З давніх-давен люди вірили, що у кожної родини є свій зберігач, що піклується про всіх членів родини від старого до малого та дбає про затишок сімейної оселі. Спочатку його ототожнювали із певними травами, пізніше – свійськими тваринами, а потім в народний епос впевненою ходою увійшов домовик (інші ім’я: домовий, домашній дід, хатник, охоронець).
Добрим духом оселі ставав після смерті засновник роду, тому вважається, що народжуються вони старими дідами, а помирають – немовлятами. У народі казали, що перший, хто переступить поріг нового будинку неодмінно помре, тому спочатку пускали кицю, а потім заходив найстаріший член родини. Крім того сила невидимого господаря дому залежить від ступеню дружності стосунків та кохання в сім’ї – чим вони міцніші, тим добріший і більш хазяйновитий домовик.
За повір’ями хатник – найсильніший дух оселі, якому підпорядковуються всі інші. Він – невеличкий за зростом дідуган із сивим волоссям та довгою бородою, і чим густіша його шевелюра, тим заможніша родина. Все його тіло теж поросле шерстю, навіть долоні. Крім того хранитель роду має великі очі, які можуть змінювати колір залежно від його настрою.
Домовик перебирався в нову оселю разом із господарями на запросини (на жару, зі скринею, із віником, із хлібом) чи без. Часом господар відмовлявся покидати старий дім, тоді нового можна було виростити або купити. Улюбленими місцями спочивання домовика слугують затишні куточки оселі – під мостинами, на горищі, за пічкою, під шафою, на вінику (саме тому старий віник не одразу викидали, а на ніч ставили поруч із ним новий, щоб домовий встиг переселитися). Іноді його можна побачити у вигляді павучка, вужа, кота, собаку або цвіркуна.
В сферу підпорядкування хатника входять не тільки охорона домівки, а й слідкування за порядком і злагодою в ній, тому якщо господарка лінива, він починає гримати дверима, грюкати посудом, тупати по стелі, стогнати, вити і навіть душити людину. В такому випадку треба перед сном запитати у домовика в чому його незадоволення, і уві сні побачиш відповідь. Тому в хаті, де господарює дух роду має бути все охайно, а стіл має бути заставлений смачними стравами, з яких він особливо полюбляє несолену кашу, солодощі, хлібний окраєць, молоко.