Будівля в стилі бароко, стіни якої чули спів великих Енріко Карузо і Федора Шаляпіна, а підмостків торкалися пуанти Ганни Павлової та Айсідори Дункан. Тут помах диригентської палички Петра Чайковського та Миколи Римського-Корсакова трохи ворушив пір’я дамських капелюхів. І навіть Олександр Пушкін присвятив йому свої безсмертні рядки.
Ця сцена бачила смерть Кармен з однойменної опери, радість козаків першої української опери «Запорожець за Дунаєм», радість від перемоги над мишачим військом Лускунчика та щастя Наталки-Полтавки при зустрічі нехай бідного, але коханого…
І саме цьому театру, удостоєному честі потрапити в список «незвичайних визначних пам’яток Східної Європи» за версією американського журналу «Forbes», не кажучи вже про його зображенні на українських ювілейних монетах і поштових конвертах, судилося стати першою безневинною жертвою першого удару революції.
Адже знаменитий залп броненосця «Князь Потомкін-Таврійський», що став символом Жовтневої революції 1917 року, вразив саме Одеський театр опери та балету – постраждав купол будівлі. Так храм мистецтва і культури символічно припав першою жертвою нового «червоного часу».