Математика - це життя

Передбачити його схильнысть до наук можна було з огляду на батька-професора Ніжинського ліцею та матінку-викладачку Київської жіночої гімназії, але такого великого математичного таланту від хлопця народженого в провінційній полтавській Журавці навіть високоосвічені та прогресивні батьки не очікували, бо самі були гуманітаріями. Хоча здібності до точних наук Георгій Вороний проявив ще під час навчання в Бердянській (до 5 класу) та Прилуцькій гімназіях, де директорував його батько. Вибором ж математичної ниви він завдячував своєму учителю математики Івану Володимировичу Богословському, якого видатний в майбутньому вчений згадував із вдячністю протягом життя.

Ще шістнадцятирічним школярем Вороний відправив свою роботу «Розкладання многочленів на множники на основі властивостей коренів квадратного рівняння» до наукового «Журналу елементарної математики». Видавцем вона була визнана однією з найкращих, тому побачила світ на сторінках цього видання – це був науковий дебют, після якого вступ Георгія одразу зі шкільної лавки до Петербурзького університету в 1885-ому нікого вже не здивував.

Самостійний та наполегливий хлопець вдень відвідував лекції та давав приватні уроки задля додаткових грошей, бо надісланих татом не вистачало, а плату через два роки підняли у п’ять разів, у навчанні за казенний кошт йому теж відмовляли до останнього курсу. На самостійну наукову працю лишався час лише вночі. Фундаментальна ж, знана з часів Давньої Греції «Теорія чисел», яку він обрав для вивчення під керівництвом професора Андрія Андрійовича Маркова, вимагала абсолютної концентрації на межі людських можливостей.

Врешті-решт такий інтенсивній стиль студентського життя дався в ознаки – у Георгія загострилася хронічна хвороба жовчного міхура, але він продовжував віддано працювати над «кубічною областю» – узагальнив на неї алгоритм непереривних дробів, що дає алгебраїчні одиниці в квадратичній області (так званий алгоритм Вороного), яке шукали всі видатні математики більш ніж сторіччя з часів Ейлера. Відпочинок та відновлення приносили лише літні канікули в рідній Журавці в родинному будинку на пагорбі над річкою Удай.

Склавши на відмінно університетські випускні іспити в 1889-ому за згодою усіх членів комісії він продовжує навчання для отримання магістерського ступеню. І хоча наукових робіт у Георгія Феодосійовича було не багато, але всі вони відрізнялися фундаментальністю та всебічним опрацюванням, що знайшло йому визнання у вигляді наукового ступеню та звання члена-кореспондента Петербурзької академії наук. Це ж згодом забезпечило в 1908-ому професорське місце в Варшавському Політехі.

Але попрацювати в новій якості Вороніну довелося зовсім не довго – 20 листопада того ж року він помер в наслідок невдалої операції на нирці. Згідно заповіту набальзамоване тіло видатного українського математика поховали в рідній Журавці, які подарували йому життя, живили його натхнення та давали сили його матеріалізувати.

08-11-2020 Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Коментування цієї статті закрите.