Історія
Відділення Державного банку в Полтаві
Світ великих фінансів, який дає необмежені можливості для розвитку та прогресу. Українські землі століттями були відрізані від нього волею московської окупаційної влади, яка у зв’язку із своєю відсталістю сповідувала політику ізоляціонізму на всіх утримуваних силою землях. Тому-то лише з вичерпанням ресурсу рабсько-кріпосницького ладу (скасований 19 лютого 1861 року), на українські терени разом з фінустановами почала повертатися цивілізація.
Так в Полтаві, як одному з найбільших українських культурно-економічних осередків, відділення Державного банку з’явилося в 1868-ому (хоч за гучною назвою тоді ховалося всього кілька людей персоналу, що тулилися в орендованих приміщеннях). Як не дивно у зв’язку з нестачею професіональних фінансистів на посаду його керівника був призначений опальний письменник Олександр Пальм (1822 — 1885).
За наявними відомостями вже в 1876 році Полтавське відділення держбанку очолював Миколай Олексійович Тимковський, а станом через шість років містилося воно в будинку Абрама Моісеєвича Варшавського (1821 – 1888) на Монастирській. І хоча вже тоді персонал його збільшився до вісімнадцять осіб, в старих приміщеннях воно квартирувало ще десятиліття.
Зовнішній кут полтавського відділення Державного банку
Переїзд на Олександрівську, ближче до жвавого адміністративного центру, в прибутковий будинок спадкоємця їхнього попереднього орендодавця, Марка Варшавського (1845 – ) (імовірно після звільнення площі місцевим музичним кружком, оренда якого закінчилася 1 вересня в 1892 року) став лише тимчасовим вирішенням проблеми катастрофічної нестачі приміщень відділення, адже воно ділило їх з цілою купою приватних осіб та низкою комерційних та торгівельних установ, серед яких були Товариство взаємного кредиту, букіністичний магазин з читальнею пані Богоявленської, друкарня Дохмана.
Такий солідний заклад, як представництво Державного банку, в надрах якого зберігалися гарантійні документи всіх інших фінансово-кредитних установ міста, в реаліях кінця ХІХ століття просто не міг існувати в орендованих приміщеннях, тому в другій половині 1890-х було підняте питання про будівництво власної спеціалізованої будівлі з квартирами для персоналу.
Декор верхнього ярусу ризаліту Держбанку
Проект був замовлений полтавському земському архітектору Олександру Ширшову (1865 — 1932), його спорудження всього в двох кварталах від тимчасової резиденції (по тому ж боці Олександрівської на куті з Сретенською), тривало протягом двох років і урочисто завершилося переїздом в нові приміщення в 1899 році. В цих стінах банківська установа проіснувала до більшовицького перевороту 1918-ого, коли всі підвалини попереднього царського устрою були зруйновані до підвалин з експропріацією (відйомом) на користь нового, радянського, строю всього приватного і державного майна.
Так споруда Держбанку опинилася спочатку в руках профспілок, а після розбудови 1937-ого (коли був споруджений додатковий об’єм вздовж центральної вулиці) — місцевого кермача та наглядача за дотриманням єдиної лінії партії на теренах Полтавської області (до початку бойових Другої світової тут містився обласний виконавчий комітет комуністів).
Центральний ризаліт колишнього Держбанку
Може саме тому доля вирішила очистити колишній храм бога комерції від червоної скверни сцілюючим вогнем, адже станом на 1944-й від нього лишилися самі лише стіни. Повоєнне відновлення під керівництвом архітектора Миколи Онищенка, і будівля була придатна прийняти в своїх стінах готель «Театральний», який існував тут до падіння радянського окупаційного режиму в 1991-ому.
Відновлення української незалежності, реконструкція фасадів під керівництвом архітектора Миколи Карюка, і будівля тріумфально повернулася в царство великих фінансів, коли в його, від початку вибудуваних для цих цілей, стінах розмістилися відділення одразу кількох вітчизняних банків. Вони і зараз продовжують вікові традиції колишнього Державного.
Архітектура
Кутова (скошений, вдавлений) двоповерхова цегляна тинькована споруда на розі Соборності та Сретенської представляє собою г-подібний асиметричний виконаний в стилі неокласики периметр на високому цоколі зі значно подовженою (прибудова більш пізніх часів), прикрашеною великим ризалітом центрального входу частиною вздовж центральної вулиці.
Південно-східне крило банківської споруди на Соборності 19
За рахунок невеликого, скомпенсованому масивністю набору архітектурних прийомів (діамантовий руст першого поверху, пілястри французького русту – другого, профільовані лиштви з замковим каменем нижнього ярусу та трикутним сандриком в фільонках на консолях — верхнього, квадратні і прямокутні ширинки, профільоване підвіконня на консолях з листям аканту та тригліфами, ширинково-тригліфний фриз, дентикульний пояс, профільовані підвіконні пояски, міжярусний і лобовий великого виносу карнизи) досягнутий той вражаючий ефект масивної легкості, який виділяє цю банківську споруду серед інших представників класу.
Ризаліт акцентований арковими вікнами в профільованих архівольтах на імпостах з домінантою замкового каменю та глухим двоступінчастим парапетом з відповідним фризу декором.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, 19.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Е40) (Київ – Полтава – Харків). Містом: вул. Європейська — Корпусний сад — вул. Пиилипа Орлика (або вул. Небесної Сотні) — вул. Срітенська, на перетині якої з вул. Соборності розташована будівля колишнього відділення Державного банку.
Громадським транспортом до станції Полтава, а далі — міським в центр до Корпусного саду, від якого три квартали по Соборній на схід, де розташовується банківська споруда.