Ні суддівські, ні магістратські, ні вчителі або медики не були в середні віки настільки цінні для міської влади як… кати. Так, так. Це не помилка. Саме кати були самими високооплачуваними державними службовцями.
Витрати, пов’язані з утриманням ката, могло собі дозволити лише дуже велике місто, тому що оплата за його висококваліфіковану працю, коли фантазія обмежувалася лише довженою людського життя, була дуже велика. Хоча частина цієї суми компенсувалася виконанням своєї роботи заплічних справ майстром з договором в інших містах.
Професіонали своєї справи в цій ексклюзивній професії цінувалися настільки високо, що при здійсненні роботи в інших населених пунктах магістрат міста-утримувача ката не тільки отримував грошову компенсацію його відсутності, а й вимагав надання кількох людей в якості живої гарантії повернення ката в рідні пенати в повній схоронності.
Професіоналізм ката в середньовіччі визначався його вмінням досягати поставленого результату при настільки тендітному факторі, як людський організм. Адже один лише погляд на знаряддя тортур в підвалах Кам’янець-Подільської ратуші може позбавити свідомості чутливу натуру, де вже тут говорити про виразні свідченнях або тривалі муки. Саме тому майстри своєї справи могли в анатомії по змагатися з провідними нинішніми хірургами і цінувалися настільки високо.
Але не все було так гладко: хоча представники цієї професії були здебільшого дуже і дуже багатими людьми, страх, який вони викликали в іншої частини населення був настільки великий, що їм пропонувалося жити поза межами міста і носити розпізнавальний одяг, а іноді і зовсім заборонялося показуватися на людях, та й родичатися вони могли лише між собою.