Примхлива пані Мода, вона підкорює розум і волю, випалюючи серце ненаситною жагою володіння, яку не може приборкати тверезий голос здорового глузду та сумірності витрат. Її історія почалася задовго до винаходу шовків та оксамиту, коли в прадавні часи голкою з риб’ячого зуба була зшита перша сукня з мамонтових шкір, відшліфований перший самоцвіт, виплавлена перша гривня.
Український традиційний одяг ниточка до ниточки, стібочок до стібочка складалася століттями в яскравих власноруч створених вишиванках, платках, кожушках-кептариках, малюнок яких обмежувався лише фантазією та працьовитістю майстрині з деяким регіональним стильовим впливом на вибір мотиву та кольору ниток.
А от мінлива міська жіноча мода ХХ століття скоріше стала віддзеркаленням світових соціально-політичних тенденцій в боротьби жінок за рівні з чоловіками права, і українські містянки підтримували її всіма засобами на глибину свого гаманця (адже якісні тканини та взуття завжди коштували не дешево) та фантазії.
Початок століття українські панянки зустріли ще в довгих сукнях та спідницях, незручних корсетах, із взуттям на стійкому невисокому підборі (данина тисячолітнім патріархальним традиціям), хоча вже тоді тотальна мода на сецесію давалася в ознаки вишуканістю кожної деталі гардеробу, пастельним тонами вбрання, ніжним рослинним декором, пишними капелюхами з великими полями… як відповідь на соціальну роль жінки — супутниці та окраси чоловіка, хранительки домашнього вогнища. Хоч вже тоді простежуються перші прояви насуваючихся невыдворотных змін громадянських догм у вигляді появи суто жіночих мистецьких гуртків дозвілля по інтересах (рукоділля, живопис, література), виходу в світі двох жінок без супроводу чоловіка.
Пройде всього десятиліття, і найпрогресивніші українські модниці скинуть столітні корсетні кайдани, чим викликають чималі обурення та осуд патріархальної частини суспільства. Сукні стануть трохи коротшими (щоб було видно струнку ніжку в витонченому чобітку по щиколотку на зручному підборі), а їхній силует з обтягуючо-приталеного зміниться на вільний з легкою драпіровкою, за якою жіночий стан лише вгадується. Кольори стають більш сміливими і визначеними, щоб підкреслити свою стійку соціальну позицію, в який пані перетворюється на господиню власній долі, не рідко працюючу, самодостатню, незалежну, але ще дещо обмежену в розпорядженні собою в суспільстві.
Два десятиліття підготовки соціальної думки, і в 1920-х українська міська мода разом з усім світом робить той значний крок, який абсолютно нівелює вікові підвалини — корсети, як необхідний атрибут гардеробу, назавжди кануть в небуття, залишившись лише маленькою дрібничкою сексуальної білизни, а довжина суконь підстрибне одразу «до коліна» з абсолютно прямим підлітковим силуетом, урізноманітнити аскетизм якого будуть покликані бісер, вишивка та паєтки кожного їхнього сантиметра. Але маленька чорна сукня від Шанель залишиться верхом вишуканості на всі часи. Стрижені голівки панянок увінчають або капелюшки з маленькими полями та мінімумом прикрас, або стрічки з пір’ями та брошками, які не дадуть норовливому вітру зіпсувати ретельно укладені каре з закрутками на щічках. Вільний силует жіночого одягу — відображення остаточне звільнення жінки від штучно створених поколіннями патріархального укладу рольових рамок. В світі жінки отримують рівні з чоловіками права на вільне без обмежень проведення дозвілля за особистими бажанням.
Останній крок в візуальному рівнянні з чоловіками робить жіноча мода в 1930-х, коли спадкуючи Греті Гарбо панянки вдягають бруки. Але разом з тим в моду входять взуття на високих тонких підборах для візуального подовження силуету, як головної концепції того часу. При зберіганні зовнішньої простоти ліній крою велика увага приділяється загальному ефімерно-загадковому сприйняттю жіночого образу, чому чимало сприяють кроєні по косий довгі обволікаючі сукні та прикраси у вигляді єдиної довгої перлової нитки. Вся візуальна концентрація уваги на обличчі, для чого широко використовуються помада яскравих тонів, тонко промальована лінія брів, значно підкреслені тушшю вій глибина очей на вибіленому обличчі та зачіски-шедеври висвітленого волосся, як відновлення жінками своїх гендерних прав на більш комфортно-лояльних умовах.
В наслідок Другої світової, коли переважна частина чоловіків залишила свої домівки, а панянки були змушені їх замінити в надскладних умовах економічної кризи, жіноча мода стає симбіозом стилів — панянки носять брючні костюми з широкими плечима та звуженою талією, в хід ідуть навіть чоловічі капелюхи. Одразу після війни та сірої буденності нею нав’язаної частина українських модниць приміряє на себе підкреслено-жіночі сукні зі спідницями-сонцекльош чи пишнозбираними з дешевого наявного в крамницях ситцю, піддягаючи крохмальну спідню для пишноти. Причому, не дивлячись на «рекомендовану» окупаційною радянською владою «сірість» українки примудриються копіювати підгледені в трофейних фільмах фасони.
Поставлена Діором в 1950-ому крапка на минулому відмовою від останнього канонічного атрибуту, капелюшка, відкриває нову еру всесвітньої моди без обмежень. Хоч українським панянкам доводиться «діставати» якісні тканини та шити свої сукні виключно у майстринь за європейськими лекалами, щоб крокувати разом зі всім світом краси всупереч заборонам та обмеження радянських окупаційних ортодоксів від влади (своєрідна форма протесту) — звідти міні-спідниці та пальта-трапеції 1960-х, бруки-кльош та етномода 1970-х, геометричні форми, максимум агресивної косметики та пишні зачіски — 80-х.
Світанок української незалежності вилився у засилля дешевих синтетичних яскраво-блискучих тканин, які народжують фантастичні дизайни жіночого вбрання 1990-х. Україна впевнено вливається в світовий тренд, пройшовши за століття довгий шлях до самої себе.