Ось вже більше півтора століття це самий фешенебельний курорт Криму, де гори і чудове повітря прирівнюють іменитих і звичайних гостей до простого слову «турист». І нехай апартаменти для проживання перших разюче відрізняються від знімних квартирок останніх, шепіт ласкавого Чорного моря і тіниста розлога зелені пальм, не роблячи відмінностей, дарують своє тепло та цілющу силу всім у рівній мірі. Не дарма ще дві з половиною тисячі років тому тут поселився чоловік.
У документах ж перше своє відображення місто біля підніжжя Кримської гряди під ім’ям Джаліта або Яліта знайшло в географічних записках арабського мандрівника аш-Шериф ал-Едрісі 1154 року в якості вірнопідданого князівства Феодоро – християнського поселення з різнонаціональним населенням.
Але настільки ласий шматочок не могли випустити з свого поля зору розважливі генуезці, що поступово поширили свій вплив практично на весь південний берег Криму за час свого двохсотлітнього панування (XIII-XV століттях), у володінні яких поселення фігурувало під ім’ям Еталіта.
Ніщо не вічне під місяцем, і терпіти у себе під боком економічного конкурента не могло довго жодне велика середньовічна держава, а тим більше таке амбітне і власницьке, як Османська імперія, та при такому сильному союзнику, як Кримське ханство, у володінні якого, до того ж, знаходилося не менш ніж 5/6 частини півострова. І з 1475 року місто переходить у приватне володіння турецького султана, хоча і під колишньою назвою.
Ну а з 1838 року Ялта стає сама собою зі статусом міста, а в недалекому майбутньому – і найпрестижнішою здравницею величезної Російської імперії, де не тільки проводять своє дозвілля короновані особи, а пізніше – змінили їх партійні бонзи, але й прості обивателі, які нарівні з правлячою елітою насолоджуються щедро обдарованим шматочком кримської природи.
Але скільки б не було імен у Ялти, кожне з них походить від грецького «ялос», хоча і можна знайти прихильника теорії про тюрске походження або навіть від кримсько-татарського «ялида», та тільки означають вони одне і те ж – прибережна.