В швидкоплинних водах гірських річок Карпат чи Дніпра, в мірному плескоті азовських хвиль, в зеленій рясці чисельних озер та ставів, в темних пучинах Черномор’я вони – володарки підводного світу, які ласками, оманою та чарівними співам полонять чоловічу душу, утягнувши його тлінне тіло до свого царства назавжди. Чарівниці – русалки знані на українських теренах під рызними іменами: сирени, ласкотниці, святьохи, купавки, солохи.
В їхньому зеленому водяному всесвіті завжди панує мир і спокій – там не дують вітри, не гримить грім, не лякають страшними спалахами блискавки, і навіть коли хвилі на землі сягають небес, на дні життя йде своєю розміреною низкою, а русалки спокійно сплять в своїх гніздах зроблених з соломи та пір’я, що були вкрадені у селян на Зеленому тижні, чи може в підводних печерних палацах усіяних перлами, золотом та дорогоцінними каміннями.
Помешкання дів оточені райдужними водоспадами та покрученими раковинами, через які біжить кришталева вода з різноголосих підземних джерел. Золотисто-сині їхні струмені весь час омивають прекрасні стрункі тіла німф, від чого шкіра їхня перетворюється на перлинно-білий оксамит сяючий в темряві, а смарагдове довге волосся м’якими хвилями спадає нижче стрункої талії. Прекрасні голівки прикрашені вінками з осоки та гілок, а з лиця – можна втамувати спрагу.
За легендою русалки – то чисті души нехрещених дівчинок-немовлят, потайки від усіх народжених і похованих своїми недбайливими матерями під порогом будинку. Тому ці спокусниці можуть жити і на суші, попередньо випустивши тумани з підводних печер, щоб у їхньому білому мереживі сховатися від людського ока. Найбільше юні принцеси підводного світу полюбляють помилуватися в компанії своїх подружок на зірки тихими теплими травнево-червневими ночами. Вдень же вони бавляться з купальщиками, замотуючи водоростями ноги та тягнучи в глибину, а ось човнарів – не чіпають, лише позичають якісь дрібниці, які потім часом знаходяться, іноді – ні.
А ще Трієцевий тиждень в Україні називають «Русальним» з четверговим Русальним Великоднем (забобонні люди кажуть, що в цей час не можна купатися у відкритих водоймах та бродити навкруги них, бо сирени зачарують та утягнуть в своє підводне царство, або залоскочуть до смерті). В понеділок після Русального тижня хлопці ходили на цвинтар з вінками та співали обрядових пісень для заспокоєння неприкаяних душ, а після, задля виклику дощу, намагалися облити водою місцевих дівчат.
Чоловікам рідко вдається встояти перед містичною красою цих чарывниць, їхнім чарівним голосом, містичним сяйвом шкіри, дзвінким сміхом, м’яким волоссям… і тоді чекай біди. Вирватися з їхніх обійм майже неможливо, але легенди кажуть, що можна відкупитися смачними пиріжками чи варениками – позбавлені материнської любові, не скуштувавши на своєму короткому земному віку дбайливо приготованої її руками їжі, русалки вони обожнюють домашні блюда і можуть дарувати за нех життя.