Злочин з неясними мотивами та нез’ясованими замовниками, слухання справи за яким тривало одинадцять місяців, але так і не дало жодної обґрунтованої відповіді на ключові запитання, окрім імен безпосереднього виконавця та його напарника…
В реєстрі головних життєвих досягнень Вадима Гетьмана були: участь у розробки та прийнятті Конституції України, посада заступник голови постійного Комітету Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності, академічний науковий ступень Міжнародної академії інформатизації, керування Національним банком України, за його підписом в обіг вийшли перші гривні…
22 квітня 1998 року було єдиним найближчим днем Вадима Петровича в Києві між закордонною відпусткою та нарадою в Ялті, саме тому на роботі його чекала купа справ, яка не відпустила його навіть на обід. А тим часом вбивці добре проінформовані про його розклад перевдягнені в жіноче вбрання та перуку на голові нетерпляче чекали на повернення у дворі багатоповерхівки на Суворова.
Жертва з’явилася після важкого робочого дня лише о пів на восьму вечора і попрямувала до свого під’їзду. Тим часом по рації між зловмисниками пролунала кодова фраза: «зустрічай, об’єкт вдома», – що означало, що фінансист вийшов з машини і іде в потрібному напрямку один. А далі все, як у третьосортному бойовику – він зупиняється біля ліфту, натиснувши виклик, вбивця спускається по сходах та стає у нього за спиною, коли відчиняються двері ліфту, лунають шість пострілів (перший мимо, останній – контрольний в скроню), вбивці тікають на вкраденій напередодні машині, банкір стікає кров’ю.
Намагання реанімувати Гетьмана лікарів швидкої, яку викликали сусіди, результатів не дали. Слідство ж введенне в оману жіночими костюмами та показаннями свідків оголошує в розшук жінку згідно складеного фотороботу. Тим часом кілери, змінивши машину відсиджуються на орендованій хаті.
Пізніше на слідстві замовником вбивства назвали сумнозвісного колишнього прем’єр-міністра України Павла Лазаренка на той момент відбуваючий термін за американською ґратами, організатором – ізраїльського підданого Євгена Кушніра, очільника організованого злочинного угруповання на Донеччині, а безпосередніми виконавцями – Сергія Кулєва (кілер) та Валерія Пушнякова на прізвисько «Пух».
23 липня 2001-ого саме Кулєв підписав явку з повинною у вбивстві Вадима Гетьмана і його свідчення стали ключовими для винесення вироку – Кулєву довічне, іншим – від одинадцяти до п’ятнадцяти років ув’язнення, Кушнір помер 2 травня 1998 року в донецькому СІЗО від отриманих під час бандитських разборок 25 березня того ж року поранень.
На суді лише на показаннях свідків (більшість зі слів третіх осіб): Лазаренко буцімто заплатив 850тис. доларів за вбивство банкіра після буцімто особистої зустрічі з ватажком донецької банди, гроші були перераховані довіреною особою замовника, Петром Кириченком, на іменний рахунок двоюрідного брата Кушніра у французькому банку за «продаж патентного бізнесу» (350тис. з них пішли через дружину Ярину Кушнір на австрійський рахунок Євгена і отримати доступ до нього після смерті голови банди вона не змогла, його американський кузен також рахунок закрив, не скориставшись грошима), команду на виконання замовлення «ювелір» передав запискою з СІЗО.
По факту на момент судового розгляду «кушнірських кілерів» більшість фігурантів вже були вбиті, а Лазаренко – недосяжний для української Феміди. При цьому так і залишилися відкритими головні питання :
- обґрунтований мотив злочину так і не був названий (за версією слідства Гетьман володів компроматом на впливових українських персон без будь-якої конкретики);
- чому Лазаренко пішов на такий ризик, як особиста зустріч з ватажком банди виконавців, хоча перерахували йому гонорар довірив Кириченку;
- в чому була терміновість проведення операції, адже на той момент банкіру залишалося три тижні бути депутатом Верховної Ради (держпосадовець), тому виконавці отримали наджорстокі вироки.
Фактично за наявності і покарання кількох виконавців в рамках «справи мертвих кілерів» і зараз залишає більше питань, чим надає відповідей.