Історія
Башта-донжон Невицького замку
Відлік свого існування Невицький замок веде з кінця XII століття, коли територія Ужоцького перевалу зажадала додаткової військового захисту у зв’язку з наростанням напруженості між двома сусідніми державами – Угорщиною та Галичиною. Але вже через півстоліття твердиня впала під натиском монгольського вторгнення до Угорщини (1241), в ході якого, тоді ще дерев’яні, фортечні укріплення були знищені.
Стрімкість натиску і подальшого відступу татаро-монгольських військ (1241 – 1242) послужило хорошим уроком європейським державам, яким раніше не доводилося стикатися з такою тактикою ведення бойових дій, а приклад декількох в сутичці фортець, що вистояли, спонукав уряди почати масштабне будівництво ланцюга фортечних укріплень на рубежах держав. Невіцкаій замок був швидко відновлений в рамках цієї стратегії захисту кордонів за наказом угорського короля Бели IV (1215 – 1270), що побічно підтверджує письмова згадка від 1274 про нього, як про фортецю з квадратною вежею-донжоном і колодязем для збору дощової води.
Стіна другої лінії оборони Невицького замку
Твердині над Ужем судилося взяти безпосередню участь у боротьбі за угорський престол 1317 – 1322 років після смерті останнього угорського короля з династії Арпадів, виступаючи в ролі опорного форпосту противників нового короля Карла Роберта Анжуйського (1288 – 1342). В ході цих подій замок, що належав одному з бунтівних баронів, після придушення повстання 1317 був дарований королем одному зі своїх найближчих соратників – Філіпу Другету (1288 – 1327), але у швидкості був відвойований військами під керівницьтвом Петра Петі (- 1321), після ж остаточного розгрому повстанців в 1322 році був знову повернутий сім’ї Другетів.
Невицька фортеця і рід Другетів стали єдиним цілим на століття (XIV – XVII). Замок значно змінює свій вигляд, перебуваючи в руках цієї магнатської родини – з дерев’яні споруди замінюють кам’яні, біля підніжжя Замкової гори з’являється село Невицьке, з метою підвищення обороноздатності замку його значно розширюють і зміцнюють (будівля нових веж, спорудження ровів, замикается периметр корпусів з глухими стінами).
Руїни північної частини Невицького замку
Однак це спільне співіснування не було безхмарним, що часто було пов’язане з запальністю і непримиренною вдачею — сімейною рисою Другетів: в XV столітті укріплення твердині значно постраждали в боротьбі з угорськими королем Матьяшем I Корвіном (1443 – 1490), а ще через сторіччя – з Жигмонд Баторі (1572 – 1613).
Проавстрийский же виступ Яна X Другета (1609 – 1645) проти правлячої династії Ракоці в 1644, що переслідував як політичні (об’єднання Угорщини), так і релігійні (католики проти протестантів) цілі, призвів до руйнування Невицького замку в ході бойових дій військами протиборчої сторони – трансільванського князя Дьєрдя I Ракоці (1593 – 1648). Після чого твердиня більше не відновлювалася.
Внутрішній двір Невицького замку
Наступний сплеск інтересу до фортеці на Замковій горі в селі Невицькому пов’язаний вже з 1879 роком, коли об’єкт стає цікавий публіці вже в якості пам’ятника архітектури з більш ніж шістсотлітньою історією. Саме тоді його антураж почали використовувати для театральних вистав та проведення урочистих заходів.
Але знову доля внесла свої корективи – Перша світова 1914 – 1918 років погасила цей спалах зародження нового життя культурного центру. У замку над Ужем запановує запустіння.
Лише на рубежі 70 – 80-х років ХХ століття були проведеніі спроби реставрації Невицького замку, які однак швидко були згорнуті, а об’єкт – законсервований. Нині він так і перебуває в занедбаному стані, чекаючи своєї черги на відродження.
Архітектура
Напівовальним вежа другої лінії оборони Невицького замку
У початковий комплекс оборонних споруд твердині (XII) на висоті двісті шістдесят метрів над рівнем моря поблизу Ужгорода (віддаленість від міста дванадцять кілометрів), яка з північного боку омивається гірським струмком Вайда, а з заходу – річкою Уж, входила кругла в основі дерев’яна двох’ярусна вежа-донжон (фундамент зберігся до наших днів), яка розташовувалася практично в самому центрі вершини, ламаний периметр дерев’яних же укріплень і земляних валів.
При відновлювальній реконструкції після монгольського вторгнення 1241 центральна вежа змінює свої обриси перетворюючись з круглої на квадратну в периметрі (фундамент так само зберігся), при цьому будівельний матеріал залишилися колишніми – дерево. Технічною новинкою ж комплексу стає 3,5-метровий у діаметрі колодязь для збору дощової води, який був видовбаний в скелі і викладений каменем.
Руїни стіни зовнішньої лінії оборони Невицького замку
Вирішальним у завершенні зовнішнього вигляду Невицького замку стає перехід у володіння родини Другетів (1317 рік), які, з огляду на все ще незаперечність стратегічної важливості відрога скелі на шляху Ужгородського перевалу, доклали чимало зусиль для модернізації та зміцнення фортечного комплексу. Відразу по остаточному затвердженню прав власності на фортецю і прилеглі території були розпочаті роботи по заміні дерев’яних укріплень кам’яними, споруджується зовнішня лінія оборони (фортечна стіна з ровом), другий оборонний периметр (розділений із зовнішнім другий ровом), що складається зі стіни з трьома напівовальними і однією круглою вежами, з боку крутого обриву схил зміцнюється підпірними стінами, замкові корпуси замикаються в овальний внутрішній двір 35 м х 12 м з шестикутною надбрамною вежею, а більш доступна південна сторона захищається двоярусною вежею-донжоном, прокладається серпантин дороги.
Запорукою ж довговічності замкових кам’яних будівель стає розчин, використаний при будівництві, який за архітектурними канонами того часу додавали для міці яйця та молоко. Гідним прикладом цієї технології і служить замковий комплекс в Невицькому селі.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Невицьке, Замкова гора.
Посилання
- Легенди. Сестра Дракули
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е 50 (М 06) (Ужгород – Мукачево – Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ) до Ужгорода, а потім 12 км у північно-східному напрямку (Великий Березній) до Невицького.
Громадським транспортом до Ужгорода, а потім маршрутними таксі (зупинка Замкова гора) з автовокзалу до села Невицьке, далі – по містку через річку до Замкової гори.