Таємниця зі смачним запахом

Вищий рівень секретності, коли на кожних трьох працівників доводилося по перевіряючому. Військова таємниця прихована в скельній товщі гори, яку змогли прорубати лише за допомогою направлених вибухів. Секрет, який зажадав зникнення з карти цілого міста. І все це об‘єкт під безликим номером 825ГТС.

Споруджуваний з благословення самого товариша Сталіна в роки Холодної війни об‘єкт призначався в мирний час – для ремонту підводних човнів, а під час ядерної атаки на Радянський союз повинен був виступити останнім оплотом і помстою комунізму, зберігши для удару по імперіалізму десять підводних човнів з повним бойовим екіпажем та атомними боєголовками на борту.

Балаклавська секретна база підводних човнів була настільки добре закамуфльована, що непосвяченим у таємницю знайти її було практично неможливо. Тим більше ускладнювалася завдання розвідників супротивника вищим рівнем захисту об‘єкту – усі співробітники стояли на особливому обліку, який припускав страту за розголошення будь-яких нюансів роботи.

Технічна ж таємність об‘єкта забезпечувалася приходом човнів на ремонт, нехай і в надводному положенні, але лише під покровом темряви, коли всім смертним належало спати, та з повністю погашеними вогнями. Адже за таку інформацію будь агент супротивника не пошкодував би не те що N-ої кількості грошових знаків, а й частинки свого життя.

Тільки для місцевих жителів, навіть не пов‘язаних з об‘єктом, це був секрет Полішинеля. Причиною тому була звичайна риба, якої в Балаклавській бухті завжди водилося в достатку. Черговий підводний човен, що прокрався в глибокій секретності на об‘єкт номер 825ГТС, стаючи на ремонт в сухий док, прихоплювала з собою неабияку її кількість (часом до двох – трьох тонн), так що працівникам доводилося пересуватися всередині докової камери по коліно в рибі.

Таку кількість риби потрібно було кудись дівати, інакше по всій бухті розносився огидний запах розложення. Тоді то заповзятливі військові з служби забезпечення і вирішили поповнювати свої запаси настільки цінним морським продуктом, а для її збереження рибу вирішено було коптити.

Ось так у місцевих і увійшло в негласну прикмету, що коли потягнуло копченим душком, то не інакше підводний човен прибув на ремонт. Ось тільки Балаклавська секретна база припускала герметичне ізолювання лише в разі ядерної атаки, тому сильно насичений копчений запах краще всякої пошти в кілька годин інформував все місто про прибуття нового підводного човна в доки.

15-10-2012 Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Коментар

Залишити коментар

Відповідь на Таємниця зі смачним запахом