Лише духом святим живлючи

Вересень 1999 року. Тисяча сто річний ювілей Полтави. Урочисте освячення пам‘ятного каменю на честь початку відновлення Свято-Успенсого кафедрального собору на лобному місці. Найвищі гості – патріарх Філарет та президент України Леонід Кучма.

Здавалося б долю благословенного на найвищому рівні проекту повинна була встелити червона доріжка: створено комітет із представників вищої ієрархії міста (керуюче ланка Полтавського технічного університету, головний міський архітектор, вищі сановники духовенства), розроблено проект, 3 квітня 2000 генеральним підрядником “ПМК-64 “ розпочато роботи з розчищення, в серпні було освячено перший зовнішній камінь, а 20 січня 2001 року – повністю закінчено цокольний поверх…

Але… Завжди є одне велике Але. В даному випадку генеральний підрядник попросту зупинив роботу. Причина – йому за весь час роботи (півтора року!) не заплатили ані копійки. Громада чомусь визнала роботу будівельної організації благодійною та, відповідно, такою, що не вимагає оплати.

Ніяких документальних передумов до такого висновку не додавалося. Пояснень чим повинні були харчуватися і за чий рахунок жити працівники будівельного установи та їх родини під час виконання богоугодного будівництва представники громади не вважали за потрібне пред‘явити, а тому по зверненню до суду було укладено мирову угоду про компенсацію “ПМК-64” збитків засобами відрахування двадцяти п‘яти відсотків з надходжень на рахунки громади.

Ось тільки втрата такого вигідного генерального підрядника, що харчується лише святим духом, негативно позначилася на відродженні храму – будівництво зовсім зупинилося на цілих два роки. Лише в 2003 році після “зустрічі всіх зацікавлених сторін” полтавськый перлині православ‘я, якій судилося в недалекому майбутньому отримати високе звання Успенського кафедрального собору Полтави, був наданий шанс на життя.

Зараз цей гордовитий лебідь прикрашає собою Соборну площу і давно забув в яких муках був народжений, адже пам‘ятки архітектури через століття несуть з собою частинку душі того, хто його щиро вистраждав і вклав всю душу, залишаючи за бортом усі людські пороки і чвари.

26-09-2012 Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Коментування цієї статті закрите.