Окрім статусу великого християнського свята, Різдва пресвятої Богородиці, день осіннього сонцестояння (21 вересня, «осениння» або «оспожинки») в українських народних традиціях знаменує собою повертання життя на низхід з його зимовою дрімотою біля новозапаленого в чисто прибраній хаті вогню (старий гасили два рази на рік в рівнодення), яке відзначалося пишним застіллям з купою м’ясних страв традиційної кухні та суцільним байдикуванням (хоч в православ’ї він припадає на піст із забороною порушувати його канони).
Загалом це свято вважалося датою остаточного закінчення городнього клопоту і збирання врожаю, недарма ж і досі в народі ходять приказки: «Пречиста – картопля чиста» чи «Пречиста — цибуля зібрана в намисто». Для бджолярів це була остання нагода підготувати вулики до зимівлі утепленням та хованням під дах, а для вівчарів — крайня дата другої стрижки овець, щоб нове хутро встигло нарости до перших морозів і тварини не загинули від холоду.
Час між Першою (28 серпня) та Другою Пречистою народною містикою вважалось найсприятливішім та найпродуктивнішим для будь-яких господарських справ, які треба було закінчити до затяжного дощового сезону, що починається 21 вересня («Перша Пречиста житом засіває, а Друга – дощем поливає!»). Особливим ж він був для осінньої заготівлі лікарських та магічних трав, які за легендою набували в цей період своєї максимальної сили. Зокрема це стосувалося категорії так званих «приворотних» трав (наприклад барвінка чи калини), які мали назавжди прив’язати серце другої половинки. Але для дітей поля і луки в той день лишалися під забороною, бо там «вужі сушаться».
Жіноче свято, коли відстань від землі зо неба стає зовсім крихітною та примарною, щирі молитви Богородиці могли явити бездітним жінкам довгоочікуване щастя материнства. Для цього господині справляли благодійний обід для бідних, щоб ті помолилися за їхніх дітей, а також замовляли церковну службу пречистій Діві за здоров’я, щастя та силу своїх майбутніх нащадків. Старі люди кажуть, що витоки Другої Пречистої лежать в арійському святкуванні Дня рожениць, як подяки духам-покровителям природи за щедрий подарований врожай.
А ще між Другою та Третьою (4 грудня — Введення в храм) святами пресвятої Богородиці українці вважали найкращім часом для засилання сватів і одруження: «Прийшла Пречиста — принесла старостів нечиста». Адже закінчення основного клопоту на полі і багатство-різномаїття зібраного врожаю (зазвичай перед холодною зимою також кололи свиней на м’ясо) дозволяло без поспіху підготувати і виправити весілля як слід з щедрими столами, купою гостей, дотриманням усіх традицій, що віщувало щасливий шлюб та чисельних дітлахів.
Народні ж прикмети стверджують, що погода на Другу Пречисту віщує її на найближчі сорок днів, а той й до кінця осені, з переважним співпадінням (сонячна — до ясної, тепла — до не м’якої, дощова — до рясних опадів, туманна — до холодів), якщо ж саме в цей день велика кількість пташиних зграй відлітає у вирій це передбачає затяжну і холодну зиму (до речі як і великий врожай горіхів).