і тим паче.

Древляни відправили до Київської правительці дванадцять своїх знатних мужів для вмовляння її про вступ у шлюб з їхнім князем. Наполягали вони на слабкість і покірність природи жіночої натури з легким натяком на загрози, та тільки забули згадати, що мовчання не завжди – згода. Уважно слухала Ольга посланців від вбивці чоловіка, так веліла їм прибути за відповіддю на наступний день причому на човні. А тим часом перед палацом на вершині пагорба над Дніпром почали готувати все для “теплої” зустрічі гостей – рили глибокий котлован.

На наступний день, як вважали древляни, на знак особливої пошани човен з ними разом князівська дружина підняла і прямо на руках понесла до палат, та тільки на вершині пагорба їх чекав не розкішний бенкет – човен воїни кинули в ту саму глибоку яму і за наказом Київської володарки тут же закопали, поховавши посланців живцем.

Як кажуть, смак приходить під час їжі – Ольга послала до древлянського князя вісника, що готова вступити з ним у шлюбний союз, однак для безпеки її приїзду до нареченого потрібно гідний її сану супровід. У стані племені на радощах не довго задавалися питаннями (чому княжна не візьме свою дружину і де поділися їхні знатні посли), а вислали для ескорту п’ятдесят вибраних військових. Після прибуття до стольного міста древлянська півсотня була запрошена на княжий бенкет, та тільки перед тим після довгої дороги вони мали зробити обмивання. І як тільки за останнім з воїнів зачинилися двері лазні, її замкнули, обклали по периметру хмизом і підпалили.

Однак вендета ще не була повною – Ольга направила гінців до древлянського князя з повідомленням про швидке прибуття з побажанням зробити тризну на могилі вбитого чоловіка в Іскоростені. А по приїзду київська правителька влаштувала поминальний бенкет, де пили лише древляни, а столичники – вдавали. В одну мить твереза дружина схопилася з лав і перерубала всіх місцевих.

Та тому княгиня гордо пішла до Києва, щоб незабаром повернутися під стіни Іскоростеню із великим військом, та тільки штурми протягом року так плодів і не принесли. Тоді в хід пішла хитрість – в якості відступного від древлян Ольга зажадала всього лише по голубу і горобцеві від кожного двору, зраділі обложені погодилися. Після збору данини воїни володарки Всієї Русі прив’язали до кожного птаху по тліючому труту в обгортці з тканини і відпустили з настанням сутінків з тим, щоб вони повернулися до своїх гнізд, розташованих всередині міста по-під стріхами будинків. В лічені хвилини Іскоростень весь палав. Тих, хто рятувався втечею кого вбили, кого залишили, обклавши ще більшою даниною.

Було те насправді, чи лише вигадка пізніших переписувачів, на чому наполягають історик з огляду на останній сюжет, що перегукується з легендами про Олександра Македонського та біблійного Самсона, остаточно стверджувати після стількох століть не візьметься ніхто.

14-09-2019 Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Коментування цієї статті закрите.