Історія
Центральний фасад львівської костелу Марії Магдалини
Великі наділи в “сто полів”, що були розділені лише водним кордоном річки Полтви з високими фортечними стінами Львова, починаючи з кінці XVI століття утворили так звану Сикстівку – приватне володіння львівського видатного політичного і громадського діяча міста Еразма Сикста (1570 – 1635), яке незабаром часу перейшло у володіння А. Петрековской.
Доленосним стає вирішення власниці про передачу цієї земельної ділянки у повне розпорядження ордена домініканців згідно дарчої вiд 1600 року. Спочатку, і на цьому дуже наполягали львівська влада, на висоті навпроти міських укріплень планувалося побудувати семінарію. Але у ченців на цей рахунок була власна думка – тут було розпочато будівництво мурованого костелу на місці колишнього дерев’яного, який в майбутньому отримав ім’я Марії Магдалини.
Опір міської адміністрації і частини місцевих жителів, які не бажали отримати в разі захоплення храму ворогом укріплений вузол оборони під самим боком Львова, відклало завершення його будівництва на цілих тридцять п’ять років. І, тим не менш, в 1635 році він був повністю закінчений та, до того ж, встиг обзавестися цілим комплексом прилеглих монастирських споруд та дерев’яною будівлею семінарії.
Костел Марії Магдалини Львова
Розташований поза міського оборонного периметра костел Марії Магдалини протягом XVII століття неедіножди зазнавав руйнувань під час бойових дій , ставши в тому числі і ареною для повсталих військ Богдана Хмельницького у 1648 році.
Окрім іншого храм переслідували пожежі, наслідками яких стало значне перетворення початкового проекту католицької святині: збільшення обсягу за рахунок добудови нефа (друга половина XVII століття) і видозмінення зовнішніх фасадів шляхом спорудження двох веж і виконання різьблених та ліпних декорових елементів (перша половина XVIII століття).
Під кінець же XVIII століття в ході церковної реформи 1786 року, що проводилася новим для львівської землі австрійським урядом, костел отримав статус парафіяльного, а його монастирські приміщення стали казематами, у якості яких вони і виступали аж до 1922 року. За весь цей період зміни спіткали лише сучасні завершення веж і сходи з терасою, які зайняли своє місце в 1870-ому і 1880-ому роках відповідно.
Вежі львівського органного залу
У 1932 році колишня домініканська святиня отримала одну з своїх перлин, яка жива й понині – унікальний орган фірми “Rieger – Kloss”, завдяки якому після всіх тягот військового часу в рамках антирелігійної політики Країни Рад (галицькі землі стали частиною СРСР у 1940-ому) храм уникнув долі своїх побратимів – в 1968-1969-их тут був організований Органний зал, хоча в післявоєнні роки і належав клубу Політехнічного інституту .
І понині унікальний простір костелу святої Марії Магдалини мирно ділять духовна сутність (з 1998 року були відновлені богослужіння) та її відображення в мистецтві як органного залу Національної музичної академії імені М. В. Лисенка Львова. Монастирські ж корпуси стали рідним домом для майбутніх інженерів – тут розміщується один з корпусів національного університету “Львівська політехніка”.
Архітектура
Тригранна шестистовпна базиліка католицької святині після всіх модернізацій нині постає перед нами в образі витягнутого триярусного периметра хору з гранованою апсидою довжиною шістдесят метрів. Вінчає всю цю роскіш система хрестових склепінь.
Органний зал Львова
Симетричний ж фасад львівської органного залу, в якому з’єднані воєдино традиції ренесансу і бароко, динамічно спрямований вгору завдяки високим шпилях двох веж і пілястрам (перший ярус – доричного, другий – іонічного і третій – коринфського ордерів) з боків від віконних прорізів на їх кутах. Свою лепту вносять і скульптурні зображення святих різця С. Фиссингера охороняючи щит, а доповнює – горизонтальне міжярусне членування карнизами складного профілю.
Простота бічних фасадів відтінена нашаруванням обсягів костелу Марії Магдалини з вертикалями високих віконних прорізів трехцентрових на основному обсязі хору і піднятими арочними – в деамбулаторной частини, яка, до того ж, облямована лобовим карнизом складного профілю.
Внутрішнє оздоблення храму оформлено стінописом в стилі art-deco, нанесеним в 1930-х роках та алебастровим вівтарем з динамічними фігурами ангелів (1926 рік). Але особливу цінність представляє унікальний стюковий вівтар – триптих зі сценами з життя Марії Магдалини роботи Войцеха Келара (XVII сторіччя).
Пам’ятки
Головною ж пам’яткою храму є найбільший з діючих в Україні орган фірми “Rieger – Kloss” в шістдесят (спочатку було сімдесят) регістрів і 4560 труб під управлінням трьох (раніше було чотирьох) мінлива і педалі, головний пульт якого був встановлений поряд з основною частиною – на балконі.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Степана Бандери, 10.
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Пшемишль – Городок – Львів) / М10 ( Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів) до Кільцевої. У її західній частині з’їзд на вул. Городоцьку, а потім – Степана Бандери (район з/д вокзалу), на якій знаходиться костел Марії Магдалини.
Громадським транспортом до залізничного вокзалу Львова, а потім – трамваєм або пішим ходом уздовж вул. Степана Бандери до міського органного залу.