Історія
На зорі ХХ століття, коли кінні ресорні брички міцно увійшли в обивательське життя заможного городянина, ніхто й подумати не міг що цьому суто мирному винаходу уготован зовсім інший шлях, яким він увійде в аннали історії… Улюблене засіб пересування православного духовенства волею долі і підприємливого розуму перетворилося на грізну зброю – символ епохи громадянського протистояння, яке вибухнуло після більшовицького перевороту 1917 року.
З успіхом використана червоними, тачанка з кулеметом на станині в 1917 – 1921 роках стала основною бойовою одиницею народних загонів Нестора Махно, які в лічені місяці підкорили всі прилеглі до Гуляйполя запорозько-приазовські степи, лихим чатом закамуфльованих під селянські вози або кортеж веселого весілля залітаючи в селища і захоплюючи їх в одну мить.
Кількість мобільних добре озброєних бричок війська Батьківської армії в кращі свої часи доходило до трьох сотень. Протистояти настільки грізній силі не могли не тільки мирні міста і села, захист яких складалася лише з невеликих загонів поліції, але і регулярні частини білогвардійців, червоних, і німецько-австро-угорської коаліції.
Однак, як будь-яка ідея існування суспільства побудована на рівності і братерстві, народна республіка Махно була приречена на провал. І епоха силового народовладдя Батьки, де все на рівних, всього через чотири роки (після розгрому під Софіївкою 27 серпня 1921 року) пішла в небуття як і епохальна тачанка, яка знову ненадовго перетворилася в суто цивільний вид транспорту.
На довгі сім десятиліть факти про знамените військо з Гуляйполя під тиском радянської пропаганди перетворилися в страшну казку для пересічного обивателя, і лише з відновленням української незалежності історична справедливість взяла гору, на честь чого 8 листопада 2008 року в рамках святкування сто двадцятої річниці від дня народження найвідомішого земляка в рамках фестивалю «Вольниця» в рідному місті Нестора Махна був встановлений символічний пам’ятник його досягненням – тачанка.
Дітище запорізького скульптора Андрія Яремко і фахівців дочірнього підприємства ВАТ «Мотор Січ» Гуляйпільського механічного заводу було встановлено в одному з найбільш шанованих у городян місці – біля місцевого Краєзнавчого музею. Повне втілення ідеї Яремко в життя від знаходження необхідних матеріалів до збірки окремих деталей в єдине ціле курирував безпосередньо директор ДПГМЗ Анатолій Семенюта. Так що нині пам’ятник войовничої бричці став один з головних символів міста.
Архітектура
Довгі пошуки моделі, що максимально відображала б дух махновського часу і втілення її точній лише збільшеній в півтора рази (довжина – три метри) копії зажадало три з половинною тонни металу і кілька місяців кропіткої роботи.
В закінченому вигляді пам’ятник являє собою тачанку на високих металевих колесах з встановленим на станині кулеметом Максим, зверненому назад, і дишлем для упряжі пари коней. Перед ресорною бричкою встановлений вибиті в металі безсмертні рядки «Гуляйполе, гуляй вітер, як же дихається легко. Вітер, воля і свобода, та й поле широко» як відображення самої суті души жителів запорізького краю, а позаду на аналогічному листі – імена головних творців пам’ятника.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Запорізька обл., м. Гуляйполе, вул. Соборна (поруч з Краєзнавчим музеєм).
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Т0814 (Гуляйполе – Залізничне – Омельник) або Т0401 (Дніпропетровськ – Гуляйполе – Пологи – Мелітополь) до міста, а потім по вул. Шевченко до вул. Соборній, на якій біля краєзнавчого музею знаходиться символ епохи Батьки Махно.
Громадським приміським транспортом з Полог до Гуляйполя, а потім вулицями Базарною, а потім Соборною до пам’ятника тачанці.