Історія

Фактично історія унікального для українських просторів залізничного архітектурного шедевру почала писатися за довго до його фізичної появи на північній околиці Чернівців, коли австрійська влада в 1841-ому визначила основні напрямки та строки будівництва надсучасних на той момент часу шляхів єднання країни Програмою у справах залізниць.

Хоча спочатку пройде чверть століття будівництва колії з Відня через Карпати до столиці Галичини, а потім через Ходорів та Станіславів крізь гущавину лісів – до герцогства Буковина доки 1 вересня 1866 року гудок потяга зі Львова, що прибув до залізничної станції тоді розташованій на Старовокзальній, пролунав над містом в перший раз.

Тогочасна вокзальна споруда являла собою двоповерховий периметр із триповерховими вежами по кутах, зведеним за типовим проектом для споруд такого типу краю. Розташовувалася вона південніше сучасної станції на пагорбі у напрямку будівлі Кондукторського резерву.

Нинішній новий залізничний вокзал став символом процвітання Австро-Угорщини та підтвердженням статусу Чернівців, як повноправної столиці краю та східної брами імперії, тому на його проект замовленний у видатного австрійського архітектора доби модерну Отто Коломана Вагнера (1841 — 1918) уряд грошей не пожалкував. Наріжний камінь в його фундамент було закладено 16 вересня 1906 року.

Довготривалість будівництва в першу чергу була пов’язана із обраним місцем розташування нового комплексу — на колишній трясовині, що потребувало додаткових зусиль з укріплення фундаменту. Тому урочисте святкування відкриття нового вокзалу місто відсвяткувало лише 30 жовтня 1909-ого. Причому саме тоді була започаткована традиція зустрічі потягів різноманітними мелодіями, що грав духовий оркестр.

Перший нищівніший удар по майже новій споруді завдала Перша світова війна 1914 — 1918 років, під час бойових дій її було завдано чималої шкоди. Відновлення станції лягло вже на плечі нового уряду Румунії, яка анексувала ці українські землі 11 листопада 1918 року. Шкода була на стільки значною, що роботи розтяглися на два роки і були закінчені лише в 1920-ому.

Але румунські спокійні часи тривали не надто довго — в 1939-ому радянський союз та гітлерівська Німеччина перегорнули другу найкривавішу сторінку ХХ століття, розпочавши Другу світову війну. Під час її бойових дій чернівецький залізничний вокзал вдруге зазнав значних ушкоджень. Окупаційна радянська влада не забарилася з реконструкцією — роботи почалися вже в 1945-ому і невдовзі були закінчені.

Тому після відновлення незалежності Україна отримала будівлю залізничного вокзалу в доволі непоганому вигляді. І при цьому вже в 1999 році були виконані відновлюванні роботи по осучасненню комплексу, які окрім реставрації фасадів та внутрішніх інтер’єрів торкнулися часткової заміни покрівлі для убезпечення пам’ятки архітектури, хоча і в статусі тільки місцевого значення. Причому саме в цей час була відновлена традиція виконання різноманітних мелодій по прибуттю на станцію потягів, хоча в сучасному світі музикальні увертюри відтворюють вже гаджети, а не духовий оркестр.

Архітектура

Периметр залізничного вокзалу Чернівців фактично представляє собою витягнутий асиметричний (включно збільшений перехід до східного крила кімнати відпочинку з хостелом) прямокутник з перехопленнями у вигляді триярусних ризалітів, який розташований на південь від залізничних колій і на північ від міста. Його стилізовані під вежі бокові крила теж триповерхові. Домінуючим лейтмотивом його створення слугують яскраві елементи віденської сецесії з їхнім тріумфом життя.

Гармонійно скомпоновані елементи архітектурного декору в складі: русту міжвіконних та кутових лопаток, розеток, простих лиштв з акцентованим підвіконням віконного ряду другого поверху, неширокого фризу та профільованого карнизу, доповнених бароковим парапетом із геометричним орнаментом роблять зовнішні фасади соруди лаконічними. А ризалітові акценти у вигляді осучасненого бачення сандриків, архівольтів, замкових каменів, брівок та геометричних форм у доповненні високих шпилів куполів створює неповторний образ.

Головний візуальний акцент будівлі з боку міста зосереджений на центральному багатошаровому з одноповерховими, прикрашених терасами на даху прибудовами по боках ризаліті під зімкненою покрівлею, шпиль якого височіє над землею на двадцять метрів. Його балкон другого поверху за ажурним парапетом та годинником в центрі є візуальним продовженням величезного двоярусного вікна в обрамленні дуг архівольту, в тому числі з орнаментальним оформленням, та перехопленням у вигляді стилізованих замкових каменів.

Але найяскравішою перлиною фасаду вокзалу слугує все ж таки скульптурна група центрального ризаліту — давньогрецька богиня Ірида (вісниця олімпійських богів), що знаходиться в центрі, та парні фігури янголят, одна з яких з квітковою гірляндою на знак зустрічі, а інша — з посохом перед далекою дорогою. Сама вісниця зображена з з високо піднятою у вітальному / прощальному жесті лівою рукою, а права — легко притримує паляницю гостинності.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Гагаріна, 38.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці) до об’їзного шляху. Містом по вулиці Гагаріна до залізничного вокзалу.

Громадським транспортом – залізницею до Чернівців.