Історія

Фінансово- економічний бум кінця ХІХ – початку ХХ століття для столиці Буковини став золотою ерою яка перетворила місто у підніжжя Карпатських гір на справжній європейський культурний осередок з відповідною архітектурою в якості матеріального втілення. В той час невисока одно- та двоповерхова забудова чернівецького центру швидко відходить в небуття, поступаючись місцем новій мурованій розкоші. Звичайно ж ділянки на центральній площі до того часу злетіли в ціні, тому побудувати тут нові кам’яниці могли собі дозволите лише дуже заможні організації та містяни.

Недивно, що ділянка навпроти ратуші мала для комерційних структур особливу цінність, адже будівля з високою годинниковою вежею виступала епіцентром ділового життя цілого краю. Тому дирекція Буковинської ощадної каси, членом центрального виконавчого комітету котрої був в тому числі бургомістр Антон Кохановський (1817 – 1906), обрала для реалізації амбітний проект (конкурс оголошено 26 березня 1899 року, на виконання відводилося лише два місяці) в стилі віденського сецессіона архітектора Губерта Гесснера (1871 – 1943) для свого головного офісу на місці придбаного раніше одноповерхової споруди від солом’яним дахом.

Всього за два роки під умілим керівництвом автора за сприяння інженера Прокопа Шупіха (1870 – 1947) та професора місцевої промислової школи Роберта Вітека (1871 – 1945) триповерхова адміністративна будівля зайняла своє місце в оперізуючому намисті головної міської площі.

Однак після офіційного закінчення будівництва, оздоблювальні роботи тривали і надалі. Їх перлиною, яка подарувала споруді широку відомість на всіх просторах імперії, стало мальовниче майолікове панно нагорі центрального фасаду, воно ж закріпило за ним славу Чернівецького Олімпу. Панно було створене в 1904 році французьким художником Йозефа Адольфа Ланга (1873-1936) на на мануфактурі Жолнаї в угорському містечку Печ.

Адміністративна будівля щасливо без ушкоджень пережила не тільки дві світові війни та період румунської окупації в період інтербеллуму ХХ століття, а й завдяки унікальності її зовнішнього виду її станом добре опікувалася окупаційна радянська влада, яка розмістила в цих стінах комітет своєї правлячої єдиної партії одразу після першої окупації (в 1940-ому).

А на світанку української незалежності, коли тоталітарному режиму панувати на українській землі лишилося лічені роки, в приміщенні зачиненого окупантами Святодухського храму 14 січня 1988 року відкрився створений на базі обласного краєзнавчого Чернівецьких художній музей, який в тому ж році виставив для огляду широкого загалу свою першу експозицію.

З поступовим відновленням прав вірян на вільні релігійні зібрання та втрачені за атеїстичного радянського режиму святині музею довелося шукати нові приміщення для своєї ще нечисельної експозиції. Три роки поневірянь, і довгоочікуване повернення української незалежності в 1991-ому забезпечило її власними розкішними апартаментами на головній міській площі – частково будівля Дирекції Буковинської ощадної каси стала рідною домівкою для швидко збільшуваної колекції.

Але пройде без малого ще п’ять років тривалої реставрації експонатів та реконструкції виставкових залів пам’ятки архітектури державного значення в умовах економічної кризи та катастрофічної нестачі коштів, перш ніж експозиція відчинить свої двері перед відвідувачами. З тієї пори музейні фонди Чернівецького художнього стають рік від року все багатшими, по крупицях відроджуючи українську духовність в наново відреставрованих в 2011-ому інтер’єрах та вітражному оскленінні.

Архітектура

Прямокутна триповерхова цегляна тинькована під карарський мармур споруда з трьома ризалітами входів на розі південно-західного кута Центральної площі та вулиці Емінеску в стилі віденського сецесіону в поліхромному фльорі є однією із неперевершених архітектурних перлин української землі.

Декор колишньої дирекції Буковинської ощадної каси складають півтораярусний французький руст, скруглений зовнішній кут, широкий пояс з рослинним орнаментом, сандрики з акцентованими консолями, які переходять у віконні лиштви (на третьому поверсі подовжені тригліфи) та лобовий карниз великого виносу на тригліфних модильонах, які чергуються з квітковими розетками.

Головним архітектурним акцентом споруди є центральний ризаліт в три вікна по центральному фасаду, як зосередження вишуканих архітектурних акцентів від балкону на масивних консолях до майолікового панно з дванадцятьма головними провінціями колишньої Австро-Угорщини втіленними в образах давньоримських богів та вінчальної корони мансарди з парними кованими скульптурами та статуями Уранії (богині Долі) та Деметри (богині родючості) по кутах.

Експозиція

Колекція чернівецького художнього музею різноманітна і не повторна, адже її напрямки охоплюють велику кількість раритетів місцевих самобутніх промислів (килимарство, писанкарство, різьблення по дереву, вишивання, малювання, ткацтва) та зібрання іконопису. Зараз вона складає понад дванадцять тисяч екземплярів, три тисячі з яких – писанки.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, пл. Центральна, 10.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці). В місті до вулицях Руській – Центральній до Центральної площі, в південно-західному куту якої розташована будівля колишньої дирекція Буковинської ощадної каси.

Громадським транспортом залізницею до Чернівців, а потім міським – до Центральної площі, південно-західний кут якої вінчає Художній музей.