Все починалось, як свідчать місцеві перекази, доволі романтично на вулицях довоєнного Львова з його запаморочливим запахом кави та нотками вишуканих солодощів в обрамлені квіткових гірлянд на вікнах будинків – зустріч двох людей, де він – молода зірка юриспруденції, а вона – чарівна господиня маєтку “Півонія”. Бурхливий роман красивої пари, і ось вже адвокат оселяється в будинку своєї коханої на Погулянці.
А через деякий час його друг, відомий в місті психіатр, замість молодика приймає в своєму кабінеті вимотаного, змарнілого, знервованого чоловіка на вигляд за сорок років. Вражений він почув від вчорашнього щасливця прикру історію про ненажерливі апетити прекрасної половини у ліжку. Причому чоловік сам усвідомлював свою патологічну залежність від цієї жінки, але не міг знайти сил в своїй душі для спротиву “відьмацькій магії”.
Інтрига змусила доктора зацікавитися історією тридцятирічної на вигляд Сари Брага. І тут виявилась чимало цікавостей – в медичних архівах тридцятип’ятирічної давнини знайшлася інформація про пацієнтку з таким ім’ям, яка зверталася до психотерапевта у віці сорока п’яти років. До того ж місцева історія приписували їй завоювання сердець шістьох заможних містян. Тим часом адвокатові ставало все гірше і гірше, тому лікарський візит та особисте знайомство з господаркою “Півоній” ставали неминучими.
На порозі розкішної вілли лікаря зустріла приваблива жінка років тридцяти з красивим лицем майже без косметики, а в ліжку – ще вчора такий жвавий і енергійний друг на порозі смерті. Однак останній факт, здавалося Сару майже не турбував – вона гостинно пригощала нового знайомця у своїй вітальні, мило кокетуючи та ненав’язливо звабляючи.
За кілька днів адвокат помер, а господиня маєтку на Прогулянці умовила лікаря-друга якийсь час пожити у її домі, бо вона, мовляла, боїться лишатися одна. Чоловік погодився, але, не дивлячись на всі спокуси удовиці, лишився стійким. Його не змогли зламати не її прекрасне тіло, не сльози, не солодкі слова.
На подив і жах лікаря відкинута знесилена Сара хвилина за хвилиною почала старішати на очах, доки не впала на підлогу мертва. Тоді-то чоловік і згадав біблейську притчу про жінку з таким же ім’ям з Мидии, яка віддала сім своїх чоловіків демону Асмодею в обмін на вічну молодість. Правда то, чи ні, але львівська легенда навіть називає точну дату тих страшних подій – 1910 рік.