Нове життя, як найбільше диво всесвіту, завжди знаходилося десь на межі релігії і віри в потойбічне. Саме тому українські матусі намагаються захистити своїх немовлят всіма доступними засобами, з яким першочергово церква пропонує хрещення в якості прийняття дитини під Божий захист, в той час, як народні традиції окрім іншого передбачають пострижини (обтинання) для захисту від зла та нечистого.
Цікаво, що в стародавні часи, коли церква ще не дуже далеко пішла від язичництва (хоч і засуджувала його, як конкуруючу структуру) ці два обряди були єдиним цілим. А починалося все з посвяти княжих синів, коли трирічного хлопчика урочисто саджали на коня і крізь вітаючий натовп везли до головного собору, щоб сам єпископ після святкового богослужіння вистрігав йому волосся на знак миропомазання. Пізніш обряд поширився всіма теренами України від Сяну до Дону серед усіх верств населення.
Після ординської навали зі сходу, ця традиція остаточно втратила свій виключно привілейований статус, а з ним і церковну підґрунтя, але натомість ще сильніше укорінилася в народі. Так перше обтинання проводили в рік (іноді через місяць після народження), як символ подолання першого вікового рубежу. Дитину саджали серед хати на простеленому долівці кожуху хутром назовні (символ добробуту), на який батько клав грошенят, мати – свіжоспечені пиріжки, а під нього – жменьку жита. Саму процедуру проводив його хрещений, вистригаючи хрестоподібно волосся на голівці дитини. Для дівчаток існував аналог – плетення хрещеною перших кісок навхрест.
Пізніше з’явилися варіації з повним зрізанням волосся, як символ кінця старого етапу життя малюка з його прикрощами і початку нового – з радостями. Причому в українських сім’ях донедавна практикувалося повне зрізання волосся хлопчиків кожен день їхнього народження впритул до семи років. При цьому волосся зберігали на пам’ять, бо за народним повір’ям з викинутого – птахи сплетуть собі гніздо і будуть весь час галасувати, а у дитини від того – боліти голова.
В сучасному українському світі так само глибоко живуть традиції пращурів – малечу стрижуть в рік, правда це носить більш символічний характер: маленький хрестик, чи по невеличкій пасмі над вушками, лобом та на потилиці (для захисту з чотирьох боків), або – трошки волосся на маківці. Разом з тим існує давня українська традиція пекти на день народження дитини пиріжки, більший з яких мати кладе на голівку малечі і тягне її до гори за вушка, щоб росла великою та здоровою; те саме, але вже без пиріжка, традиційно роблять зі своїми побажаннями і всі гості, які приходять привітати дитину з її святом.