Історія

Перша писемна згадка відомого з початку XV села Богородчани, основним зайняттям жителів якого було ткацтво та кравецтво, відноситься до 1441 року. В ній власником цих земель називається староста теребовлянський Іван з Бучачу (1400 – 1454), хоча його панування тут і не було дуже тривалим — вже через кілька років поселення опиняється в руках могутньої сім’ї Потоцьких.

Православне вірування з давніх-давен було домінуючим на Прикарпатті, наочним доказом чого є документальне згадування в місцевих податкових реєстрах від 1515 року батюшки, що підтверджує наявність в селі церкви у якомусь вигляді. Статус же міста воно отримало лише 1631 році.

Посилення впливу католицизму почалося з прийняттям Берестейської церковної унії в 1596 році з подачі власників, що належали до польської правлячої еліти, хоча документально вперше дерев’яний католицький храм з’явився тут лише століттям пізніше з легкої руки графині Констанції Потоцької (в дівоцтві Тисмениця), удови дідича ключів Богородчанського та Тисменицького Домініка Потоцького (1646 – 1683), яка записала фунуш на спорудження домініканського кляштору із костелом.

Первинно костел Святої Тріїці, як і монастирський комплекс поруч, був споруджений з деревини і освячений в 1691 році. Місцевість навкруги нього швидко заселили дрібна шляхта та десятки ремісників-переселенців із Польщі. Така популярність пояснюється зберіганням в цих стінах чудотворного образу Богородиці з пресвятим Дитятком, які принесли із собою перші отці-проповідники.

Десь в першій половині XVIII століття католицький осередок згорів, хоча святий лик вдалося врятувати. Своєю відбудовою в камені домініканський монастир зобов’язаний зятеві засновниці домініканської обителі, каштеляну камінському Станіславу Косткі Коссаковичу, який почав будівельні роботи в 1742 році.

Після закінчення довготривалого періоду робіт, що тривали майже два десятки років, у 1761-ому Троїцький храм нарешті було закінчено, а за рік — добудовані і палати духовенства, які разом створили чотирикутний замкнений периметр. Офіційна ж косекрація храму відбулася в 1775 році з урочистим поверненням коронованої ікони Богородчанської Божої Матері.

В житті кляштору, під крилом і на території якого майже одразу почала працювати загально парафіяльна міська школа, нічого не змінилося і після перепідпорядкування цієї частини Буковини Габсбургській короні після розпаду Річи Посполитої, а після утворення австро-угорського союзу на Прикарпаття пролився золотий дощ його щедрот — в другій половині комплекс пережив масштабне відновлення, найбільшою ознакою якого стали нові куполи костельних веж.

Наступна реконструкція домініканського комплексу була проведена в 1904 — 1905 році під керівництвом архітектора Теодора Мар’яна Талевського (1857 — 1910), коли ті характерні барокові завершення веж були з точністю відтворені наново, а внутрішні інтер’єри отримали новий розпис стін.

Але всій цій оновленій красі судилося існувати лише десть років — впродовж бойових дій Першої світової війни ХХ століття комплекс зазнав великих втрат, до ліквідації яких руки влади Польської республіки дійшли тільки в 1922-1923 роках. Роботи тоді були проведені лише частково. Повна ж реставрація відбулася в 1930-ому під керівництвом інженера Вавжинця Дайчака.

Після Другої світової війни, під час радянської окупації, релігійний заклад в цих стінах був скасований. Святий образ Богородчанської Богородиці в 1944 році домініканець Каетан Косятий встиг вивезти до польського Ярослава (пізніше опинився в Корбеліві). Кляшторні приміщення використовувалися під різні потреби, в тому числі під музичну школу, яка діє тут і донині.

Після відновлення української незалежності в 1991 році в стіни храму повернувся святий дух, тепер уже православної конфесії. У комплексу з’явилася надія на повне оновлення служіння у Хресті на благо української землі, над яким старанно працює вся громада, хоча у зв’язку із масштабністю робіт справа просувається нешвидко, як всім хотілось би.

Архітектура

Комплекс домініканського монастиря розташований в центральній частині Богородчан і складається з колишнього костелу Святої Трійці та прибудованого до нього з півночі п-подібного двоповерхового духовно-келійного корпусу, що разом утворюють замкнений простір з внутрішнім двором. Побудований в бароковому стилі він мурований з подальшим тинькуванням та фарбуванням.

Троїцький костел є тринавовою шестипрестольною базилікою з квадратним пресбітерієм та домінантою головного фасаду прикрашеного двома високими двоярусними вежами з коробовими віконними прорізами. Дво- та однорівневі пілястри коринфського ордеру, розвинені профільовані карнизи, неширокий фриз, таблички та ніші із святими ликами, розірваний бароковий фронтон, високе складноконтурне завершення веж із скошеними кутами, що вінчають маленькі тумби з кулями, малюють легкий і водночас величний образ релігійної споруди.

Головний фасад келійного корпусу духовенства є його архітектурною домінантою споруди при доволі стриманому оформлені периметру (прості лиштви першого поверху, підвіконня — другого, профільований карниз): до лиштв першого поверху доданий замковий камінь, а кути підкреслені ризалітами з парними пілястрами композитного ордеру, барокові портали ніші / входу, парні прямокутні вікна під бароковою брівкою та величні складнопрофільні декоративні фронтони з парними вазонами по кутах.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Івано-Франківська обл., смт Богородчане, вул. Шевченко, 61.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н09 (Мукачево – Івано-Франківськ – Львів), яка через Богородчане проходить повз костел Святої Трійці.

Громадським транспортом до автостанції Богородчан, яка розташована по вул. Шевченко в одному кварталі північніше колишнього Домініканського монастиря.