Історія
Каземати Тараканівського форту
Народжені після третього розділу 24 жовтня 1795 року на уламках Речі Посполитої нові територіальні придбання Російської імперії крім польської військової спадщини (замки лінії Берестечко – Броди – Збараж) терміново потребували посилення тим більше, що знаходилися біля самих кордонів Габсбурзької монархії, яка в 1804-му перетворилася на могутню Австрійську імперію.
Однак, деякі кошти для початку будівництва щодо посилення слабкого південно-західного флангу Дубенської фортеці були вишукані царським урядом лише, коли хвиля волелюбного духу народних європейських повстань і революцій докотилася до самих кордонів країни під прапором двоголового орла, і перед ним постала тінь силового повалення монархії – в 1860-х почалися роботи зі зведення земляних валів на південній околиці села Тараканів (від початку Тороканів), що в п’яти верстах від Дубно.
Офіцерській корпус
Однак, реально будівельні роботи зі зведення нової фортеці почалися лише в 1873 році після асигнування з царської скарбниці астрономічної суми в шістдесят шість мільйонів рублів у зв’язку з набранням нового витка обертів мілітаризованих територіальних домагань Російської імперії на міжнародній арені в зв’язку з ослабленням сусідньої Австро-Угорщини.
Хоча ще десятиліття до відвідування будівництва столичною інспекцією з перевірки південно-західних рубежів оборони в 1884-ому роботи велися неспішними темпами, а після – різко прискорилися. Так що в 1890 році верх інноваційної досконалості на той момент часу військової науки Тараканівський форт був повністю готовий до використання за призначенням, що підтверджує його представлення перед світлі очі членів царської родини, які відвідали Рівненщину в тому ж році.
Опорна стіна зовнішнього оборонного периметра форту
Ось тільки за перше десятиліття служби в якості оборонної одиниці його імператорської величності спливли не враховані при проектуванні та виборі місця спорудження недоліки фортеці такі, як погана провітрюваність приміщень і висока вологість, що звело нанівець всі її рукотворні переваги. Так що, не дивлячись на будівництво церкви і оснащеність за останнім словом науки і техніки того часу (вентиляція, електромережа, водопровід, каналізація, телефонний зв’язок, опалення, система спеціалізованих медичних приміщень), на початку ХХ століття твердиня використовувалася лише під склад при невеликому охоронному гарнізоні, а пізніше і зовсім була перекваліфікована на тюрму.
Це дало можливість нечисленному гарнізону російської армії, відступаючому перед грізною силою Троїстого союзу Першої світової, в 1915-му покинути форт у Тараканіві “по-англійськи”, а австрійським військам зайняли їхнє місце дислокації. Ось тільки через рік з великими втратами після запеклої атаки в ході Брусилівського прориву вже австрійці були змушені рятуватися втечею зі зруйнованої твердині.
Потім буде відступ російських військ внаслідок дестабілізації політичної ситуації всередині країни, нескінченна низка зміни влади на Дубнинщині в період громадянської війни і в кінці кінців заняття їх залишених позицій польськими загонами.
Арка другого ярусу казематів
Остання безуспішна спроба більшовицьких військ зайняти форт була зроблена Першою кінною армією Будьонного в 1920 році за допомогою лобової атаки, яка з тріском провалилася, а рік потому 18 березня ці землі офіційно стали частиною Польської держави.
Наслідуючи загарбницькій політиці своєї попередниці, країна рад укладає секретний пакт Ребентропа-Молотова про поділ Європи і 17 вересня 1939 року окупує західноукраїнські землі, відкривши тим самим врата майбутньому кровопролиттю Другої світової.
Так вже 23 – 27 червень 1941 року після поразки в запеклому танковому бою за Дубно радянські війська були змушені відступити і здати всі свої тутешні позиції, а Тараканівську фортецю зайняли угорські загони, які базувалися тут до 17 березня 1944 року, коли без бою твердиня ними була залишена.
Другий внутрішній коридор форту
За радянських часів з 1946 по 1960 роки в фортечних приміщеннях розміщувалося одне з підрозділів НКВС, але яку роботу воно вело в цих стінах досі залишається таємницею покритою мороком. В якості їхньої темної спадщини багато ходів і навіть вентиляційних отворів виявилися залиті бетоном.
Величезні, повністю упорядковані, пустуючи площі поруч з розвиненою інфраструктурою не давали спокою місцевому керівництву комуністичної верхівки, в наслідок чого в 1965-му були проведені ремонтні роботи Тараканівського форту і він був пристосований під склад консервованої продукції Міністерства торгівлі УРСР, хоча і не надовго – ті недоліки, які вижили з казарм солдатів царської армії знову дали про себе знати, і складську базу незабаром закрили.
Пізніше фортеця як колишній фортифікаційний об’єкт передали на баланс Міністерства оборони, яке, не спираючись на досвід попередників, теж спробувало щастя з облаштуванням складських приміщень для зберігання автозапчастин. Було проведено великий обсяг підготовчих робіт і … твердиня знову з тих же причин залишилася пустувати.
Внутрішній устрій казематів
Нарешті, в 1983 році Рівненська обладміністрація згадала про неординарну кинуту на узбіччі української історії архітектурну перлину на задвірках древнього замку – було проведено повномасштабне обстеження форту фахівцями інституту “Укрпроектреставрація”. У висновках експертної групи було відзначено пошкодження споруд і комунікацій, наслідком яких стало порушення водовідведення з території. Свою чималу лепту у справу руйнування вносили і військові, які продовжували використовувати архітектурний шедевр в якості свого полігону.
Надія у Тараканівського форту з’явилася лише на зорі нового третього тисячоліття (поки що лише на папері), коли було піднято питання про передачу його військовим відомством в комунальну власність Дубенська громади. Так що в надії на відродження він мирно дрімає під зелені покривалом часу.
Архітектура
Підземний вхід цитаделі Тараканівський фортеці
Розташована на південній околиці села Тараканів, що тягнеться уздовж траси Київ – Чоп, в шести кілометрах від Дубенської цитаделі фортеця займає площу в чотири гектари і має квадратний периметр (сторона 240м) зі зрізаним західним кутом
Бойова одиниця була розрахована на повне автономне двомісячне існування восьмисот чоловік особового складу військового гарнізону з повним забезпеченням усіма благами цивілізації початку рубежу XIX – XX століть (опалення, каналізація, електрика, водопровід, колодязі, зв’язок, вентиляція) і розвиненою інфраструктурою (господарські та складські приміщення, зона дозвілля, лазарет, операційна, дезкамери, морг, камери для утилізації відходів). Повідомлення із зовнішнім світом відбувалося по двох мостах: залізному висувному через головний рів і дерев’яному стаціонарного, який виходив в бік залізничної станції “Дубно”.
Перший оборонний коридор фортеці
Її зовнішній контур оточений глибоким сухим ровом (глибина 6 м та ширина – до 13м) і земляними бастіонами, які спираються на семиметрові по висоті і двох з половиною метрові завширшки стіни з внутрішньої сторони. Опорна стіна декорована арками, пілястрами і лобовим карнизом виконаними за допомогою фігурної кладки, причому деякі з арок мають прямокутні входи на підземні рівні, загальне число яких за деякими свідченнями в твердині досягало семи.
Центр зовнішнього периметра займає друга лінія укріплень з земляного валу, що спирається з внутрішньої сторони на пояс безпечних казематів загальним числом сто п’ять і високу арку церкви, вхід на територію якої здійснюється через бетонно-цегляні пандусні підземні коридори по сторонах світу.
Північна частина внутрішнього коридору Тараканівського форту
Казематна пояс, в якому розташовувалися всі підсобні і житлові приміщення для нижчого особового складу гарнізону, представляє собою з’єднані між собою двоярусні арки під складнопрофільним дахом, головними прикрасами яких служать витягнуті спарені арки віконних ніш на кожному поверсі і міжярусний карниз з геометричним малюнком, виконаний методом фігурної кладки.
У центрі комплексу знаходиться двоповерховий трапецієподібний в плані з округленими кутами офіцерський корпус, що має дворівневе рішення (західна частина вище на два метри). Оздоблення його зовнішніх фасадів повторює загальну лінію оформлення казематів: ті ж карнизи, пілястри і арки. При будівництві тут планувалися житлові та підсобні приміщення для вищого командного складу, а так само збройова форту.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Рівненська обл., с. Тараканів (південна околиця), Тараканівський форт.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Сірет – Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) до Дубно, а потім повернути Е40 (М06) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий), яка прямує через Тараканів . На південній околиці села дорога йде на схід до форту.
Громадським транспортом з Дубна до південної околиці Тараканіва (приміський та міжміський напрямки Радзивілів – Броди), а потім по дорозі до фортеці.